Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – Ісаєв Н.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005741702/0, №0005741702/1, №0005741702/2, №0005741702/3.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків за актом про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість позивача від 02.06.2009 року №4903/17-2 щодо порушення останнім правил оподаткування через віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично ним отримані.

Ухвалами суду від 17.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 08.02.2010 року призначено у справі судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.03.2010 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 96, 97), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на положення пп. 7.2.3, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон №168), п. 5.11 Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за №250/2054 (z0250-97) . Представник відповідача зазначив, що позивач знехтував приписами вказаних норм, у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх періодах. За твердженням представника відповідача, позивач міг вимагати видачі податкових накладних у періоді їх виписки або міг скористатись правом подати податковому органу разом із податковою декларацією скаргу на постачальника, який відмовився видати податкову накладну. Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що позивач порушив встановлений порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає у разі корегування податкового кредиту того періоду, в якому відбулась поставка (самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації), шляхом заповнення рядку 16 податкової декларації.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

Позивач є фізичною особою – підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (а.с. 59, 60).

Посадовою особою податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій позивача, наданих за березень і квітень 2008 року, за результатами перевірки складено акт від 02.06.2009 року №4903/17-2 (а.с. 13-19), за висновками якого збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 27233,00 грн.

Суд зауважує, що в порушення приписів п. 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 (z0925-05) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (z0925-05) , у висновку акта від 02.06.2009 року №4903/17-2 не зазначено виявлених порушення податкового та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів з розбивкою за податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Фактично, з висновків акту перевірки неможливо встановити ані суті виявленого порушення, ані податкового періоду, за який збільшено суму податкового зобов'язання.

На підставі даного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009 року №0005741702/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40849,50 грн., в тому числі за основним платежем 27233,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13616,50 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, відповідно до ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181), за наслідками розгляду його скарги ДПІ у м. Сімферополі і податковими органами вищого рівня первинне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253 (z0567-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (z0567-01) , ДПІ у м. Сімферополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009 року №0005741702/1, від 05.11.2009 року №0005741702/2 та від 07.12.2009 року №0005741702/3, які є предметом оскарження у даній справі.

Суд звертає увагу сторін, що вищевказаним наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253 (z0567-01) затверджено форму податкового повідомлення-рішення за формою "Р". Вказана форма передбачає обов’язкове зазначення у податковому повідомленні-рішенні пункту та статті нормативно-правового акта, який є підставою для здійснення розрахунку або перерахунку суми податкового зобов'язання (застосування штрафних (фінансових) санкцій)). Втім, спірні податкові повідомлення-рішення таких даних не містять.

З матеріалів справи вбачається, що в основу висновку позивача про порушення позивачем правил оподаткування, які потягли прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, покладено наступні обставини.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень і квітень 2008 року (а.с. 33-35, 48-53). Згідно із розшифровками податкового кредиту в розрізі контрагентів до складу податкового кредиту позивач відніс суми податку, сплаченого у ціні товару (послуги), постачальнику з індивідуальним податковим номером 328414101289, періодом виписки податкових накладних є червень-листопад 2006 року.

Згідно із актом перевірки від 02.06.2009 року №4903/17-2 (а.с. 16), позивач, до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів, безпідставно відніс суми податку за податковими накладними, які були виписані у періоді, який охоплено плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт від 27.12.2006 року №728/17-1/3044514152 (період перевірки: з 16.06.2004 року по 30.09.2006 року, а.с. 131).

За даними акту перевірки безпідставно віднесені до складу податкового кредиту: у березні 2008 року – 20283,00 грн.; у квітні 2008 року – 6950,00 грн.).

Згідно із висновком експертного дослідження (а.с. 151-160), у березні 2008 року позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку за наступними податковими накладними, виписаними ТОВ "Фірма "Строй-Дізайн" (індивідуальний податковий номер 328414101289) за період до 30.09.2006 року:

від 14.06.2006 року №35 на суму ПДВ 3333,33 грн.;

від 14.06.2006 року №36 на суму ПДВ 3333,33 грн.;

від 24.07.2006 року №20 на суму ПДВ 3333,32 грн.;

від 18.08.2006 року №26 на суму ПДВ 4116,66 грн.;

від 31.08.2006 року №28 на суму ПДВ 2833,34 грн.;

від 11.09.2006 року №33 на суму ПДВ 3333,29 грн.

У квітні 2008 року платник податку сформував податковий кредит за рахунок віднесення до його складу сум податку за податковими накладними з датою виписки до 30.09.2006 року:

від 07.06.2006 року №34 на суму ПДВ 1700,00 грн.;

від 09.08.2006 року №24 на суму ПДВ 1666,67 грн.;

від 05.09.2006 року №31 на суму ПДВ 3583,34 грн.

Судом досліджені вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 36-47, 55-58).

В реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 112, 113) зазначено періоди отримання позивачем зазначених податкових накладних, які відповідають податковим періодам, в яких суми податку віднесено до складу податкового кредиту. Зазначене суд вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у березні і квітні 2008 року.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов’язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

За таких обставин суд відхиляє помилкові доводи відповідача, якими він обґрунтовує правомірність висновків за актом перевірки, щодо нехтування позивачем права подати скаргу на постачальника.

Суд, при цьому, враховує положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Також суд не приймає до уваги і доводи відповідача щодо порушення Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) , з наступних підстав.

З приписів п. 5.8 цього Порядку вбачається, що рядок 16 податкової декларації (на необхідності заповнення якого наполягає відповідач) призначений для самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації; збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону; коригування, яке пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших; або для інших випадків збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано платником податку. У даному випадку не відбувається корегування сум податкового кредиту будь-яких інших податкових періодів.

Тому суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит у деклараціях з ПДВ за березень і квітень 2008 року, доводи відповідача не є нормативно обґрунтованими і не підтверджуються зібраними у справі доказами.

За наведених обставин суд погоджується із висновком проведеного у справі експертного дослідження щодо не підтвердження первинними документам бухгалтерського і податкового обліку позивача висновків за актом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість від 02.06.2009 року №4903/17-2.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Разом із тим, оскільки позивач помилково заявив вимогу лише про скасування спірних податкових повідомлень-рішень замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено КАС України (2747-15) , для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого відповідно до вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. та суму судових витрат, пов’язаних із проведенням судової експертизи, в порядку встановленому ст. 94 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із наданою судовим експертом калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судово-економічної експертизи (а.с. 164), експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 64,53 грн. і витрачено на її проведення 46 годин дослідження, що складає 2968,38 грн.

Зазначений розмір судових витрат не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 (590-2006-п) і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710 (710-96-п) . Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 2968,38 грн.

В судовому засіданні 28.04.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 30.04.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158- 163 КАС України, суд, -

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 15.06.2009 року №0005741702/0, від 08.09.2009 року №0005741702/1, від 05.11.2009 року №0005741702/2, від 07.12.2009 року №0005741702/3 про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40849,50 грн., в тому числі за основним платежем 27233,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13616,50 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 2971,78 грн. судових витрат.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.