Суддя О.В.Головань

Секретар Г.В.Колесникова

Представники:

Від позивача: Сінельникова Л.Б. - голов.спец. (дов. від 12.11.09 р. №11-11415)

Від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_4 - адв. (за усним дорученням), ОСОБА_5 - п/к (за усним дорученням)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 20 714, 98 грн.

В судовому засіданні 27.04.10 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

04.12.08 р. в Деснянському районному центрі зайнятості м. Києва зареєстрований як такий, що шукає роботу, ОСОБА_1 08.09.55 р.

Віповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" йому був наданий статус безробітного та згідно ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" йому призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з 11.12.08 р. згідно наказу Деснянського районного центру зайнятості №15038 від 11.12.08 р.

У зв'язку з отриманням інформації від ДПА України про наявність доходів 16.06.09 р. центром зайнятості прийнято рішення №120 про проведення перевірки достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1

24.09.09 р. ОСОБА_1 написав заяву про направлення його на підвищення кваліфікації за програмою "Директор по персоналу", у зв'язку з чим 29.09.09 р. між центром зайнятості Деснянського району м. Києва та ОСОБА_1 укладено відповідний договір №72052.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Укрспецвибух" з 16.01.07 р. по 31.10.08 р., про що свідчить копія наказу від 16.01.07 р. №1-Л про покладення на ОСОБА_1 виконання обов'язків директора, копія наказу від 31.10.08 р. №7-Л про звільнення та акт №39 від 08.07.09 р. Деснянського районного центру зайнятості.

Проте, згідно п. 3 наказу від 31.10.08 р. підпис на фінансових звітах та документах покладено на засновника ОСОБА_1

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.07.09 р. засновником та керівником ТОВ "Укрспецвибух" є ОСОБА_1

Відповідач 17.07.09 р. надав звіт за власним підписом, про що свідчать розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2009 р.

Отже, в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 був керівником ТОВ "Укрспецвибух", про що не повідомив центр зайнятості.

На думку позивача, вказане свідчить про віднесення відповідача до зайнятого населення в період перебування на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості, а отже про незаконне отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

14.10.09 р. відповідач відрахований зі складу слухачів курсів підвищення кваліфікації.

14.10.09 р. відповідач знятий з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю згідно наказу Деснянського районного центру зайнятості №20211 від 04.11.09 р.

Згідно наказу від 20.11.09 р. №426 головним бухгалтером центру зайнятості проведено розрахунок незаконно отриманих безробітним ОСОБА_1 матеріальних виплат за період з 11.12.08 р. по 26.06.09 р. та вартості навчання за період з 29.09.09 р. по 13.10.09 р. Сума становить 20 714 грн.

20.11.09 р. надіслало ОСОБА_1 повідомлення №25-4312 від 20.11.09 р. про необхідність повернення незаконно отриманих коштів протягом п'ятнадцяти календарних днів, проте, кошти не були повернуті.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

31.10.08 р. наказом №7-Л ОСОБА_1 звільнено з посади директора, у зв'язку з чим з цього числа трудові відносини відповідача з товариством припинилися.

11.12.08 р. відповідач звернувся до Деснянського центру зайнятості та зареєструвався як безробітний.

Щодо факту підписання ОСОБА_1 фінансових документів, то вони підписувалися ним як засновником, а не директором товариства.

Після звільнення відповідача з посади директора наказом від 31.10.08 р. №7-Л новий директор не призначався, у зв'язку з чим внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про нового керівника не було можливості.

Факт володіння корпоративними правами господарського товариства не може вважатися підприємницькою діяльністю згідно чинного законодавства - ч. 2 ст. 167 ГК України, тому позивачем безпідставно віднесено відповідача до зайнятого населення.

Також відповідач посилається на відсутність підстав, передбачених ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" для повернення коштів, оскільки в даному випадку відповідач не виїздив за межі України з метою працевлаштування та не отримував прибутку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно вказаної статті підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є саме умисне невиконання застрахованою особою своїх обов’язків та зловживання ними, тобто, необхідною умовою для повернення виплачених коштів є доведення умислу в діях застрахованої особи, тоді як самого факту невиконання обов’язків недостатньо для повернення сплачених коштів.

На думку суду, наявність умислу в діях відповідача не є доведеною в даному випадку.

Зокрема, умисел згідно ст. 23, 24 КК України є формою вини (прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Тобто, в даному випадку наявність умислу передбачає усвідомлення відповідачем незаконності своїх дій та завдання ними негативних наслідків.

Відповідач звернувся до Деснянського районного центру зайнятості з заявою про надання статуту безробітного з виплатою допомоги по безробіттю 11.12.08 р., будучи засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецвибух" і не поставивши про це до відома центр зайнятості.

Проте, у суду немає підстав для висновку про те, що відповідач мав намір ввести центр зайнятості в оману та незаконно отримати доходи на порушення вимог чинного законодавства.

Згідно наданих суду матеріалів 31.10.08 р. наказом №7-Л ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства без призначення нового директора.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі, прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори.

Таким чином, в Єдиному державному реєстрі з моменту державної реєстрації юридичної особи має обов’язково міститися інформація про особу (осіб), уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами. Без цієї інформації державна реєстрація юридичної особи неможлива, як і неможливе виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру. За таких обставин відповідні зміни не могли бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки державний реєстратор може внести відповідний запис лише за умови внесення нового запису про нового керівника юридичної особи.

За таких обставин суд погоджується з відповідачем, який стверджує про те, що сама по собі інформація з Єдиного державного реєстру доказом перебування особи в трудових відносинах бути не може.

В той же час, навіть за відсутності офіційно оформленого на роботу керівника юридичної особи вона має здавати звітність згідно вимог чинного законодавства.

Наказом від 31.10.08 р. визначено, що підпис на всіх фінансових звітах та документах покладається на засновника ОСОБА_1, у зв'язку з чим він за своїм підписом здавав звітність до компетентних установ.

В той же час, позивачем не заперечується той факт, що відповідач за період з 11.12.08 р. по 13.10.09 р. доходів як на ТОВ "Укрспецвибух", так і з інших джерел не отримував.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах - ... громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (742-15) .

Суд не може погодитися з висновком позивача, який вважає, що відповідач як єдиний засновник господарського товариства відноситься до категорії підприємців.

Згідно ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Тобто, саме у випадку здійснення підприємницької діяльності у вказаних формах фізична особа може відноситися до зайнятого населення в розумінні ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення". В той же час, володіння корпоративними правами підприємництвом не є, про що чітко зазначено в ч. 2 ст. 167 ГК України.

Той факт, що відповідач є єдиним засновником господарського товариства вказаного загального правила не змінює.

З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

На підсаві вищевикладеного, ст. 160- 163, 186 КАС України, суд, -

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови

виготовлений і підписаний 30.04.10 р.