Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Сіроша М.В.

Суддів: Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Секретар судового

засідання Мерзлий Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою ВАТ "Харківського домобудівельного комбінату №1"на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року за позовом ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат №1" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання дій неправомірними,-

У вересні 2007 року ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат №1" звернулося до суду з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання дій неправомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2007 року позовні вимоги ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат №1" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2007 року скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції ВАТ "Харківського домобудівельного комбінату №1"в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України була видана ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат № 1"ліцензія № 774 від 12.02.97 р. на експлуатацію Харківського родовища суглинків, глини

Донецькою територіальною інспекцією державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр була проведена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений акт від 15.12.06 р., згідно якого встановлені недоліки та порушення, а саме: позивач не розпочав протягом 10 років з моменту видачі ліцензії діяльності, пов’язаної з використанням надр та передав право користування надрами виробничому кооперативу керамзит", який фактично використовував Харківське родовище суглинків, глини, не маючи ліцензії.

Державне науково-виробниче підприємство "Державний інформаційний геологічний фонд України "Геонформ України"листом № 06/306-09169 від 17.05.07 р. повідомило позивача про те, що за дорученням відповідача воно сповіщає ВАТ "Харківський домобудівельний комбінат № 1"про анулювання ліцензії наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 222 від 27.04.07 р.

Питання ліцензування врегульовані Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , в якому передбачено, що органом ліцензування –орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

На час видачі анульованого дозволу (ліцензії) питання порядку та підстав для цього були визначені Порядком надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затвердженим постановою КМУ № 709 від 31.08.95 р. (709-95-п) , який регулював надання користувачам надр спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Даним Порядком було передбачено, що ліцензії на користування надрами надавалися Держкомгеології за погодженням з Мінекобезпеки.

В подальшому постановою КМУ № 1540 від 02.10.03 р. (1540-2003-п) був затверджений Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, в якому право надання дозволів визнано за спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Порядок надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою КМУ № 480 від 14.03.07 р. (480-2007-п) , передбачено, що дозволи при наявності належних підстав та при дотриманні відповідної процедури надає Мінприроди, тобто відповідачем по даній справі.

Оскільки саме відповідач є уповноваженим органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, то здійснюючи контроль за правильним використанням раніш виданих дозволів (ліцензій), він діяв в межах наданих йому повноважень.

В ст.. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) визначений перелік підстав для анулювання ліцензії. Такою підставою, зокрема, є неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

Ліцензійними умовами є установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Оскільки термін початку використання спеціального дозволу визначений Порядок надання у 2007 р. спеціальних дозволів на користування надрами, то ці вимоги слід відносити до ліцензійних вимог.

Висновки суду першої інстанції обумовлені тим, що відповідачем не було забезпечено право позивача бути присутнім при розгляді питання про анулювання ліцензії. Проте такі висновки не враховують фактичних обставин, оскільки обов’язковим є запрошення ліцензіата або його представника в разі розгляду акту про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності. Фактично відповідачем був виявлений факт передачі права користування родовищем ПК "Керамзит", а не передачі ліцензії, що не є тотожними поняттями.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване чи змінене з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ВАТ "Харківського домобудівельного комбінату №1" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .