2а-715/10/13/0170 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 13.04.2010 Прийняття

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Маркет" кіровського районного споживчого товариства звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000212301/0 від 17.06.2009 та № 0000212301/1 від 07.09.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, які викладені в акті перевірки № 94/23-01/35183941 від 09.06.2009 є необґрунтованим та не відповідають нормам чинного законодавства України, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення – рішення №0000212301/0 від 17.06.2009 та № 0000212301/1 від 07.09.2009 винесені неправомірно.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному. У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості заявленого позову.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

Судами встановлено, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі АР Крим з 18 по 29 травня 2009 року проводила планову документальну перевірку дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2009 за N94/23-01/35183941, у якому в пункті 3.2.2. зазначено про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 в сумі 1925,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 20,00 грн., за серпень 2008 року в розмірі 1358,00 грн., за грудень 2008 року – 208,00 грн., січень 2009 року – 339,00 грн., а також про заниження його розміру у сумі 14,00 грн. за травень 2008. У пп.3.2.2.1. вказано про порушення пп.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем представлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, які не відповідають наступним вимогам: відсутні реквізити – місце розташування юридичної особи. Так у серпні 2008 року позивачем була віднесена до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1357,53 грн., що була сплачена у вартості придбання ТМЦ (комп’ютерного обладнання) за податковою накладною, що була видана фірмою "Ту Бі" 15.07.2008 №Н-0003753 на загальну суму 8145,20 грн. та відображена за реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2008 року.

За підпунктом 3.2.2.2. акту вказано про порушення позивачем п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" – у квітні 2008 року позивачем була віднесена до складу податкового кредиту квітня 2008 року сума ПДВ у розмірі 6,46 грн., яка не була сплачена у вартості придбаних товарів, оскільки за податковою накладною від 18.04.2008 №220 на загальну суму 32,30 грн., сума ПДВ постачальником – ТОВ "Астрея 7" не обчислювалась, так як здійснювалися операції із продажу навчальних посібників українського виробництва (творів), які звільненні від оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.5.1.2. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

За пп.3.2.2.3. акту перевірки вказано про порушення ДП "Маркет" Кіровського районного СТ показників податкового кредиту за грудень 2008, січень 2009 року на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, за якими встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників обсягів придбання за рядком 10.1.Б декларації в розмірі 1039,00 грн., та відповідного податкового кредиту за грудень 2008 року в сумі 208 грн., в розмірі 1697,00 грн., та, відповідно, податкового кредиту за січень 2009 року в сумі 339,00 грн., а саме. Вказані суми були включені на підставі податкових накладних із вказаним індивідуальним податковим номером Кіровського районного споживчого товариства (при цьому юридична адреса вказана не була) в тому числі:

за грудень 2008 року в розмірі 207,76 грн. (податкові накладні приватного підприємця ОСОБА_1 від 20.12.2008 №0000002/1444 на загальну суму 872,90 грн., в т.ч. ПДВ 145,48 грн., від 30.12.2008 №000002/1443 на загальну суму 373,71 грн. в т.ч. ПДВ 62,28 грн.);

за січень 2009 року в розмірі 339,39 грн. (податкові накладні приватного підприємця ОСОБА_1. від 06.01.2009 №000005 на загальну суму 487,92 грн., в т.ч. ПДВ 81,31 грн. та від 06.01.2009 №000013 на загальну суму 1548,42 грн. в т.ч. ПДВ 258,08 грн.

На підставі вказаного акта ДПІ у Кіровському районі АР Крім прийняла податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2009 N0000212301/0, та від 07.09.2009 №0000212301/1 про визначення суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2866,50 грн., із яких основний платіж - 1911,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 955,50 грн. ц2ц233

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як зазначено в акті перевірки, податкові накладні не містять усіх необхідних реквізитів. В податкових накладних від приватного підприємця ОСОБА_1. не правильно вказаний індивідуальний податковий номер покупця, та не вказана юридична адреса покупця.

Сторонами не заперечується, та ДПІ не оскаржується, факт проведення господарських операцій згідно вищевказаних податкових накладних, отриманням товару та включення до податкових зобов'язань вказаних сум контрагентами позивача.

Судом встановлено, що індивідуальний податковий номер покупця – ДП "Маркет" Кіровського району СТ – 351839401169, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №054352 яке видано ДПІ в Кіровському районі 13.08.2007 №100058524. Такий ж самий номер вказаний й в податкових накладних, що були видані ПП ОСОБА_1. У податкових накладних вказана юридична адреса покупця, що співпадає з адресою місцезнаходження покупця, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи А 00 № НОМЕР_1, та в Довідки АБ № 189557 з ЄДРПОУ: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 N327, зареєстрованому у Мін’юсті 25.08.2005 за N925/11205 (z0925-05) , за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку (z0925-05) визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що факт порушення порядку заповнення податкових накладних, що отримані позивачем від ПП ОСОБА_1. належними доказами не підтверджений, у зв’язку з чим нарахування податкового зобов’язання з ПДВ за цими підставами є протиправним, а тому рішення в цієї частині підлягає скасуванню.

Щодо помилки в податковій накладній, що була виписана позивачу фірмою "Ту Бі" суд вказує, що помилка у податковій накладної в частині відсутності вказівки на адресу місцезнаходження платника податку - покупця не завдала збитків державі. Сторонами не оскарджується, що суми по спірній податковій накладній, яка включена до податкового кредиту, включена його контрагентом до податкових зобов'язань. Відсутність вказаних відомостей не унеможливлює ідентифікацію позивача, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

В частині нарахування податкового зобов’язання за квітень 2008 року дії податкової інспекції позивачем не оскаржуються, то у вказаній частині суд залишає податкове повідомлення-рішення без зміни.

У зв’язку зі встановленими порушення відповідачем були нараховані штрафні (фінансові) санкцій на підставі п.17.1.3. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд надходить до висновку, що оскільки нарахування основного податкового зобов’язання визнано судом неправомірним, то ї нарахування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв’язку з наведеним суд робить висновок про задоволення позовних вимог частково та визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення-рішення в частині нарахування основного зобов’язання в сумі (1357,53 + 207,76 + 339,39) 1904,68 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 785,50 грн., а усього у розмірі 2690,18 грн.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 13.04.2010.

У повному обсязі постанову складено та підписано 15.04.2010.

На підставі викладено, керуючись статтями 160- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 17.06.2009 №0000212301/0 та від 07.09.2009 №0000212301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2690,18 грн., у тому числі 1904,68 грн. основного зобов’язання та 785,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Маркет" кіровського районного споживчого товариства з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.