2а-15056/09/11/0170 Про визнання протиправними дій щодо видачі направлень на проведення планової перевірки та проведення планової виїзної перевірки та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - 01.04.2010 Прийняття

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 1 рангу Державної податкової адміністрації в АР Крим Сушко Дениса Олександровича, головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу Державної податкової адміністрації в АР Крим Гнєдіної Світлани Олексіївни про визнання дій щодо видачі направлень №5375/23-3, №5376/23-3 від 13.11.2009р. на проведення планової перевірки та проведення планової виїзної перевірки 24.11.2009р. протиправними, скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0024352303 від 07.12.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 (502-2009-п) "Про тимчасові обмеження відносно здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р." не можна було проводити перевірку господарської діяльності позивача, а відтак видавати направлення на її проведення. Проведена відповідачами 24.11.2009р. планова перевірка позивача не відповідає вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду(контролю) в сфері господарської діяльності" (877-16) , а саме, відповідно до ст.5 Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Натомість перевірка від 24.11.2009р. була проведена на підставі місячного плану-графіку перевірок. Окрім того, в порушення вимог ч.4 ст.5 Закону відповідачі не повідомили позивача про початок проведення планового заходу за десять днів до його початку, перевірка була проведена у відсутність позивача або інших осіб, які мали відповідні повноваження на представлення інтересів позивача. В порушення ст.7 Закону для проведення перевірки позивача не було видано наказ, який є єдиною підставою для оформлення направлення на перевірку. Крім того, направлення на перевірку №№5375/23-3, 5376/23-3 від 13.11.2009р. не мали відомостей про наказ, на підставі якого вони виписані, а відтак їх форма не відповідає вимогам вищезазначеного Закону (877-16) .

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та відповідачі - посадові особи ДПА в АР Крим – Гнєдіна С.О., Сушко Д.О.– у судовому засіданні проти позову заперечували.

У письмових запереченнях на адміністративний позов Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим зазначила, що перевірку позивача проведено на виконання наказу №588 від 03.11.2006р. "Про проведення контрольно – перевірочної роботи у сфері готівкового обігу", виданого відповідно до п.2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Пунктом 2 зазначеного Наказу зобов’язано начальників державних податкових інспекцій забезпечити, зокрема, підписання та реєстрацію направлень на перевірку, що надаються старшими груп ДПА в АР Крим при виїзді на місце. Посилання позивача на Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. №877-V (877-16) є необґрунтованим, оскільки його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, тощо. Також необґрунтованим є посилання позивача і на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 (502-2009-п) "Про тимчасові обмеження відносно здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.", оскільки здійснення органами державної податкової служби контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) не відноситься до державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в розумінні Господарського кодексу України (436-15) .

На підставі викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

З метою посилення контрольно-перевірочної роботи за діяльністю суб’єктів господарювання сфері торгівлі, громадського харчування та послуг 03.11.2006р. прийнято наказ №588 "Про проведення контрольно-перевірочної роботи у сфері готівкового обігу"(а.с.35).

Вищезазначений наказ спрямований до начальника управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в АР Крим Єльцової Л.В. та начальників державних податкових інспекцій (підпорядкованих).

Так, пунктом 1 наказу начальника управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в АР Крим Єльцову Л.В. зобов’язано забезпечити:

– складання плану на наступний місяць (пп.1.1);

– виписку, належне оформлення та облік направлень на перевірку співробітників мобільних груп ДПА в АР Крим і оформлення наказів про проведення позапланових виїзних перевірок (пп.1.2);

– здійснення проведення перевірок (пп.1.3);

– та направлення у 3-денний термін на адресу органів ДПС за місцем реєстрації платника оформлених матеріалів перевірок з проектом розрахунку фінансових санкцій(пп.1.4).

Пунктом 2 оскаржуваного наказу зобов’язано начальників підпорядкованих ДПІ забезпечити:

– надання необхідної інформації та матеріалів для відділу оперативного контролю ДПА в АР Крим згідно поданням управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в АР Крим (пп.2.1);

– підписання та реєстрацію направлень на перевірку (пп.2.2);

прийняття рішень за матеріалами перевірок (пп.2.3);

– реєстрацію і облік прийнятих рішень (пп.2.4) та контроль за сплатою сум застосованих штрафних санкцій (пп.2.5);

– своєчасне ведення, заповнення та адміністрування АРМу "Касові апарати" та АРМу "Аудит"(в межах компетенції), виконання контрольних завдань та обов’язкових звітів (пп.2.6);

– підготовку та передачу матеріалів до юридичних підрозділів на стягнення в судовому порядку сум заборгованості (пп.2.7);

– складання та вручення протоколів про адміністративні правопорушення (пп.2.8);

– проведення періодичної інвентаризації господарських об’єктів суб’єктів господарювання (пп.2.9).

На підставі зазначеного вище наказу заступником голови Державної податкової адміністрації в АР Крим Пашиним С.А. затверджено план графік проведення перевірок об’єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на листопад 2009року(а.с.33-34).

До плану-графіку проведення перевірок на листопад 2009року під порядковим №125 включено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

На підставі плану-графіку перевірок на листопад 2009року начальником Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Назарчук В.В. головним державним податковим ревізорам-інспекторам Сушко Денису Олександровичу та Гнєдіній Світлані Олексіївні виписані направлення на проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №5376/23-3 від 13.11.2009р. та №5375/23-3 від 13.11.2009р. відповідно(а.с.12, зворотній бік а.с.12).

Направлення на перевірку містять підпис керівника та печатку органу податкової служби, дату виписки, номер направлення, вид перевірки, мету, підстави проведення перевірки, дату початку та дату закінчення перевірки, прізвище та посаду осіб, яким доручено проведення перевірки, прізвище суб’єкта перевірки.

Окрім того, як вбачається із направлень на перевірку перевірка проводилася з питань додержання позивачем вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) від 23.03.1996р., "Про патентування певних видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) від 19.12.1995р., "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , постанови Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637 (z0040-05) "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

24.11.09р. посадовими особами ДПА в АР Крим Гнедіною С.О. та Сушко Д.О. було проведено перевірку господарської одиниці магазину "Табакерія", що розташована в м.Сімферополі, по бул. Франко, 8-10 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складено акт(а.с.13-14).

Актом перевірки встановлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у сумі 81,22грн. та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків протягом встановленого строку, а саме в КУРО №0109011154 відсутні Z-звіти №№0116, 0019, 0182,0184,0239,0240, що є порушенням п.3,19 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Акт перевірки підписаний продавцем ОСОБА_6 без заперечень.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі 07.12.2009року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0024352303, яким до відповідача на підставі п.4 ст.17, ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовані штрафні санкції у розмірі 2446,10 грн. (340х6)+(81,22х5)(а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р.(далі-Закон №509) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Частиною 3 ст.5 Закону визначено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Згідно ч.1 ст.9 Закону державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

В свою чергу абз.2 ч.1 ст.8 Закону до функцій ДПА, зокрема, віднесено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.98р. №315 передбачено, наказ видається керівником на правах єдиноначальства і в межах своєї компетенції. Наказ видається з питань основної діяльності, кадрової роботи, ОДПС, праці і заробітної плати тощо, а також з метою повного і своєчасного виконання законів, рішень та доручень органів вищого рівня (п. 2.1.7.2).

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ ДПА в АР Крим №588 від 03.11.2006р. спрямований на внутрішню організацію діяльності органів державної податкової адміністрації АР Крим з метою виконання покладених функцій у встановленому законом порядку, отже голова ДПА в АР Крим діяв з використанням наданих йому повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу.

Крім того, розпорядженням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 10.06.2008р. №172-р "Про надання практичної допомоги ДПІ в м. Сімферополі" для проведення перевірок по контролю за розрахунковими операціями на території м.Сімферополь направлено фахівців ДПА в АР Крим, в тому числі і Сушко Д.О. та Гнедіну С.О.(а.с.36).

За таких обставин суд дійшов висновку, що направлення на перевірку виписані правомірно та позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі щодо видачі направлень на перевірку працівникам Державної податкової адміністрації в АР Крим задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Загальний порядок та підстави проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, пов’язаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону (265/95-ВР) .

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (далі Закон №265) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Із системного аналізу вищезазначених норм, випливає що загальний порядок проведення планових та позапланових перевірок, передбачений ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" поширюється тільки на планові та позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у зв’язку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо дотримання суб’єктами господарювання вимог Закону №265 (265/95-ВР) , який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.

З цих же підстав не обґрунтовані посилання позивача на необхідність попередження суб’єкта господарювання за 10 днів до початку проведення планової перевірки та проведення її за наявності наказу керівника органу державної податкової служби.

Крім того, суд зазначає, що будь яка перевірка за додержанням порядку проведення розрахункових операцій (планова або позапланова у розумінні Закону№265 (265/95-ВР) ) є позаплановою у розумінні Закону №509 (509-12) .

Наказом Державної податкової адміністрації України №355 від 27.05.2008р. (v0355225-08) затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведення перевірок платників податків, згідно п.3.1. якого працівниками органів ДПС відповідно до місячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти(далі розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, оскільки посадові особи державної податкової адміністрації в АР Крим Сушко Д.О. та Гнєдіна С.О. під час проведення перевірки діяли на підставі належним чином оформлених направлень на перевірку, які були виписані на підставі плану-графіку, затвердженого в установленому порядку, підстави для визнання їх дій щодо проведення перевірки позивача 24.11.2009р. протиправними відсутні.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції пункту 17 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ) було визначено, що дія цього Закону (107-17) не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними, зокрема, положення пунктів 10 - 18 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Отже, з моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (v010p710-08) в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю з боку податкових органів.

Статус державної податкової служби в України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Отже, порядок здійснення органами державної податкової служби своїх функцій, визначається, насамперед, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Крім того, як зазначено в частині першій статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому у статті 1 Закону дано визначення терміну "державний нагляд (контроль)" як діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Здійснення органами державної податкової служби контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари(послуги) не відноситься до державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності у розумінні Господарського кодексу України (436-15) та Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , та регулюється Законами України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

З цих же підстав є необґрунтованим посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р." від 21.05.2009р. №502 (502-2009-п) ,, оскільки зазначена постанова адресована органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача відповідачем 24.11.2009р. встановлено незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків протягом встановленого строку, а саме: в КОРО №0109011157р\1 відсутні Z-звіти №0116, №0019, №0182, №0184, №0239, №0240.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена п.4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якої, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, за незберігання шести Z – звітів (№0116, №0019, №0182, №0184, №0239, №0240) до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний (17,00грн. х 20 х 6 = 2040,00грн).

Крім того, відповідачем встановлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків у загальній сумі 81,22грн.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (81,22грн. х 5 = 406,10грн.).

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача щодо застосування фінансових санкцій до позивача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Рішення відповідача від 07.12.2009р. №00024352303 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 2446,10грн. (2040,00грн. + 406,10грн.) відповідає вимогам п.4 ст.17, ст. 22 вищезазначеного Закону, прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а відтак є правомірним.

Посилання позивача на ту обставину, що наявні грошові кошти на місці проведення розрахунків відповідачами були пораховані з урахуванням частини готівкових грошових коштів, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10, оскільки місце проведення розрахунків останньої знаходиться на одному робочому столі із місцем проведення розрахунків позивача, в ході допиту свідка та розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 01.04.2010 року.

У повному обсязі постанова виготовлена 06.04.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158- 161, ч.1 ст. 162, 163 КАС України, суд

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.