2а-9602/09/11/0170 Про визнання нечинними пункту 4 додатку 6 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.03.2000 р. "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" - 31.03.2010 Прийняття

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із адміністративним позовом до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд майна Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева", Закрите акціонерне товариство "Дніпробуд" про визнання нечинними п.4 додатку 6 до постанови Верховної Ради АР Крим №982-2/2000 від 15.03.2000р. (rb0982002-00) , п.16 додатку до постанови Верховної Ради АР Крим №1465-2/2000 від 18.10.2000р. (rb1465002-00) , та частково абз.8 п.5 постанови Верховної Ради АР Крим №598-3/03 від 18.06.2003р. (rb0598002-03)

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до переліку розташованих на території АР Крим підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 05.05.1995року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, і розташоване на території Автономної Республіки Крим" (316-95-п) , пансіонат "Нева" (м. Алушта, вул..Перекопська,4) може бути віднесений до власності Російської Федерації згідно з Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993року. Повноваженням по розпорядженню державним майном в межах зазначеної Угоди, відповідно до Постанови Верховної Ради України №217 (217/06-РГ) від 20.10.1994року, наділений Фонд державного майна України. В порушення вищезазначених нормативно-правових актів відповідач пунктом 4 додатку №6 до постанови Верховної Ради АР Крим №982-2/2000 від 15.03.2000р. (rb0982002-00) "Про склад майна, що належить Автономній Республіки Крим" до складу майна Автономної Республіки Крим відніс частку у статутному фонді спільного підприємства "Нева" (м. Алушта, вул.Перекопська,4) розміром 6,96%, яку визначено за рахунок передачі до статутного фонду підприємства незавершеного будівництвом пансіонату "Нева". У подальшому, п.16 додатку до постанови Верховної Ради АР Крим №1465-2/2000 від 18.10.2000р. (rb1465002-00) "Про перелік майна, що належить АР Крим, що підлягає приватизації", частку майна (12,56%), яка належить АР Крим у спільному підприємстві "Нева" включено до переліку майна, яке належить АР Крим, що підлягає приватизації. Крім того, відповідно до абз.8 пункту 5 постанови Верховної Ради АР Крим №598-3/03 від 18.06.2003р. (rb0598002-03) "Про управління майном, яке належить АР Крим" надано дозвіл Фонду майна АР Крим здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АР Крим у статутному фонді ТОВ "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева". Зазначені нормативно-правові акти відповідача прийняті з перевищенням повноважень та з порушенням норм матеріального права, а відтак підлягають визнанню протизаконними та нечинними.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином – судовою повісткою. У письмових поясненнях зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Статтею 7 зазначеного Закону на Кабінет Міністрів України покладений обов’язок провести переговори і укласти угоди між урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінансові ресурси, що знаходяться на території України, а також майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на території інших республік. Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 05.05.1995року (316-95-п) затверджено перелік розташованих на території АР Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, о належить до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком, відповідно до якого майно пансіонату "Нева" віднесено до об’єктів, які відповідно до ст.4 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993р., можуть бути віднесені до власності Російської Федерації. В порушення вищезазначених нормативно-правових актів та з перевищенням повноважень відповідач прийняв оскаржувані постанови, а відтак позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що пунктом 3 ст. 138 Конституції України до відання Автономної Республіки Крим віднесене управління майном, що належить АР Крим. Аналогічні повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим закріплені у п.10 ч.1 ст.18 Конституції Автономної Республіки Крим, яка затверджена Законом України від 23.12.1998року №350-ХІV (350-14) . Згідно п.4 ч.2 ст.26 Конституції АР Крим, п.4 ч.2 ст. 9 Закону України "Про Верховні Раду Автономної Республіки Крим" від 10.02.08р. №90/98, пп.5.2 пункту 5 Положення про порядок управління майном, що належить АР Крим або передано в її управління, затвердженого постановою Верховної Ради АР Крим від 21.04.99р. №459-2/99 (rb0459002-99) , до компетенції Верховної Ради АР Крим віднесено управління майном, що належить Автономній Республіці Крим. За таких обставин, оспорюванні нормативно-правові акти прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законом, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України та просив відмовити у задоволенні позовну з цих підстав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Фонду майна Автономної Республіки Крим, просив у позові відмовити. У письмових поясненнях на адміністративний позов зазначив, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Конституції Автономної Республіки Крим, ст.ст. 2, 318 Цивільного кодексу України Автономна Республіка Крим є суб’єктом права власності і на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном в особі його органів влади. Згідно п.6 ст.4 Конституції АР Крим нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим обов’язкові для виконання на території АР Крим. З цих підстав вважає, що оскаржувані нормативно-правові акти прийняті відповідно до наданих повноважень, у зв’язку з чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева", письмових пояснень на позов не надала. Представник зазначеної третьої особи у судовому засіданні зазначив, що оскаржувані постанови прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом та просив в позові відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Закрите акціонерне товариство "Дніпробуд", явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином – судовою повісткою, письмових пояснень на позов не надали.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР №72/а від 14.05.1970року у складі треста "Гідроелекртомонтаж" було створено пансіонат "Нева" на господарському розрахунку (із самостійним балансом) та з місцезнаходженням в м.Алушта, Кримської області (т.2, а.с.7).

Наказом №7 від 21.02.1991року Всесоюзного об’єднання по монтажу і наладці електротехнічного обладнання електростанцій "Союзелектромонтаж", що входило до підпорядкування Міністерства енергетики і електрифікації СРСР, (далі ССО "Електромонтаж") пансіонат "Нева" з 01.01.1991року введено до структури спеціалізованого будівельного об’єднання "Електромонтаж". Як вбачається із зазначеного наказу на дирекцію пансіонату "Нева" покладено функції замовника по будівництву пансіонату на 1359місць(т.2, а.с.8,9).

На підставі вищезазначених наказів 20.06.1991року начальником ССО "Електромонтаж" затверджено статут пансіонату "Нева" спеціалізованого будівельного об’єднання "Електромонтаж" Міністерства енергетики і електрифікації СРСР(т.2, а.с.10-12).

Відповідно до п.1 статуту пансіонату "Нева", останній входить до складу Міністерства енергетики і електрифікації СРСР як державного органу управління, уповноваженого управляти державним майном(т.2, а.с.10).

Таким чином, пансіонат "Нева" є підприємством союзного підпорядкування, входило до складу Міністерства енергетики і електрифікації СРСР та державне майно, яке було закріплене за пансіонатом, знаходилося у повному господарському веденні останнього (п.5 Статуту)(зворотній бік а.с.10, т.2).

03 грудня 1991року проведено збори засновників СП "Нева", що підтверджується протоколом №1(т.4, а.с.12-14).

Відповідно до протоколу зборів СП "Нева" №1 від 03.12.1991року, затверджено статут СП по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева", укладено установчий договір(т.4, а.с.1-11,17-29).

Рішенням виконавчого комітету №1168 від 27.12.1991року зареєстровано Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева" (далі СП "Нева") (т.2, а.с.13).

Згідно п.1.2.1 статуту СП "Нева" засновниками підприємства є підприємство або група підприємств, які індивідуально або спільно забезпечили фінансування будівництва пансіонату "Нева" в об’ємі не менше 1 млн. руб.

Відповідно до пункту 1.3. статуту, п.1-9 та додатку №1 установчого договору СП "Нева" засновниками останнього на момент створення є: Господарська асоціація "Елекртомонтаж" - частка у статутному фонду складає 27,4%; Державний концерн "Камгесенергобуд" - 29,4%; Територіальне енергетичне об’єднання "Севзапенерго" - 7,4%; Виробниче об’єднання "Калінінграденерго" - 11,0%; Виробниче об’єднання "Коміенерго" - 8,1%; Територіальне об’єднання "Беларусенерго" - 1,3%; фірма ОРГРЕС (Союзтехенерго) – 1,2%; Кримське республіканське управління національного банку України – 1,5%; Пансіонат "Нева" - 0,3%.

Актом приймання-передачі нерухомого майна пансіонату "Нева" в статутний фонд СП "Нева" станом на 01.01.1992року передано основні засоби та незавершене будівництво. Як вбачається із акту приймання-передачі, з моменту підписання акту СП "Нева" є власником переданого майна, яке у свою чергу було створено за рахунок коштів вкладених у його будівництво засновниками, згідно часток визначених у засновницькому договорі від 03.12.1991року(т.4,а.с.102-104).

Таким чином, суд дійшов висновку, що до статутного фонду СП "Нева" при його створенні внесено майно та незавершене будівництво пансіонату "Нева", якій в свою чергу був підприємством союзного підпорядкування та державне майно, яке було закріплене за пансіонатом, знаходилося у повному господарському веденні останнього. Крім цього, Фонд державного майна АР Крим не був засновником СП "Нева" на момент створення.

Щодо вкладу Автономної Республіки Крим до статутного фонду СП "Нева" суд зазначає наступне.

Протоколом зборів засновників СП "Нева" №2 від 30.09.1993року було вирішено: 1.Прийняти РАО "ЕЄС Росії" до складу засновників СП "Нева"; 2. Прийняти до складу засновників Фонд державного майна Криму; 3.Прийняти до складу засновників СП "Нева" ЗАТ "Дніпробуд"; 4. Засновника ТЕО "Севзапенерго" замінити його правонаступником АТ "Псковенерго"; 5. Замість засновника - Кримське республіканського управління національного банку, прийнято Національний банк України. 6.Зі складу засновників СП "Нева" виключено ТЕО "Белорусенерго"; 7. Зі складу засновників СП "Нева" виключено ПО "Коміенерго" (т.3, а.с.247-249).

Протоколом зборів засновників СП "Нева" від 07.12.1993року №3 затверджені зміни та доповнення до статуту та установчого договору СП "Нева", змінено склад учасників та уставний фонд СП "Нева"(т.3, а.с.217,218).

Відповідно до статуту та установчого договору, затвердженого протоколом зборів засновників СП "Нева" №3 від 07.12.1993року (т.3, а.с.225-244) учасниками останнього є: Російське акціонерне товариство "ЕЄС Росії" частка у статутному фонду складає – 44,8%; Фонд державного майна Криму – 4,9%; Акціонерне товариство "Електромонтаж" - 24,5%; Акціонерне товариство "Дніпробуд" 17,7%; Акціонерне товариство "Калінінграденерго" - 1,2%; Акціонерне товариство "Псковенерго" - 0,7%; Державний концерн "Камгесенергобуд" - 3,6%; Фірма ОРГРЕС - 0,9%; Національний банк України – 1,4%; Пансіонат "Нева" - 0,3%.

Як вбачається із протоколу №7 зборів засновників СП "Нева" від 09.10.2000року статутний фонд останнього складає 43695,3тис. грн., в тому числі 15140,8тис. грн. - введені основні фонди (в тому числі берегоукріпюючи споруди та виробнича база); незавершене будівництво в цінах 1998р. – 25073 тис.грн. ; балансова вартість лагеря "Каскад" в сумі 3481,5тис.грн. Згідно додатку №1 до даного протоколу загальних зборів, частки учасників СП "Нева" були розподілені таким чином, що частка Фонду державного майна Криму становить 12,56%(т.3, а.с.188-193).

Окрім того, зазначеним протоколом прийнято рішення про внесення змін та доповнення до статуту та установчого договору СП "Нева". Зазначені зміни до статуту СП "Нева" зареєстровано Управлінням економіки виконкому Алуштиської міської ради 12.04.2001року за №0222(т.3, а.с.98-108).

14-15 грудня 2001року було проведено загальні збори засновників СП "Нева" за результатами яких складено протокол №8(т.3, а.с.174-187).

Як вбачається із зазначеного протоколу, частка Фонду майна АР Крим сформована із вартості берегоукріплюючих споруд та 51% введених на 01.01.1992року основних фондів та складає 11084846грн.(п.2 протоколу). Пунктом 2.6 протоколу встановлено, що в порядку винятку, тимчасово, до вирішення Міжурядової комісії, у Фонді державного майна України документацію з питання права власності згідно Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993р. між Україною та Російською Федерацією, вирішили частку статутного фонду у розмірі 17793,051тис.грн., профінансованих до 1992року (за мінусом 51% вартості основних фондів – частки Фонду майна АР Крим) віднести: 40% що складає 7117,220тис.грн. – до частки ВАТ "Електромонтаж", 60% що складає 10675,83тис.грн. – до частки Фонду майна АР Крим.

З урахуванням протоколу загальних зборів засновників СП "Нева" №8 від 14-15.12.2001р. склад засновників та їх частки було розподілено наступним чином: Російське акціонерне товариство "ЕЄС Росії" – 3,89%; Фонд майна АР Крим – 51,2%; Відкрите акціонерне товариство "Електромонтаж" - 26,22%; Відкрите акціонерне товариство "Янтарьенерго" - 4,62%; Акціонерне товариство "Псковенерго" - 1,54%; ВАТ Фірма ОРГРЕС - 0,07%; ВАТ "Камгесенергобуд" - 2,48%; Національний банк України – 9,5%; Фізичні особи (працівники СП "Нева") - 0,38%.

На підставі протоколу №8 від 14-15.12.2001року внесені зміни та доповнення до статуту СП "Нева", які зареєстровані управлінням економіки виконавчого комітету Алуштинської міської ради 26.03.2002року(т.3, а.с.163-173).

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2009р., 27.11.2009р., 03.02.2010р., 22.02.2010р. суд зобов’язував Фонд майна АР Крим, ТОВ СП з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" надати суду докази формування частки у розмірі 51,2% статутного фонду СП "Нева", що належала Автономній Республіці Крим.

Ані відповідачем, ані третіми особами не надано суду доказів передачі майна, що належало Автономній Республіці Крим, до статутного фонду СП "Нева". Також не надано доказів фінансування відповідачем будівництва пансіонату "Нева".

Таким чином, суд дійшов висновку, що частка у розмірі 51,2% у статутному фонді СП "Нева", яка була віднесена до майна Автономної Республіки Крим сформована із вартості основних фондів та незавершеного будівництва пансіонату "Нева", тобто підприємства союзного підпорядкування, розташованого на території України.

Щодо вартості берегоукріплюючих споруд, суд зазначає, що у судовому засіданні досліджений наказ Фонду державного майна Криму №367 від 30.03.1995року "Про постановку на облік і передання СП "Нева" берегових споруд" та акт приймання-передачі з балансу Фонду державного майна Криму на баланс СП "Нева" берегоукріплюючих споруд від 20.10.1995року(т.4, а.с.88,89).

Зазначені вище наказ Фонду державного майна Криму та акт приймання-передачі не є належними доказами передачі берегоукріплюючих споруд до статутного фонду СП "Нева", оскільки як вбачається із зазначених документів споруди були передані на баланс, а не як внесок до статутного фонду.

В свою чергу, баланс підприємства є формою бухгалтерської звітності. Баланс це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал та не підтверджує виникнення прав на майно, вартість якого відображена у балансі.

Інших доказів, які підтверджують фактичну передачу до статутного фонду берегоукріплюючих споруд на виконання ухвал суду сторонами надано не було.

Пунктом 4 додатку 6 Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 року №982-2/2000 (rb0982002-00) "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" до складу майна АР Крим віднесено частку у статутному фонді спільного підприємства "Нева") у розмірі 6,96%, яку визначено за рахунок передачі до статутного фонду підприємства незавершеного будівництва пансіонату "Нева"(т.1, а.с.8-11).

18.10.2000року Верховна Рада АР Крим винесла постанову №1465-2/2000 "Про перелік майна, яке належить Автономній Республіці Крим" (rb1465002-00) . Пунктом 16 додатку до цієї постанови частку майна у розмірі 12,56%, яка належить Автономній Республіці Крим в СП "Нева", включено до переліку майна, що підлягає приватизації(Т.1, а.с.12-14).

Відповідно до абз. 8 п. 5 постанови Верховної Ради АР Крим "Про управління майном, що належить АРК" №598-3/03 від 18.06.2003 року (rb0598002-03) Фонду майна АРК дозволено здійснити згідно із чинним законодавством відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді СП "Нева"(т.1, а.с.15-19).

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

– на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

– з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

– обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

– безсторонньо (неупереджено);

– добросовісно;

– розсудливо;

– з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

– пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

– з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

– своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних нормативно-правових актів відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

10 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон №1540-ХП "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) . Стаття 1 зазначеного Закону встановила, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 7 вказаного законодавчого акту на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок провести переговори і укласти угоди урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінансові ресурси, що знаходяться на території України, а також на майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на територіях інших республік.

15.01.1993 року між Україною та Російською Федерацією було укладено Угоду про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) (далі - Угода).

Згідно ст.19 Угоди, вона набирає чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами. Ратифікація вказаної Угоди Україною здійснена постановою Верховної Ради України №3313-ХІІ від 22.06.1993 (3313-12) року.

Російська Федерація не ратифікувала зазначену Угоду (643_037) , але російська сторона запропонувала тимчасово застосовувати положення цієї Угоди (643_037) у відносинах між Україною та Російською Федерацією.

Така домовленість досягнута шляхом обміну нотами Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації №331 н/усс від 24.11.1993року та Міністерства закордонних справ України №ДПУ/17 від 11.01.1994р.

Згідно положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (995_118) початком тимчасового застосування Угоди (643_037) слід вважати дату ноти Міністерства закордонних справ України, тобто з 11.01.1994року Угода (643_037) набрала чинності.

Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Угоди, Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у Договорі "Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР" від 4 грудня 1993 року.

Згідно зі ст. 4 Угоди Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, пансіонати тощо, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Статтею 11 Угоди Сторони умовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди (643_037) власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Виконання функцій, які відповідно до Угоди (643_037) здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном, постановою Верховної Ради України "Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угод між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 20.10.1994 року №217/94-ВР (217/94-ВР) покладено на Фонд.

05 травня 1995 року Кабінет Міністрів України видав постанову №316 (316-95-п) "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" (далі — постанова №316).

Пункт 1 Постанови №316 (316-95-п) затверджує перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком, у відповідності до якого пансіонат "Нева" віднесений до об'єктів, які відповідно до ст. 4 Угоди можуть бути віднесені до власності Російської Федерації.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частинами 2,3,4 зазначеної статті встановлено, що суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, відповідач прийняв рішення щодо майна, яке йому не належить, чим порушив вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Закону, Угоди (643_037) , Постанови №316 (316-95-п) та перевищив надані йому повноваження. Крім того, оскаржувані нормативно-правові акти порушують права держави в особі Фонду державного майна України, який відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.10.1994 року №217/94-ВР (217/94-ВР) уповноважений розпоряджатися державним майном в межах Угоди.

Посилання відповідача та третіх осіб на п. 3 ст. 138 Конституції України, п.10 ч.1 ст.18, п.4 ч.2 ст.26 Конституції Автономної Республіки Крим, п.4 ч.2 ст. 9 Закону України "Про Верховні Раду Автономної Республіки Крим" від 10.02.08р. №90/98, пп.5.2 пункту 5 Положення про порядок управління майном, що належить АР Крим або передано в її управління, затвердженого постановою Верховної Ради АР Крим від 21.04.99р. №459-2/99 (rb0459002-99) , відповідно до яких до компетенції Верховної Ради АР Крим віднесено управління майном, що належить Автономній Республіці Крим є необґрунтованим, оскільки спірне майно пансіонату "Нева", не належало Автономній Республіці Крим, а відтак у Верховної Ради АР Крим відсутні повноваження щодо управління зазначеним майном.

Щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та застосуванні його наслідків суд зазначає наступне.

Оскаржувані нормативно-правові акти Верховної Радої Автономної Республіки Крим є регіональними актами та поширюються на територію Автономної Республіки Крим, (п.6 ст.4 Конституції Автономної Республіки Крим).

Відповідно до ч.3 п.6 "Положення про порядок опублікування та набрання сили нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим", затвердженого постановою Верховної Ради АР Крим від 21.04.1999року №471-2/99 (rb0471002-99) , постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим набувають чинності через 10 днів з дня їх опублікування у газеті "Кримські відомості", якщо інший строк набуття чинності не встановлений вказаними актами.

Газета "Кримські відомості" не розповсюджується на усій території України, у тому числі в місті Києві, де знаходиться Фонд державного майна України.

Таким чином, позивач не міг дізнатися про існування оскаржуваних постанов із засобів масової інформації, в яких були оприлюднені оскаржувані акти.

У письмових поясненнях позивач зазначає, що про існування оскаржуваних постанов йому стало відомо у 2004році, коли Фонд майна АР Крим вперше спробував здійснити приватизацію частки у статутному фонді СП "Нева", що належить АР Крим.

Як вбачається із матеріалів справи листом від 16.07.2004року ВАТ "Елекртомонтаж" повідомило заступника голови Фонду державного майна України про те, що заперечує проти приватизації частки у статутному фонді СП "Нева" у розмірі 51,2%, яка умовно належить Автономній Республіці Крим, оскільки визначення часток повинно було бути здійснено на підставі Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) . Зазначений лист отримано позивачем 29.07.2004р., про що свідчить вхідний штамп(т.1,а.с.48).

Таким чином суд погоджується з тією обставиною, що позивач дізнався про існування оскаржуваних постанов тільки у 2004році, а саме з моменту отримання повідомлення одного із засновників про намагання Фонду майна АР Крим здійснити приватизацію спірного майна.

Ані відповідач, ані треті особи не надали доказів, які підтверджують, що позивачу могло бути або стало відомо про існування оскаржуваних постанов раніше, ніж встановлено судом.

Частиною 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.3 зазначеної статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними оскаржуваних постанов почався до 29.07.2004р.

Згідно п.4) ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 31.03.2010р.

У повному обсязі постанову складено 05.04.2010р.

Керуючись ст. 122, 158, 160- 163, 167, 171 КАС України

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними п. 4 додатку 6 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.03.2000р. (rb0982002-00) "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим", п.16 додатку до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1465-2/2000 від 18.10.2000р (rb1465002-00) . "Про перелік майна, що належить АР Крим, що підлягає приватизації", та частково абз.8 п.5 постанови Верховної Ради АР Крим №598-3/03 від 18.06.2003р. (rb0598002-03) "Про управління майном, яке належить АР Крим " в частині дозволу Фонду майна АР Крим здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АР Крим у статутному фонді ТОВ "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева".

3. Зобов'язати Верховну Раду Автономної Республіки Крим після набрання законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину цієї постанову у газеті "Кримські відомості".

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.