2а-12848/09/8/0170 Про стягнення коштів на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, використаних не за цільовим призначенням - 22.03.2010 Прийняття

Обставини справи: Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про стягнення з відповідача коштів на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, використаних не за цільовим призначенням у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 2481,96грн.

Позовні вимоги засновані на Рішенні Конституційного суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким положення п.п.26,88 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано не конституційними, на підставі чого організація оплачуваних громадських робіт для безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, починаючи з 22.05.08 р. може здійснюватись відповідно до Положення про порядок організації і проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого Постановою КМУ від 27.04.1998 р. № 578 (578-98-п) , яким не передбачена сплата роботодавцям внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідно, починаючи з 22.05.2008р. внески підприємств на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності не можуть фінансуватися за рахунок Фонду, тому що вони не відносяться до фонду оплати праці.

Позивач зазначив, що відповідачем в порушення вищенаведених норм було використано кошти на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт в сумі 2481,96 грн. використані не за цільовим призначенням, а на сплату внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на думку позивача є неправомірним та необґрунтованим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.11.09 р. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні, що відбулося 22.03.10 р., заперечували проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у запереченні, а саме зазначили, що організацією АРК товариства|товариства| "Червоного хреста України" всі прийняті на себе зобов'язання за Договором про спільну діяльність по організації оплачуваних громадських|громадських| робіт від 17.03.2008г. №015008031700009 були| виконані, грошові кошти отримані|одержувати| на оплату громадських|громадських| робіт були виплачені громадянам, що брали в них участь в |цілковитому| обсязі, що відповідає сумі перерахованих грошових коштів позивачем, з урахуванням сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Порушень з боку Організації АРК товариства "Червоного хреста України", в частині|частці| не цільового використання грошових коштів в сумі 2481,96 грн. проведено|виробляти| не було, грошові кошти були перераховані на сплату|виплату| податків та зборів до Фондів соціального страхування і станом на час розгляду справи сума у розмірі 2481,96 грн. є|з'являється| дебіторською заборгованістю Сімферопольського міського Центру зайнятості.

Крім того, відповідач зазначив, що посилання|заслання| позивача на Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) г. № 10-рп/2008 про визнання|зізнання| неконституційними положень|становищ| п.26 і 88 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р.|. і про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , є не правомірним, оскільки закон зворотної сили не має.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

Предметом цього договору є створення учасниками договору необхідних умов для забезпечення тимчасовою роботою осіб, які не мають постійного місця роботи. Фонд організовує направлення на громадські роботи осіб, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а Роботодавець (відповідач) створює (визначає) робочі місця та організовує оплачувані громадські роботи (п.1 Договору).

Відповідно до п.2.1.2. Договору Сімферопольський міський Центр зайнятості прийняв на себе зобов'язання профінансувати витрати|затрати| на заробітну плату громадян, що брали участь в оплачуваних громадських|громадських| роботах, згідно з поданим Організацією АРК товариством|товариства| Червоного хреста України кошторисом, передбаченим положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п.2.2.3. Договору Організація АРК товариства|товариства| Червоного хреста України зобов’язано приймати на створені відповідно до цього договору робочі місця осіб тільки за направленнями Фонду.

Відповідно до п.2.2.6. Договору Організація АРК товариства|товариства| Червоного хреста України зобов’язано щомісячно на останнє число місяця інформувати Фонд про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання:

-табеля врахування робочого часу;

-разрахунково-платіжної відомості;

-копії платіжної відомості або видаткового касового ордеру;

-акту виконаних робіт.

Пунктом 5 Договору визначено строк дії договору, а саме з 17.03.08 р. по 31.12.08 р., який набирає сили з дня підписання, а отже з 17.03.08 р.

Пунктом 6 Договору встановлено, що сторони, які уклали цей договір несуть відповідальність за виконання своїх зобов’язань у встановленому порядку. Зміни умов договору оформлюються додатковою угодою, що є невід’ємною частиною цього договору. У разі нецільового використання коштів Фонду роботодавець повертає Фонду зазначені кошти у 10-денний строк з моменту виявлення порушення.

11.06.08 р. між Сімферопольським міським центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд ) та Організацією Автономної республіки Крим Товариством Червоного Хреста України (далі -Роботодавець) було укладено Додаткову угоду б/н про розірвання Договору № 015008031700009 від 17 березня 2008р. у зв’язку із наявністю обставин, які істотно змінились, а саме у зв'язку із тим, що 22 травня 2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення пунктів 26 та 88 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (а.с.6).

Пунктом 3 Додаткової угоди було визначено, що зобов'язання, що витікають з порядку виконання договору № 015008031700009 від 17 березня 2008р., повинні бути виконані у відповідному порядку : оплата праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюється за умови подання Роботодавцем до центру зайнятості оформлених належним чином розрахунків та актів виконаних робіт. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не належать до фонду оплати праці і не фінансуються за рахунок коштів Фонду. В цій додатковій угоді зазначено, що дана угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами, отже з 11.06.08 р.

16.10.08 р. посадовими особами Сімферопольського міського центру зайнятості було проведено перевірку цільового використання коштів ФЗДССУВБ, наданих Організації АРК Товариства Червоного Хреста України для організації та проведення оплачуваних робіт, якою встановлено, що у період з 19.03.08 р. по 11.06.08 р. Сімферопольським міським центром зайнятості було перераховано 32547,34 грн. відповідачу платіжними дорученнями від 16.04.08 р. № 497, від 15.05.08 р. № 635, від 18.06.08 р. № 815, від 15.10.08 р. № 1516, від 15.10.08 р. № 1514 для виконання громадських робіт із залученням 57 робітників, якими відпрацьовано 959 людино-днів, що підтверджено табелем обліку робочого часу. Вказаними працівниками отримано 21195,46 грн. заробітної плати.

Результати проведення перевірки були відображені в акті б/н від 16.10.08 р., а саме позивачем було встановлено, що кошти на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт в сумі 2481,96 грн. використані відповідачем не за цільовим призначенням (а.с.7-8).

У зв’язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку коштів у сумі 2481,96 грн. використаних не за цільовим призначенням, позивач і звернувся до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що у травні та квітні 2008 р. позивач здійснив перерахування грошових коштів відповідачу за договором № 015008031700009 від 17 березня 2008р. для організації та проведення оплачуваних робіт за ці місяці у повному обсязі (а.с.32-42).

За травень 2008 р. відповідач надіслав позивачу документи, передбачені п.2.2.6 Договору № 015008031700009 від 17 березня 2008р., у тому числі розрахунково-платіжну відомість, відповідно до якої позивач зобов’язаний перерахувати відповідачу суму витрат у розмірі 13548,37 грн., з яких 9947,41 грн. – оплата праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (9078,86 грн. - сума призначена для отримання безпосередньо безробітними особами), 3600,96 грн. – внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (а.с.47). Платіжними відомостями № 28, 29 за травень 2008 р. підтверджується видача особам, що працювали на громадських роботах суми у розмірі 9078,86 грн. (а.с.45-46). Відповідно до платіжних доручень № 815 від 18.06.08 р., № 1516 від 15.10.08 р. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на сплату оплати праці безробітним особам, які працювали на громадських роботах за рахунком № 28 за травень 2008 р. у розмірі 12178,01 грн. (а.с.43-44).

За червень 2008 р. відповідач надіслав позивачу документи, передбачені п.2.2.6 Договору № 015008031700009 від 17 березня 2008р., у тому числі розрахунково-платіжну відомість, відповідно до якої позивач зобов’язаний перерахувати відповідачу суму витрат у розмірі 4290,31 грн., з яких 3150,01 грн. – оплата праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (2709,80 грн. - сума призначена для отримання безпосередньо безробітними особами), 1140,30 грн. – внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (а.с.28). Платіжною відомістю б/н за червень 2008 р. підтверджується видача особам, що працювали на громадських роботах суму у розмірі 227,84 грн. (а.с.29). Відповідно до платіжного доручення № 1514 від 15.10.08 р. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на сплату оплати праці безробітним особам, які працювали на громадських роботах за рахунком № 38 за червень 2008 р. у розмірі 3150,01 грн. (а.с.27).

З вищенаведеного вбачається, що позивач не перерахував пред’явлені йому до сплати відповідачем суми оплати праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у травні та червні місяцях 2008 р. у розмірі 1370,36 грн. (за травень 2008 р.) та 1140,30 грн. (за червень 2008 р.).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про зайнятість населення" місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами – на інших підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно з п. 6 ст. 23 Закону України "Про зайнятість населення" фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Відповідно до п.3.2 договору № 015008031700009 від 17 березня 2008р. оплата праці робітників, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Заробітна плата особам, приймаючим участь у громадських роботах, фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000 (із змінами та доповненнями) одним із видів соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" (803-12) є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду.

Механізм спрямування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) на фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в період дії договору між позивачем та відповідачем № 015008031700009 від 17 березня 2008р., а саме в період з 17.03.08 р. по 11.06.08 р., визначався Порядком фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття оплачуваних громадських робіт для безробітних затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 61 від 21.02.2008 (z0162-08) р, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 березня 2008 р. за N 162/14853 (z0162-08) (далі – Порядок № 613) (втратив чинність з 31.10.08 р. на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики N 370 від 15.08.2008 (z0991-08) ).

Відповідно до п.2 Порядку № 613 (z0162-08) фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних (далі - роботи) здійснюється відповідно до територіальних програм зайнятості в межах коштів Фонду, передбачених на цю мету бюджетом Фонду та кошторисами центрів зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду (далі - центри зайнятості).

Відповідно до п.5 Порядку № 613 (z0162-08) перерахування коштів Фонду здійснюється згідно з договором про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт, укладеним відповідно до Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (578-98-п) , та на підставі акта виконаних робіт і розрахунків витрат роботодавця відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку № 613 (z0162-08) передбачено, що кошти Фонду можуть бути спрямовані на оплату праці залучених до робіт безробітних, які не отримують допомогу по безробіттю, сплату страхових внесків роботодавців на загальнообов'язкове державне соціальне страхування оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності таких безробітних.

Відповідно до п.6 Порядку № 613 (z0162-08) протягом 15 робочих днів після остаточного розрахунку з роботодавцем центри зайнятості проводять перевірку цільового використання коштів Фонду. Результати перевірки оформляються актом, що підписується посадовою особою, яка провела перевірку, та роботодавцем. Кошти, використані роботодавцем не за цільовим призначенням, підлягають поверненню Фонду протягом 10 робочих днів після виявлення порушення. У разі відмови роботодавця добровільно повернути кошти Фонду або неповернення їх у встановлені строки стягнення коштів здійснюється центром зайнятості у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Аналізуючи вищенаведені норми та зміст Договору №015008031700009 від 17.03.08 р. про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт, позивач повинен був направляти до відповідача безробітних осіб, які не отримують допомогу по безробіттю, для участі їх у громадських роботах за визначену платню та надавати дотації роботодавцю для працевлаштування таких безробітних, а відповідач зобов’язаний був представити робочі місця для таких осіб та здійснювати оплату праці цим особам за кошти Фонду, які позивач зобов’язаний перераховувати відповідачу у тому числі і на сплату страхових внесків роботодавців на загальнообов’язкове державне соціальне страхування оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності таких безробітних.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем безробітних осіб, які не отримують допомогу по безробіттю, для участі їх у громадських роботах до відповідача, виконання цими особами громадських робіт та направлення відповідачем на адресу позивача всіх необхідних документів для проведення перерахунку грошових коштів за організацію оплачуваних громадських робіт відповідачу. Отже суд приходить до висновку, що відповідачем було сумлінно виконано всі умови Договору №015008031700009 від 17.03.08 р., а позивачем натомість не здійснено повного розрахунку з відповідачем за проведення відповідачем організації громадських робіт, у тому числі сплату безробітним особам, залученим до громадських робіт оплати та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Також суд зазначає, що позивач наділений повноваженнями щодо проведення перевірки відносно відповідача стосовно цільового використання коштів Фонду, тобто посадові особи позивача правомірно провели перевірку відповідача 16.10.08 р., за результатами якої склали відповідний акт, в якому відобразили виявлені під час перевірки порушення.

Пунктом 17 Положення 578 (578-98-п) передбачено, що фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються.

Відповідно до підпункту 1 пункту 26 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Кабінет Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 19.03.08 р. (202-2008-п) зупинив на 2008 рік дію Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (578-98-п) , у частині фінансування оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

Судом встановлено, що 22.05.2008 рішенням Конституційного суду України №10-рп (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п.п.26, 88 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а отже на думку позивача, починаючи з 22.05.08 р. організація оплачуваних громадських робіт для безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття може здійснюватись відповідно до вимог Положення № 578 (578-98-п) , яким не передбачена оплата роботодавцем внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Доводи позивача про те, що, починаючи з 22.05.2008р. внески підприємств на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з оплати праці особам, приймаючим участь у громадських роботах не можуть фінансуватися за рахунок Фонду, а повинні відшкодовуватись відповідачем, є на думку суду необґрунтованими та не заснованими на нормах права на підставі наступного.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року N5-рп/2002 (v005p710-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N5-рп/2002 (v005p710-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року N7-рп/2004 (v007p710-04) (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року 20-рп/2004 (v020p710-04) (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року N8-рп/2005 (v008p710-05) (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06. 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) і чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V (137-16) , відповідно до якої держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

З вищенаведеного вбачається, що безробітні особи, які не отримують допомоги по безробіттю, залучені до громадських робіт мають право отримати оплату за виконану ними працю. Оплата праці таким особам проводиться відповідачем за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який зобов’язаний здійснити перерахунок оплати праці для цих безробітних особіб у повному обсязі за умови надання відповідачем інформації Фонду про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання:

-табеля врахування робочого часу;

-разрахунково-платіжної відомості;

-копії платіжної відомості або видаткового касового ордеру;

-акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач добросовісно виконав вимоги щодо надання Фонду інформації про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах за період з травня по червень 2008 р., їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання вищенаведених документів, які були прийняті позивачем.

Отже відповідач виконав всі передбачені законодавством та Договором №015008031700009 від 17.03.08 р. вимоги для отримання від позивача коштів з метою оплати безробітним особам коштів за їх участь у громадських роботах, але позивач не виконав належним чином покладених на нього зобов’язань Договором №015008031700009 від 17.03.08 р. та Додатковою угодою б/н про розірвання договору №015008031700009 від 17.03.08 р. та не перерахував у повному обсязі грошові кошти за організацію відповідачем оплачуваних громадських робіт за розрахунково-платіжними відомостями за травень та червень 2008 р.

Суд вважає неправомірним з боку позивача перерахування відповідачу тільки частини суми, заявленої для оплати грошових коштів за організацію оплачуваних громадських робіт, з причин прийняття 22.05.2008 Конституційним судом України рішення №10-рп (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п.п.26, 88 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , адже відповідач зобов’язаний разом із виплатою безробітним особам, які приймали участь у громадських роботах, сплатити обов’язкові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, нездійснення цих відрахувань є порушенням норм чинного законодавства України та тягне ненадходження до Державного бюджету України загальнообов’язкових державних обов’язкових відрахувань, що тягне за собою застосування до відповідача штрафних санкцій та пені.

Таким чином, відповідач не міг сплатити безробітним особам, які не отримують допомоги по безробіттю, що приймали участь у громадських роботах платні, не здійснивши відрахувань до Державного бюджету України, у зв’язку із тим, що це було б порушенням норм чинного законодавства, а саме Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Отже суд вважає, що відповідач правомірно та обґрунтовано перерахував грошові кошти у розмірі 2481,96 грн. на сплату внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, однак у зв’язку із цим має заборгованість перед громадянами, які виконували громадські роботи, яка обліковується у бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість внаслідок перерахування позивачем суми на оплату робіт у період з травня по червень 2008 р. позивачем.

Крім того суд зазначає, що не сплата позивачем у повному обсязі суми, заявленої у розрахунково-платіжних відомостях за травень та червень 2008 р. порушує конституційні права безробітних осіб, які приймали участь у громадських роботах на отримання винагороди за їх працю, що є порушенням з боку позивача конституційних гарантій на соціальний захист цих осіб, та на думку суду є неправомірним та необґрунтованим.

Також суд звертає увагу і на той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України N 839 від 10.09.2008р. (839-2008-п) було затверджено Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України, п.14 якого було визначено, що фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), та ін.

Пунктом 15 Положення № 839 (839-2008-п) передбачено, що кошти на організацію оплачуваних громадських робіт із зазначених у пункті 14 джерел фінансування можуть бути використані для виплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", сплати сум страхових внесків (збору) роботодавцями відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах.

Отже Положенням № 839 (839-2008-п) поновлено регулювання спірних правовідносин, яке існувало до прийняття Рішення Конституційного суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що відповідач при виплаті безробітним особам, залученим до громадських робіт, платні за їх працю, правомірно здійснював відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а позивач неправомірно не перерахував за травень та червень 2008 р. у повному обсязі грошові кошти за організацію оплачуваних громадських робіт відповідачу.

Суд приймає до уваги, що додаткова угода про розірвання договору №015008031700009 від 17.03.08 р. про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт була підписана 11.06.08 р. та набрала чинності саме з цієї дати, а відтак у спірних правовідносинах до 11.06.08 р. застосовуються приписи даного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є неправомірними та необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 22.03.10 р.

постанова у повному обсязі складена 29.03.10 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.