Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007

у справі №9/530/06

за позовом Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення фінансових санкцій

Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області (далі по тексту –позивач, РУ ДААК ДПАУ у Миколаївській області) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту –відповідач, СПД ОСОБА_1) про стягнення фінансових санкцій у сумі 3400,00 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007, в задоволені позову відмовлено з мотивів заявлення позову із порушенням строків, передбачених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі РУ ДААК ДПАУ у Миколаївській області, просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга РУ ДААК ДПАУ у Миколаївській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем була проведена перевірка господарюючого об’єкта, який належить СПД ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки від 16.08.2004 №148175.

В акті перевірки зазначено порушення відповідачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії.

На підставі висновків акту перевірки було прийняте рішення від 20.08.2004 №140204 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в загальній сумі 3400,00 грн., нарахованих згідно абзацу 5 частини 2 статті 17 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності 31.01.1995 Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської Ради Миколаївської області за №25250170000000140, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1.

Коблевською сільською радою 22.04.2004 СПД ОСОБА_1 виданий дозвіл №18 строком дії до 22.04.2005 на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг і на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами. Державною податковою інспекцією у Березанському районі 01.07.2004 виданий СПД ОСОБА_1 торговий патент серії НОМЕР_2 строком дії до 30.06.2005 на право здійснення торговельної діяльності. В цих документах об’єктом торгівлі вказано кафе-бар з літнім майданчиком, який знаходиться в зоні відпочинку Коблево, база відпочинку "Прикарпаття".

До перевірки надані ліцензії від 25.06.2004 строком дії до 25.06.2005 на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_3 і тютюновими виробами серії НОМЕР_4.

Листом від 19.09.2006 позивачем підтверджена видача вказаних ліцензій і зазначено, що анульовані вони 29.09.2004 на підставі поданої ліцензіатом заяви.

Отже, на час здійснення перевірки роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснювалась відповідачем за наявності ліцензій, тобто порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"відсутнє.

Колегія суддів, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що обставини, які відображені в акті перевірки не відповідають дійсності і тому підстав для застосування фінансових санкцій не вбачається.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006 та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області відхилити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.