Позивач звернувся до суду з позовною в якій просить суд: зобов’язати відповідача вчинити дії, щодо повернення надмірно сплачених митних платежів, а саме підготувати висновок про повернення позивачу помилково, надмірно сплачених коштів у сумі 71 091, 33 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна"зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією відповідно до свідоцтва серії А 01 № 303208 від 14.07.2008.

23.02.2007 між позивачем та фірмою "Лакталіс Інтернешинел"укладений контракт на поставку в Україну товару –молочної продукції.

03.06.2008 позивач подав до Київської регіональної митниці ВМД 100000015/8/234888, в якій митна вартість товару була визначена виходячи з методу за ціною договору та складала 59 579, 52 Євро.

Не погодившись з зазначеною вартістю, відповідачем самостійно визначено митну вартість згідно митної оцінки №MB 12-12-К/3561 від 04.06.2008 у сумі 164 447,51 Євро.

У зв'язку з цим ВМД-1 разом із доданими документами були повернуті Позивачу.

06.06.2008 позивач подав ВМД 100000015/8/234953, в якій зазначив митну вартість, яка визначена Відповідачем у митній оцінці - довідці № MB 12-12-K/3561 від 04.06.2008.

Позивачем сплачено мито в розмірі 118 866,89 грн.

01.07.2008 позивач направив листа №7 до Київської регіональної митниці з метою отримання пояснень щодо підстав підвищення митної вартості вантажу, оформленого за зазначеною вище ВМД, у відповіді на який Київською регіональною митницею повідомлено, що здійснити митне оформлення враховуючи заявлену митну вартість за ціною угоди щодо товарів неможливо, оскільки у відповідності до аб.4 п.4 ст. 267 Митного Кодексу України відсутність впливу взаємозалежності покупця і продавця на ціну товару не підтверджена. Також, позивачу запропоновано надати документи, щодо підтвердження заявленої митної вартості.

Після отримання додаткових документів від позивача, відповідач повідомив про неможливість проведення митного оформлення товарів, за ціною, заявленою декларантом, посилаючись на відсутність калькуляції витрат виробника на виробництво товару та вказав на можливість надання документів, передбачених чинними законодавством України з метою підтвердження заявленої вартості.

В подальшому між позивачем та відповідачем проводилось листування, позивач наполягав на поверненні надмірно сплаченого мита.

Не погодившись з рішенням Київської регіональної митниці, позивач подав скаргу №94/1 від 07.10.2008 на рішення відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці № МВ 12-12-К/3561 та рішення відповідача про неможливість застосування митної вартості, надісланого позивачу листом № 35/1.2-12/6932.

Після розгляду скарги, відповідач прийняв рішення про відсутність підстав для скасування прийнятого їм рішення посилаючись на те, що відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Протягом дії гарантійних зобов’язань позивач не надав передбачені чинним законодавством підготовлені належним чином документи для підтвердження митної вартості, а саме: каталоги, прейскуранти фірми - виробника товару; калькуляцію фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньо торгівельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Так, на вимогу митного органу відповідачу не були надані документи, що підтверджують достовірність заявленої позивачем митної вартості.

Зазначене рішення, як відповідь на скаргу відповідач направив позивачу рекомендованим листом за № 35/1.4-12/10800 від 27.10.2008.

Дослідивши матеріали справи, додані позивачем, відповідачем документи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз.23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях –це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Митним кодексом України (92-15) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів, метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості –спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 (1375-2003-п) митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266 –273 Митного кодексу (92-15) України.

Згідно з п. 26 Наказу Держмитслужби № 314 від 20.04.05 (z0439-05) "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосування вантажної митної декларації"за результатами перевірки документів та/або вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів посадова особа оперативного підрозділу готує запит до підрозділу, до компетенції якого віднесено контроль за правильністю визначення митної вартості.

Підрозділом митного оформлення Київської регіональної митниці надано запит до відділу контролю митної вартості з метою перевірки та визначення митної вартості товару.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Визначення митної вартості товарів здійснюється на підставі вимог чинного законодавства, зокрема Митного кодексу України (92-15) , Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) , та Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) .

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена шляхом застосування резервного (6) методу, оскільки метод 2 і метод 3 (ст.ст. 268, 269 МК України) не були бути використані через відсутність інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби. Для використання методу 4 (ст.271 МК України) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надає документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, надаються документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод 5 згідно зі ст. 272 МК України використовується, якщо суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності надано документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Таким чином митний орган, з урахуванням визначальних критеріїв для застосування кожного з встановлених законодавством методів визначення митної вартості товару та виходячи з контролюючої функції, якою останній наділений згідно з законодавством, правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу 6 згідно зі ст. 273 МК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначення митної вартості оцінюваних товарів із використанням резервного методу здійснено на основі законів України і відповідає принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару — та, що укладається між незалежним один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах CIF у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару.

Судом встановлено, що застосувавши резервний метод визначення митної вартості Київська регіональна митниця вірно та відповідно до чинного законодавства України визначила митну вартість товарів, оформлених у митному відношенні, отже суд вважає, що відповідачем правомірно прийняте рішення № МВ 12-12-К/3561 від 04.06.2008 про визначення вартості товарів, заявлених за ВДМ № 1000000015/8/234888 від 03.06.2008.

Відтак, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині підготування висновку про поверненню позивачу надмірно сплачених митних платежів та направлення його до Державного казначейства у м. Києві з метою повернення цих сум позивачу.

Крім того, суд прийшов до висновку, що позивач невірно тлумачив норми діючого законодавства України стосовно неприйняття рішення за його скаргою щодо визначення митної вартості товарів, як податкового зобов’язання.

Так, позивач, вважає, що рішення № МВ 12-12-К/3561 від 04.06.2008 про визначення вартості товарів є податковим зобов'язанням, тому слід застосувати до спірних правовідносин Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а також Наказ Державної митної служби України № 97 від 08.02.2006 "Про затвердження Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами" (z0151-06) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 151/12025 від 20.02.2006 (z0151-06) .

Позивач необґрунтовано визначив довідку про визначення митної вартості (митну вартість) як суму податкового зобов'язання, оскільки це суперечить преамбулі, п. 1.2, ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей Закон (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також, він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання щодо визначення митної вартості товару, порядок контролю з боку митних органом за правильністю визначення митної вартості, а також порядок оскарження останньої.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом, у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Згідно підпункту 7.3.6. пункту 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 (574-97-п) , згідно якого, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Таким чином, ВМД є одночасно податковою декларацією.

Натомість, митна оцінка товару № MB 12-12-K/3561 від 04.06.2008 не містить відомостей та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), навіть не містить суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 1.11 ст. і Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У зазначених вище нормах законодавства митна оцінка (митна вартість), не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому позивач неправомірно визначив митну вартість податковим зобов'язанням.

Відтак, доводи позивача, які стосуються неприйняття рішення за наслідками розгляду скарги у строк та у порядку, передбаченому вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) також є необґрунтованими, з огляду на зазначене.

Пунктом 6.2. наказу Державної митної служби України № 747 від 28.12.2002 (v0747342-02) "Про затвердження Інструкції з діловодства в митній службі України", який розроблено на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153 "Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" (1153-97-п) встановлено, що документи без зазначення терміну виконання повинні бути виконанні не пізніше ніж протягом 30-ти календарних днів, а документ з відміткою "Терміново" - протягом 7-ми робочих днів від дати підписання документа, з відміткою "Негайно" чи "Невідкладно" - протягом 3-х календарних днів.

Так, документ, на який посилається позивач у адміністративному позові надійшов на адресу Київської регіональної митниці 10.10.2008, про що свідчить відмітка загального відділу (вхід. № 25970/35-51 від 10.10.2008).

Відповідь на вказаний документ була підготовлена Відділом контролю митної вартості 27.10.2008, зареєстрована Загальним відділом і направлена позивачу того ж дня (вих. № 35/1.4.-12/10800 від 27.10.2008), тобто з чітким дотриманням строків надання відповіді, а саме протягом 17 днів від дня надходження документа.

Таким чином, посилання Позивача на порушення будь-яких строків з боку митниці взагалі не має під собою правових підстав.

На підставі вищевикладеного, дії митниці вчиненні з чітким дотримання законодавства України з питань митної справи та є законними.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, па яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані представником позивача, не підтверджують обставини, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи матеріали суд приходить до висновку, що Київською регіональною митницею правомірно визначено митну вартість, отже позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити повністю.

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.