Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Ізобільнянське архітектурно-планувальне бюро"

про стягнення заборгованості у сумі 5900 грн.

за участю:

від позивача – Бахарева Н.Ю., представник по довіреності № 04-5/04 від 04.01.10 р.

від відповідача – Зубкова Л.В., представник по довіреності від 05.12.09 р.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Ізобільненське архітектурно-планувальне бюро" та просив стягнути 5 900,00 грн. на користь Державного бюджету м. Алушта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового окладу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У разі невиконання нормативу визначеного законом підприємства, установи організації щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідачем у 2008 році не забезпечено працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, у зв’язку з чим повинен був самостійно сплатити суму господарсько-фінансових санкцій у розмірі 5 900,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, їх необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

Комунальне підприємство "Ізобільненське архітектурно-планувальне бюро" зареєстровано Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 34496646), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 04-4/2659 від 28.09.2009 року(а.с.5). Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. (875-12) № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон України № 875) встановлені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами, а також порядок, підстави та умови участі суб’єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України № 875 роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875 та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70 (70-2007-п) адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення "Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 (314-95-п) (далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні №314 (314-95-п) , робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда, в силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні №314 (314-95-п) , але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону (875-12) подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (а.с. 6).

Відповідно до звіту про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 10 осіб у зв’язку з чим відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Відповідач повинен був забезпечити у 2008 р. працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, фактично працевлаштовані 0 осіб,

Судом встановлено, що середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2008 році складала 118 000,00 грн., а сума адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у розмірі 5 900,00 грн.

Таким чином, відповідач у 2008 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5 900,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади – з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Цей припис Закону конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (314-95-п) , згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов’язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11-13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (314-95-п) .

Матеріали справи містять докази, надані відповідачем, а саме звіт про наявність вакансій станом на 23.03.2008 року та звіт про наявність вакансій станом на 28.06.2008 року (а.с.42,43), відповідно яких вбачається, що до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем була надана звітність про наявність на підприємстві вакансій тільки за два місяці 2008 року, однак жодного направлення інвалідів на працевлаштування з міського центру зайнятості протягом 2008 року не було здійснено.

Відповідно до приписів статей 18-20 Закону України № 875, передбачена законом відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) . Штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.

Дотримуючись принципу пропорційності, при прийнятті рішення, суд виходив з мети досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення та інтереси конкретної особи – відповідача. Тобто рішення не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, які заплановано досягти.

З урахуванням принципу пропорційності, розмір адміністративно-господарських санкцій, що відповідач зобов’язаний сплатити до бюджету, складається з щорічної суми адміністративно-господарських санкцій за неподання звітності про наявність на підприємстві вакансій на виконання вимог закону щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів з винятком двох місяців, коли була надана відповідна звітність, тобто вчинено дії відповідачем, направлені на повідомлення органів працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

За таких підстав, відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за неналежне виконання своїх обов’язків щодо працевлаштування інвалідів складається з суми за 10 місяців 2008 року, відповідно яких відповідач не вчиняв дій передбачених приписами закону: 5 900,00 грн. / 12 мес. = 491,66 грн. * 10 мес. = 4 916,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Відповідач не надав суду доказів виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в частині надання щомісячної звітності за 10 місяців 2008 року, а також не надав доказів сплати ним заборгованості із адміністративно-господарських санкцій.

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. постанова викладена у повному обсязі 09.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ізобільненське архітектурно – планувальне бюро" (вул. Центральна, 1, м. Алушта, с. Ізобільне, 98531, р/р 26007110500030 у ВАТ "ВіЕйБі" м. Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 34496646) до державного бюджету м. Алушта (Управління державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, код ЕДРПОУ 34740913, р/р 31210230700007, МФО 824026, *; ОКПО платника; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2008 рік) 4 916,66 грн. заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.