Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2007 року

у справі № А27/315 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості з сплати штрафних санкцій в сумі 10983 грн. 67 коп., -

В жовтні 2006 року Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (далі – відповідач) заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 983 грн. 67 коп. за порушення Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (265/95-ВР) (далі – Закон N 265/95-ВР (265/95-ВР) ), "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР (далі – Закон N 98/96-ВР (98/96-ВР) ), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP (далі – Закон N 481/95-BP (481/95-ВР) ).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2006 року позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету штрафні санкції в сумі 10 983 грн. 67 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування податковим органом до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 983 грн. 67 коп. податковими повідомленнями-рішеннями від 9 липня 2004 року № 0002262343/0, від 20 травня 2005 року № 0001102343/0 та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 травня 2005 року № 0001162343/0 та несплати відповідачем у п’ятиденний строк вказаної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2007 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові позивачу відмовлено.

Свою правову позицію суд апеляційної інстанції мотивував пропуском позивачем строку пред’явлення вимог про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого статтею 250 Господарського Кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) та статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2007 року з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2006 року залишити в силі.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 8 липня 2004 року позивачем було проведено перевірку відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт № 000271 від 8 липня 2004 року.

На підставі вказаного акту, позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2004 року № 0002262343/0, яким відповідачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 083 грн., за порушення пунктів 1, 2, 5, 13 статті 3 Закону N 265/95-ВР, статей 10, 151, 153 Закону N 481/95-BP, а саме, невидача розрахункового документу встановленого зразку на суму 11 грн. 07 коп., відсутність книги обліку розрахункових операцій на місці проведенні розрахунків, незабезпечення відповідності сум грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій, сумі яка зазначена в РК з початку робочого дня у розмірі 37 грн. 53 коп., реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії та сертифікатів відповідності, реалізація тютюнових виробів поштучно.

Також, 17 травня 2005 року позивачем було проведено перевірку відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт № 000123 від 17 травня 2005 року.

Даною перевіркою встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону N 265/95-ВР, статті 15 Закону N 481/95-BP, статті 7 Закону N 98/96-ВР, а саме, проведення розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа встановленого зразку на суму 38 грн., здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, реалізація товару без придбання торгового патенту.

На підставі акту перевірки від 17 травня 2005 року позивачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2005 року № 0001102343/0, яким відповідачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200 грн. 67 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 20 травня 2005 року № 0001162343/0 на суму 1 700 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 13 вересня 2006 року заборгованість відповідача складає 10 983 грн. 67 коп.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що штрафні санкції застосовані за порушення вищезазначених законів, не підпадають під поняття податкового боргу і за своєю правовою суттю є адміністративно-господарськими санкціями і їх застосування врегульовано нормами глави 27 ГК України (436-15) .

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що податкові повідомлення-рішення були прийняті 9 липня 2004 року та 20 травня 2005 року. Однак до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій позивач звернувся в жовтні 2006 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 ГК України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.