2а-13924/09/7/0170 Про визнання дій щодо непогодження землевпорядної документації на виділення земельної ділянки у користування неправомірними та спонукання до виконання певних дій - 15.02.2010 Прийняття

при залучені у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Кримський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою"

про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій

від позивача – представник за довіреністю Резниченко Є.А., голова Суботін М.Я.

відповідач – не з’явився

третя особа – не з’явилася

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправними дії експерта Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, визнати незаконними п. 1 розділу 10 висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації №3153/15 щодо необхідності проведення торгів на час прийняття рішення Ізобільненскої сільської ради від 24.11.2006р. №11/11, визнати недійсним розділ 10, 11 висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації №3153/15, а також просить визнати проект землеустрою з відведення земельної ділянки таким, що відповідає діючому законодавству та просить зобов’язати відповідача надати висновок про погодження проекту, який відповідатиме діючому законодавству.

Надавши письмову заяву (а.с.59), позивач змінив позовні вимоги та просить визнати протиправною відмову Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в узгодженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки Садівничому кооперативу "Ефіронос" площею 10,3515 га для ведення колективного садівництва в с.Рожеве на території Ізобільненської сільської ради м. Алушта в оренду на підставі зауважень викладених у п. 10, п. 11 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.11.09р. №3153/15.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова позивача викладена у висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації №3153/15 та вказані в ній підстави відмови, суперечать вимогам діючого законодавства, не відповідають фактичним обставинам та зроблені відповідачем без наявності повноважень, що порушує права позивача та свідчить про неправомірність таких висновків.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином, у клопотанні від 15.01.10р. вих. 8372/10-17 (а.с.40), посилаючись на завантаженість, просить розглянути справу у відсутність представника за наявними матеріалами. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.43-52), відповідно до яких відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні відмовити.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, про час дату та місце його проведення повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, дослідивши наявні докази, суд

Рішенням 11 сесії 5 скликання Ізобільненскої сільської ради від 24.11.2006р. №11/11 (а.с.25) Садівничому кооперативу "Ефіронос" затверджені матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 10,6400 га, розташованого в с.Рожеве, м. Алушта для ведення колективного садівництва за рахунок земель Ізобільненської сільської ради.

На виконання даного рішення, позивач замовив проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, який був розроблений Державним підприємством "Кримський науково дослідний та проектний інститут землеустрою".

Проект землеустрою був погоджений Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів (висновок від 07.03.2008 р. № 112) (а.с.12), відділом архітектури та містобудування виконавчого комітету Ізобільненскої сільської ради (висновок від 21.08.2007р. № 100/7) (а.с.62-63), (висновок від 22.04.2009р. №22/09) (а.с.24), Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (висновок від 22.01.2008 р. № 394/8-4) (а.с.64),

Після розроблення та узгодження проекту землеустрою, позивач, у порядку Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , для отримання у встановленому порядку висновку державної землевпорядної експертизи, звернувся до відповідача з метою проведення повторної землевпорядної експертизи проекту землеустрою.

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації Республіканського комітету із земельних ресурсів АР Крим від 13.11.2009р. №3153/15 (а.с.29-31), наданий проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 10,3515 га в оренду СК "Ефіронос" для ведення колективного садівництва в с.Рожеве на території Ізобільненське сільської ради оцінюється негативно і не погоджується.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Постанови Ради Міністрів АР Крим від 14.07.2009р. № 389 (rb0389001-09) Республіканський комітет із земельних ресурсів АР Крим є республіканським територіальним органом земельних ресурсів, до повноважень яких входить регулювання земельних відносин та узгодження проектів відведення земельних ділянок, проведення державних експертиз землевпорядної документації.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Із змісту висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.11.2009р. №3153/15 (далі – висновок експертизи №3153/15) вбачається, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою стало встановлення відповідачем під час експертизи ряду недоліків.

Так, відповідно до п. 1 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідачем встановлено, що в порушення ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України "Про оренду землі" проектом землеустрою передбачений відвід в оренду земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів (аукціону).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного Кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно до положень ч. 1,2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Право оренди земельної ділянки – це застосоване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності ( ст.93 ЗК України).

Відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

З положень частин 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10 ст. 123 ЗК України вбачається, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок;

надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:

затвердження проекту відведення земельної ділянки;

вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Статтями 135, 136 ЗК України встановлені положення щодо земельних торгів та підготовки лотів для продажу на земельних торгах.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 136 ЗК України, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на земельних торгах окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.

Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Як було вказано вище відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вирішення питання про надання в оренду земельної ділянки законодавець пов’язує з прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення про надання земельної ділянки в оренду конкретній особі та укладенні на його підставі договору оренди.

Як вбачається з положень ч.2 ст. 124 ЗК України таке рішення має прийматися уповноваженим органом за результатом проведення земельних торгів.

При цьому, з положень ЗК України (2768-14) , якими встановлений порядок проведення земельних торгів вбачається, що такі торги проводяться, у тому числі, на підставі документації із землеустрою. Земельний кодекс України (2768-14) взагалі не містить положень щодо проведення земельних торгів при вирішенні повноважним органом питання про надання згоди на складання проекту відводу земельної ділянки або проведення експертизи землевпорядної документації.

Надання повноважним органом дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки не надає особі права на оренду такої ділянки, а є лише дозволом для виготовлення документації, на підставі якої орган приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Таким чином, прийняття повноважним органом рішення про надання особі, яка зацікавлена в отриманні в оренду земельної ділянки, дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки неможна розуміти, як рішення про надання такої ділянки в оренду.

За таких підстав, для прийняття рішення про надання особі дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, проведення земельних торгів не потрібно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в узгодженні позивачу проекту землеустрою, з підстав надання дозволу на його виготовлення без проведення земельних торгів, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Також суд зазначає, що відповідно до вказаних норм, питання щодо передачі земельних ділянок в оренду вирішуються сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташовані земельні ділянки.

Ізобільненська селищна рада, відповідно до норм Закону України "Про оренду землі" (161-14) , є орендодавцем земельних ділянок та наділена повноваженнями щодо вирішення питання про надання в оренду вказаної земельної ділянки.

Натомість у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки. До компетенції відповідача входить питання про проведення державної експертизи землевпорядної документації згідно наданих проектів землеустрою з точки зору дотримання вимог спеціального земельного законодавства, містобудівної документації, а не надання у висновках до Проектів землеустрою оцінки щодо права позивача одержати в оренду земельну ділянку за правилами проведення земельних торгів.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем був замовлений та розроблений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки без врахування необхідності проведення земельних торгів саме на стадії виготовлення проектів землеустрою, що є підготовчою стадією оформлення права землекористування перед поданням на сесію сільської ради для подальшого затвердження та передачі земельних ділянок в оренду.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 124 ЗК України тільки передача в оренду земельної ділянки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування потребує проведення земельних торгів, а матеріалами справи підтверджено лише узгодження проектів землеустрою земельної ділянки, що є початковим етапом отримання права землекористування, який не потребує проведення торгів, суд вважає, що відсутні правові підстави для посилання відповідачем у висновку на можливість надання земельної ділянки у користування тільки за умови проведення земельних торгів (аукціону).

Відповідно до п. 2 розділу 10 висновку експертизи №3153/15, відповідач посилається на ст.124 ЗК України, та вказує, що закінчився термін дії висновку відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради щодо узгодження проекту землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи термін дії висновку відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Ізобільненскої сільської ради від 21.08.2007р. № 100/7 (а.с.62-63) встановлений до 21.08.09р.

При цьому, висновком відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Ізобільненскої сільської ради від 22.04.2009р. №22/09 (а.с.24) встановлений строк його дії до 22.04.2011р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що на час проведення відповідачем державної експертизи землевпорядної документації висновок відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Ізобільненскої сільської ради був актуальний, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

У пункті 3 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідач, посилаючись на п.4 ст. 20, ст. 123 ЗК України, вказує на відсутність висновку Республіканського комітету з лісового і мисливського господарства АР Крим.

Згідно з п. 4. ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно з п. 6 ст.123 ЗК України (в редакції станом на час проведення відповідачем експертизи), розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради у 1980р. був виданий державний акт на право користування землею №Б 014148 (а.с.19-20).

Відповідно до вказаного державного акту, Алуштинському ефіро – мастильному радгосп – заводу надається в безстрокове користування земельна ділянка площею 1160,1 га для сільськогосподарського використання.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, на відведення якої позивачем підготовлений проект входить до складу вказаної земельної ділянки площею 1160,1 га.

Ізобільненська сільська рада м. Алушта на 6 сесії 22 скликання прийняла рішення № 14 від 19.12.1996р. (а.с.65) "Про дозвіл на організацію садівничого кооперативу в п. Рожеве", відповідно до якого організований садівничий кооператив на території "Земли граждан" площею 15,16 га в п. Рожеве, що були раніш надані громадянам для ведення індивідуального городництва. Також цим рішенням доручено керівництву ефіро – мастильного радгосп – заводу провести організаційні заходи з створення садівничого кооперативу.

На 21 сесії 23 скликання Ізобільненською сільрадою було прийняте рішення №14 від 16.08.2001р. (а.с.26), відповідно до якого садово – городньому кооперативу "Ефіронос" наданий дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування та площі земельної ділянки, розташованій у с. Рожеве, площею 15,16 га під садово-городні ділянки.

Відповідно до матеріалів проекту відведення, зміна цільового призначення наданого в оренду земельної ділянки не здійснюється. Згідно до висновку Алуштинського державного управління земельних ресурсів від 07.03.08р. №112 (а.с.12) землі, що надаються в оренду садівничому кооперативу не передбачають віднесення до категорії земель водного чи лісогосподарського призначення.

Відповідно до змісту Акту вибору та обстеження земельної ділянки від 30.01.01р. для ведення колективного садівництва позивачу в районі сел. Рожеве, з додатком викопіровкі місцевості, комісія зробила висновок та зазначила, що вважає за можливе надання вказаної земельної ділянки для ведення колективного садівництва кооперативом "Ефіронос".

У відповіді ДП "Кримський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" від 20.11.2009 р. № 1935 (а.с.17), вказано, що вимоги експерта по розрахунку втрат лісогосподарського виробництва суперечать положенням ст.207 ЗК України, відповідно до якої встановлено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказані землі не віднесені до земель лісогосподарського призначення, тому відсутні підстави для надання висновку Республіканського комітету з лісового і мисливського господарства АР Крим.

За таких саме підстав суд приходить до висновку про те, що є необґрунтованим висновки відповідача, що міститься у п. 10 розділу 10 висновку експертизи №3153/15, щодо порушення ст. 22 Земельного кодексу України в частині встановлення категорії земель.

Також на підставі викладеного, враховуючи те, що судом встановлено відсутність віднесення земель на вказаній ділянці до складу земель лісогосподарського призначення, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача викладених у пунктах 16, 22 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 щодо відсутності розрахунку суми відшкодування витрат лісогосподарського виробництва та розрахунку розміру витрат землекористувачу – ТОВ "Алуштинський ефіромастильний радгосп - завод".

Відповідно до п. 4. розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідач вказав на те, що відсутній висновок Кримського басейнового управління водних ресурсів з узгодження матеріалів проекту землеустрою.

У пункті 23 розділу 23 вказаного висновку, відповідач посилається на те, що на плані відведення та інших графічних матеріалах відсутні межі водних об’єктів, захисні смуги та відсутні інформація про встановлення відповідних обмежень.

Відповідно до листа Республіканського комітету АРК з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства від 16.11.2007 р. № 01-01/578 вбачається, що комітет, розглянувши надані позивачем матеріали, повідомляє, що на земельній ділянці, яка відводиться СК "Ефіронос" для ведення садівництва, водні об'єкти відсутні.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач надавав для узгодження документи до Республіканського комітету АРК з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства, але в зв’язку з відсутністю на земельній ділянці водних об’єктів такого узгодження не отримав.

Крім того, Земельним кодексом України (2768-14) не встановлена обов’язковість наявності вказаного відповідачем висновку у випадку відсутності на ділянці водних об’єктів.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відсутність на ділянці водних об’єктів свідчить про те, що висновки відповідача, викладені у пунктах 4, 23 розділу 10 висновку експертизи, про відсутність висновку Кримського басейнового управління водних ресурсів за погодженням матеріалів проекту землеустрою та відсутність у документації графічного визначення водних об’єктів та встановлених обмежень є необґрунтованими.

У пункті 5 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідач вказує, що у п. 14 висновку Державної екоінспекції Південно – Кримського регіону відсутня інформація про віднесення земель, які відводяться, до особливо цінних земель, водоохоронних зон водних об’єктів, прибережним захисним смугам, та інше.

При цьому з п. 14 висновку Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 22.01.2008 р. № 394/8-4 вбачається, що комітетом проведений аналіз розташування земельної ділянки відносно навколишньої території.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку відповідач надає оцінку ні висновкам компетентного органу - Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо можливості відведення земельної ділянки, а надає оцінку діям цього органу при прийнятті такого висновку, що не відноситься до повноважень відповідача відповідно до положень Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України та свідчить про протиправність дій відповідача.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8, 9 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідачем встановлено, що відсутня інформація про наявність (відсутність) правовстановлюючих документів на частину витребуваних земельних ділянок площею 3,7344 га у попереднього землекористувача ТОВ "Алуштинський ефіромастильний радгосп - завод" (пункт 6), відсутня письмова згода ТОВ "Алуштинський ефіромастильний радгосп - завод" на вилучення вказаної земельної ділянки (пункт 7), відсутній список членів садівничого кооперативу "Ефіронос", затверджений загальними зборами, відсутні копії паспортних даних членів кооперативу відповідно до кількості ділянок, встановлених генпланом (пункт 8), а також вказано, що цільове використання земельної ділянки, яке проектується не відповідає довідці з ЄДРПОУ щодо виду діяльності позивача (пункт 9).

Як вбачається з матеріалів справи, наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку у попереднього землекористувача підтверджується наявністю виданого Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради у 1980р. державним актом на право користування землею №Б 014148 (а.с.19-20), який включає у себе площу земельної ділянки 3,7344 га.

Наявність письмової згоди ТОВ "Алуштинський ефіромастильний радгосп - завод" на вилучення земельної ділянки площею 3,7344 га підтверджується листом від 01.09.08р. вих. №01-258 (а.с.13), яким зазначене товариство узгоджує землевідведення із землекористування господарства садівничому кооперативу "Ефіронос", а також листом ТОВ "Алуштинський ефіромастильний радгосп - завод" від листопада 2002р. (а.с.82), яким товариство повідомляє Управління земельних ресурсів Алиштинської міськради про те, що не заперечує про вилучення земельних ділянок площею 15,16га.

Наявність списку членів садівничого кооперативу "Ефіронос" підтверджується матеріалами справи (а.с.21-22).

Відповідно до п. 2.2. статуту СК "Ефіронос" (а.с.84-91), який встановлює ціль та мету кооперативу, метою кооперативу є, у тому числі, організація використання наданими земельними ділянками для виробництва членами кооперативу городньої та садівничої продукції, організація охорони та поливу земельних ділянок, що свідчить про ціль використання позивачем земельної ділянки, яку він намагається отримати.

Крім того суд зазначає, що вимога відповідача про необхідність надання вказаних у п. 8, 9 висновку експертизи №3153/15 відомостей не мотивована відповідачем з посиланням на нормативно – правовий акт, який встановлює необхідність наявності таких документів у землевпорядній документації, що подається на експертизу, що свідчить про необґрунтованість таких висновків відповідачем та свідчить про недотримання відповідачем положень ст. 19 Конституції України. Земельним кодексом України (2768-14) не встановлено, що відсутність вказаних даних є підставою для відмови у наданні позитивного висновку.

Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача викладених у пунктах 6, 7, 8, 9 розділу 10 висновку експертизи №3153/15.

З пунктів 11, 12 висновку експертизи №3153/15, вбачається, що позивачем вказано на те, що інформація щодо категорій земель, зазначена у висновку Алуштинського управління земельних ресурсів №112 від 07.03.08р., до яких віднесені земельні ділянки, не підтверджуються матеріалами проекту, що робить неможливим встановити до компетенції якого органу віднесено питання проведення держземекспертизи. У п. 12 висновку експертизи відповідач вказав, що необхідно доповнити проект інформацією з Ізобільненської сільради про те, чи приймалося рішення сільрадою про віднесення земельної ділянки, що відводиться до тої чи іншої категорії земель.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділу 2 висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів №112 від 07.03.08р. (а.с.12) рішення ради про віднесення до тієї чи іншої категорії земель не приймалося. Разом з тим, у розділі 3 даного висновку вказано на те, що по проекту це землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

В зв’язку з викладеним суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог відповідача щодо необхідності привласнення категорії земельній ділянці до вирішення питання про її надання у користування повноважним органом.

Відповідно до п. 13 висновку експертизи №3153/15 відповідач вказує на відсутність узгодження плану організації території СК "Ефіронос" на Республіканській містобудівній раді, відповідно до умов узгодження вказаних у висновку відділу архітектури та містобудівництва виконавчого комітету Ізобільненської сільради від 21.08.07р. №100/07. Наданий план організації не відповідає вимогам ДБН 360-92**. Містобудівництво. Планування та забудова міських та сільських поселень.

З пояснювальної записки до проекту землеустрою (а.с.76-81) вбачається, що Генеральний план забудови земельних ділянок не розроблявся, капітальні будівлі на ділянці відсутні.

При цьому, у проекті відведення є узгоджений висновок Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ізобільненської ради від 21.08.07р. №100/07 та від 22.04.09р. №22/99, яким відділ містобудівництва узгоджує проект.

Як вбачається з матеріалів справи, проектна документація не містить даних про будівництво об’єктів на земельній ділянці, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав вказувати на вказані обставини, як на підставу для відмови в узгодженні проектної документації.

Відповідно до п. 14 висновку експертизи №3153/15 відповідач вказує на те, що у п. 1 розділу 3 висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів невірно вказана інформація по проектним земельно – кадастровим даним.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що таки ж самі недоліки були вказані у пункті 8 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.07.08р. №4507/15 (а.с.35-36), на виправлення яких Алуштинське міське управління земельних ресурсів, листом від 05.08.09р. №10-03/19-1871 (а.с.18) повідомило, що рядок 23ф. 6-зем – є підсумковим, в ньому враховуються земельні ділянки, надані громадянам для ведення садівництва та земельні ділянки для ведення колективного садівництва. Данні про земельні ділянки для ведення колективного садівництва враховуються у рядку 24 і. 6-зем, в зв’язку з чим, у п. 1 розділу 3 висновку управління земельних ресурсів №112 від 07.03.08р. "проектні данні по ф. 6-зем" і було вказано рядок 24, що не є порушенням. На підставі викладеного Алуштинське міське управління земельних ресурсів у листі вказало, що не вбачає підстав для внесення змін у висновок.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачем прийняті заходи, направлені на усунення недоліків попередньої експертизи, в результаті чого від компетентного органу - Алуштинського міського управління земельних ресурсів отримано роз’яснення з інформації по проектним земельно – кадастровим даним та про відсутність порушення з цих підстав, в зв’язку з чим суд вважає висновок відповідача викладений у п. 14 необґрунтованим.

У пункті 15 розділу 10 висновку експертизи №3153/15, експерт вказує на відсутність інформації щодо майнової приналежності будівель і споруд, розташованих на земельних ділянках.

Як зазначалося вище, з пояснювальної записки до проекту землеустрою (а.с.76-81) вбачається, що Генеральний план забудови земельних ділянок не розроблявся, капітальні будівлі на ділянці відсутні.

Згідно з матеріалами проекту на ділянках розташовані одиничні садові будиночки і господарські будівлі для зберігання інвентарю.

Відповідно до ст. 36 ЗК України, на земельних ділянках наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю і т.п.

Відповідно до порядку № 7/5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) , зведені тимчасові будівлі не належать до об'єктів нерухомого майна, у тому числі до будівель і споруд. За нормами ДБН 360-92 п. 3.41 садовий будиночок - це споруда літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, встановленим для житлових будинків.

Виходячи з викладеного, вищевказані зауваження є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству України.

У пункті 17 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 вказано про відсутність інформації про встановлення сервітуту до сторонніх землекористувачам, що не відповідає вимогам ст.99 ЗК України.

Відповідно до положень ст. 99 ЗК України, право вимоги встановлення земельних сервітутів закріплено за власниками або землекористувачами земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, всі земельні ділянки з проекту відведення погоджені з усіма суміжними землекористувачами, данні про наявність на земельній ділянці сервітутів відсутні, про що також свідчить п.5 розділу ІІІ висновку Алуштинського міського управління земельних ресурсів №112 від 07.03.08р.

Враховуючи викладене, відсутність обтяження земельної ділянки, як слідство, свідчить про відсутність сервітутів, в зв’язку з чим їх відсутність не може бути підставою для відмови в узгодженні проекту землеустрою.

У пункті 18 розділу 10 вказаного висновку, відповідач вказує на необхідність виконання кадастрової зйомки відповідно до вимог ст. 198 ЗК України та показати будівлі.

Як зазначено вище, згідно з матеріалами проекту на ділянках розташовані одиничні садові будиночки і господарські будівлі для зберігання інвентарю, які відповідно до порядку № 7/5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) , не належать до об'єктів нерухомого майна, у тому числі до будівель і споруд. За нормами ДБН 360-92 п. 3.41 садовий будиночок - це споруда літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, встановленим для житлових будинків.

Отже земельна ділянка не містить будівель та споруд, в зв’язку з чим така вимога відповідача є необґрунтованою.

Відповідно до положень ст. 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

При цьому, зміст вказаної норми не містить вимоги щодо проведення кадастрової зйомки з зазначенням будівель.

У пункті 19 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 вказано, що не необхідність зазначення меж наявних сумежних землекористувачів.

При цьому матеріали справи свідчать про те, що на стор. 31–43 (а.с.92-104) проекту відведення земельної ділянки позивачу, зазначена облікова експлікація земель по угіддях сел. Рожеве, з зазначенням сумежних землекористувачів, таким чином висновки пункту 19 є необґрунтованими.

У пункті 20 розділу 10 висновку експертизи №3153/15 відповідачем у якості недоліку вказано на відсутність нумерації сторінок проекту, при цьому відповідач не посилається на жодну норму права в обґрунтування цих доводів. При цьому надані позивачем у матеріали справи копії проекту землеустрою пронумеровані.

Крім того суд зазначає, що діюче законодавство не містить підстав для відмови в узгодженні проекту землеустрою з підстав відсутності нумерації сторінок проекту, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Вимоги пункту 21 викладені у розділі 10 висновку експертизи №3153/15 щодо оцінки проекту рішення Ізобільненське селищної ради, де відповідачем також вказується на те, що суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Статтею 71 вказаного закону встановлені гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб.

Так, територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування,крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках,передбачених законом".

Діючим законодавством, відповідач не наділений повноваженнями здійснення контролю за діяльністю та рішеннями, які приймаються, або будуть прийняті органами місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача повноважень для дачі оцінки проекту рішення Ізобільненське селищної ради, відповідно до чого висновки викладені у пункті 21 є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", у разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув проект землеустрою на доопрацювання.

При цьому відповідач видав висновки, якими відмовив у погодженні проектів, тобто надав негативну оцінку поданому проекту, не повернувши його на доопрацювання, чим порушив встановлений порядок.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено. За вказаних підстав, судом не приймаються до уваги доводи відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у погодженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, з підстав зауважень, викладених у пунктах 10,11 висновку Державної експертизи землевпорядної документації Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 13.11.09р. №3153/15, є протиправною, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Виходячи з викладеного, позовні вимоги у частині спонукання відповідача розглянути проект з відведення земельної ділянки без вимоги проведення земельного аукціону також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено 19.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в узгодженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки Садівничому кооперативу "Ефіронос" площею 10,3515 га для ведення колективного садівництва в с.Рожеве на території Ізобільненської сільської ради м. Алушта в оренду на підставі зауважень викладених у п. 10, п. 11 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.11.09р. №3153/15.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Садівничого кооперативу "Ефіронос" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Перемоги, 61) 3,40 грн. судового збору.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.