Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Васильченко І.П., Федорчук А.Б., при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає вимогу відповідача щодо перерахування до державного бюджету коштів в сумі 250 690 грн., отриманих як дохід підприємства від продажу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва такою, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти нього заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач порушив вимоги ст. 121 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"та ст. 128 Земельного кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів"зареєстровано 25.11.2003р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 02568182.

Відповідно до п.2.16 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІІ квартал 2009р. в період з 27.08.09р. по 02.10.09р. працівниками відповідача було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Укрметртестстандарт"за 2007-2008 роки та 6 місяців 2009 року.

За результатами ревізії позивач одержав лист ГоловКРУ України № 08-14/1847 від 02.11.2009 року який містить вимогу "Про усунення виявлених порушень та недоліків", відповідно до ст.121 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та ст. 128 Земельного кодексу України, якою його зобов’язано перерахувати до державного бюджету кошти в сумі 250 690 грн., отримані як дохід підприємства від продажу земельної ділянки, на якій був розташований незавершений об'єкт будівництва.

Судом враховується, що 25 серпня 2005 року з дозволу Держспоживстандарту України за рахунок коштів від госпрозрахункової діяльності на підставі договору купівлі-продажу він придбав у фізичної особи земельну ділянку площею 0,1880 га. У встановленому законодавством порядку ДП "Укрметртестстандарт"одержало Державний акт на право власності на земельну ділянку. На підставі зазначених документів земельну ділянку було поставлено на баланс підприємства (оприбутковано на рахунку 10 "Земельні ділянки") і віднесено до основних фондів.

У 2006 році на земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку з метою організації в ньому оздоровчого комплексу для співробітників підприємства. Будівництво завершене не було. У другій половині 2006 року у зв'язку з важким фінансовим станом, що було пов'язано з проектуванням та будівництвом нового інженерно-лабораторного корпусу ДП "Укрметртестстандарт", прийняте рішення продати недобудований житловий будинок разом з земельною ділянкою, на якій його було зведено. Після одержання дозволу Держспоживстандарту України проведено незалежну оцінку земельної ділянки та недобудованого житлового будинку та виставлено зазначені об'єкти на продаж на біржі.

03 вересня 2007 року відбувся аукціон з продажу, за результатами якого недобудований житловий будинок та земельну ділянку, на якій його було розташовано, придбала приватна особа. З переможцем було укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та недобудованого житлового будинку. Кошти від продажу зазначених об'єктів в повному обсязі надійшли на рахунок ДП "Укрметртестстандарт"та, як зазначає позивач, були витрачені на будівництво інженерно-лабораторного корпусу.

Виходячи з наведених вище обставин позивач не погоджується з вимогою відповідача щодо перерахування до державного бюджету коштів у сумі 250 690 грн. та просить суд визнати її протиправною та скасувати.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з документів, наданих до справи, ДП "Укрметртестстандарт"має статус державного комерційного підприємства, майно якого належить йому на праві господарського відання, відповідно, щодо правового режиму майна державного підприємства застосовуються приписи Господарського кодексу (436-15) .

Правовий режим майна господарського відання визначений ст. 136 Господарського кодексу України, де, зокрема, частиною першою передбачено, що суб'єкт підприємництва володіє, користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд звертає увагу на ч.2 ст. 67 Господарського кодексу України, де зазначається, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 2 ст. 75 Господарського кодексу України в редакції, що діяла на момент вчинення правочину, відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Як вбачається з матеріалів справи, відчуження земельної ділянки площею 0,1880 га разом із об'єктом незавершеного будівництва було погоджено із Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Процедура продажу відбувалась у формі аукціону, учасниками якого були дві фізичні особи.

Пунктом 6.5 статуту позивача закріплено право генерального директора укладати договори купівлі-продажу землі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що продаж вищезазначеного майна ДП "Укрметртестстандарт"здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України на час здійснення цього правочину.

Згідно із ч.6 ст. 75 ГК України кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану. Зазначена стаття корелює з ч. 3 ст. 142 Господарського кодексу України, де встановлено порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств встановлюється відповідно до закону.

Таким чином, наведені обставини дають змогу зробити висновок, що ДП "Укрметртестстандарт"правомірно зарахувало кошти від продажу зазначеного майна до свого доходу з подальшим використанням їх на будівництво інженерно-лабораторного корпусу.

При цьому ГоловКРУ безпідставно вважає, що правовідносини, які виникли при відчуженні земельної ділянки, на якій був розташований незавершений об'єкт будівництва, регулюються приписами законодавства про приватизацію, а також Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Із наданих суду документів не вбачається, що відчужені об'єкти були внесені до переліку об'єктів, які підлягають приватизації. ГоловКРУ не надало доказів того, що було здійснено усі необхідні дії, що передують приватизації об’єкту приватизації.

Відповідно до п.2 ст. 146 ГК України, приватизація державних підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації і в порядку, встановленому законом. Згідно ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна", Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки, не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Зазначене дає суду підстави зробити висновок про відсутність правовідносин, пов'язаних із приватизацію державного майна в даному випадку, що, у свою чергу виключає можливість застосування до них норм Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) .

За таких обставин суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України щодо перерахування до Державного бюджету коштів у сумі 250 690 грн., отриманих як дохід від продажу земельної ділянки, на якій був розташований незавершений об’єкт будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Приписом ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо пред’явлення оскаржуваної вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158- 163 КАС України, адміністративний суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України щодо перерахування до Державного бюджету коштів у сумі 250 690 грн., отриманих як дохід від продажу земельної ділянки, на якій був розташований незавершений об’єкт будівництва.

Згідно ст.ст. 185- 186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, якщо інше не встановлено КАС України (2747-15) , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 10.03.10 р.