Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2007 року

по справі № 2-16/9216-2007А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій, -

В липні 2007 року ЗАТ "Кримський ТИТАН" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Армянську правонаступником якої є Красноперекопська ОДПІ в АРК про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000022340/0 від 16.06.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 168 694,00 грн., а також зобов’язання відповідача надати Відділенню Державного казначейства в м. Армянську Головного управління Державного казначейства України в АРК висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по податку на додану вартість в розмірі 168 694,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 року, у даній справі, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення та постановлено спонукати Красноперекопську ОДПІ надати Відділенню Державного казначейства в м. Армянську Головного управління Державного казначейства України в АРК висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по податку на додану вартість в розмірі 168 694,00 грн., з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.1.5, п.1.8 ст.1, п.2.4 ст.2, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, пп.10.1.б п.10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), пп.5.12.3 п.5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005р. за №702/10982.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у визначені законодавством строки (20.04.2007р.) подав декларацію з ПДВ за березень 2007 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування до податкової інспекції та у Відділення Державного казначейства в м. Армянську.

В результаті проведеної виїзної позапланової перевірки податковою інспекцією позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2007 року, виявлені порушення п.1.5,1.8 ст.1, п.2.4 ст.2, пп.7.7.1, пп. "а" пп.7.7.2 п.7.2 ст.7, пп. "б" п.10.1 ст.10 Закону №168.

ДПІ у м. Армянську на підставі результатів даної перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000022340/0 від 16.06.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, посилаючись, зокрема, на те, що ЗАТ "Кримський ТИТАН" включило до декларації з ПДВ за березень 2007 року суму ПДВ по операціях з імпорту товарів у розмірі 168 694 грн., яка не сплачена у попередньому податковому періоді (у лютому 2007 року).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п.1.8 ст.1 згаданого Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені пп.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону Закон № 168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.3.1 ст.3 Закону №168 податок сплачується як при придбанні на митній території України товарів (послуг) так і при імпортуванні товарів.

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст. 2 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181) контролюючими органами є, зокрема, митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України.

Пунктом 4.1 Положення про відділ митних платежів регіональної митниці, митниці прямого підпорядкування, митниці, Затвердженого Наказом Державної митної служби України від 28.12.1999р. №864 (z0050-00) і зареєстрованого в Мін’юсті України 27.01.2000 року №50/4271 оформлення вантажної митної декларації здійснюється за умови фактичного надходження на спеціальний рахунок митниці коштів (попередня оплата за митне оформлення) у сумі, що забезпечує сплату всіх установлених актами законодавства податків та зборів, що підтверджується банківською випискою.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, в лютому 2006 року при проведенні митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну, позивачем фактично були сплачені в Державний бюджет України суми ПДВ відповідно до вантажної митної декларації, які включені в розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2007 року.

Отже, платник податку фактично сплатив податок на додану вартість у відповідності з податковим зобов’язанням, що виникло при імпорті товарів, безпосередньо при оформленні вантажної митної декларації. А відтак суди правильно визначили, що він має право на відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету України.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2007 року по справі № 2-16/9216-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.