Про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості,

У вересні 2011 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, та стягнути витрати у зв'язку із цими виплатами за період з 1 квітня по 30 серпня 2011 року в сумі 1322 грн 89 коп.

На обґрунтування позову зазначило, що за вказаний період здійснено виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, ОСОБА_4. Загальна сума виплачених пенсій та поштових витрат на їх доставку за цей період склала 1322 грн 89 коп.

Всупереч вимогам законодавства відповідач відмовився підписати акт звірки в частині спірної суми, яка стосується виплатОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, посилаючись на те, що нещасний випадок на виробництві стався за межами України, тому він не зобов'язаний здійснювати відшкодування цих витрат.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2011 року позов задовольнив частково: постановив стягнути з відділення Фонду витрати з виплати та доставки пенсій зазначеним особам за період з 1 квітня по 30 серпня 2011 року в сумі 1322 грн 89 коп. В іншій частині позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2011 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов задовольнив частково: постановив стягнути з відділення Фонду на користь позивача витрати з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 1 квітня по 30 червня 2011 року в сумі 1131 грн 16 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 лютого 2014 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін, виходячи із того, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

При цьому касаційний суд також вважає обґрунтованою відмову у задоволенні позову щодо відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника, оскільки смерть годувальника сталася на території Російської Федерації вже після розпаду СРСР.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 1, 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальниката ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і, зокрема, в постанові від 25 березня 2014 року (справа № 21-33а14), у якій свій висновок мотивував таким.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105 XIV), якавизначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди (997_107) та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою (997_107) , несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання(у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництвіна території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За таких обставин, відмова Фонду відобразити в акті щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, протиправна.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що висновок касаційного суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року в частині залишення без змін постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.