Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 20 вересня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року

у справі № 32/321-А

за позовом Приватного підприємства "Вікторія"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним рішення, -

У липні 2006 року ПП "Вікторія" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003312306 від 15 червня 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 20 вересня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003312306 від 15 червня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Вікторія" 3, 40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 20 вересня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 20 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у м. Києві провела перевірку господарської одиниці – кафе – бару, що належить ПП "Вікторія", щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої було складено акт № 26500309/2306 від 01 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що згідно контрольної стрічки виручка від реалізації товарів 03 березня 2006 року становить 737, 50 грн., фіскальний чек був знятий 04 березня 2006 року о 10 год. 10 хв. та відповідно зроблено запис в книзі обліку розрахункових операцій, за 16 січня 2006 року виручка становить 520, 30 грн., фіскальний чек був знятий 17 січня 2006 року о 08 год. 31 хв. та відповідно зроблено запис в книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , та п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

15 червня 2006 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003312306, яким згідно із ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 до ПП "Вікторія" застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6289, 00 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003302306, яким згідно з п. 4 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ПП "Вікторія" застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 455, 00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що готівка була оприбуткована позивачем в касовій книзі в повному обсязі 03 березня 2006 року та 16 січня 2006 року, тобто вимоги п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , не були порушені позивачем.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що відповідно до п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, оприбуткування готівки в касі передбачає, в тому числі, проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі.

Відповідно до п. 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги – "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги – "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що готівкова виручка за 03 березня 2006 року в сумі 737, 50 грн. та за 16 січня 2006 року в сумі 520, 30 грн. була здана до каси підприємства та відображена в касовій книзі в повному обсязі 03 березня 2006 року та 16 січня 2006 року, тобто була оприбуткована позивачем, що підтверджується витягами з касової книги за 03 березня 2006 року, за 04 березня 2006 року, за 16 січня 2006 року та за 17 січня 2006 року, наявними в матеріалах справи, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання позивачем вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , та про неправомірність застосування до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6289, 00 грн. рішенням № 0003312306 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Києва від 20 вересня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 20 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.