Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Судак

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.10.09 ;

від відповідача : Бутовець Марина Олексіївна, довіреність № 2367/10/10-007 від 08.12.09;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак про визнання протиправним та скасування повністю рішення ДПІ в м. Судак про застосування штрафних санкцій № 0001002330 від 01.07.09 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.09 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.09 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р., в результаті якої було встановлено порушення, яке виразилося у невиконанні щоденного друку фіскальних звітних чеків підприємцем, а саме встановлено, що вказані фіскальні чеки були щоденно виконані, однак несвоєчасно. Позивач вважає такий висновок відповідача не правомірним та таким, що не відповідає дійсності. Також позивач посилався в обґрунтування позовних вимог на той факт, що кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому здійснює свою господарську діяльність позивач та яке підлягало перевірці, працює цілодобово.

Результати перевірки були відображені в акті перевірки № 388/17-01/2240206941 від 11.06.09 р. та на підставі вищенаведеного акту відповідачем було винесено оскаржуване рішення, яке на думку позивача є також протиправним та не обґрунтованим.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.10 р. заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, визначених у запереченнях, а саме зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки встановлені порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків, на підставі чого до позивача рішенням № 0001002330 від 01.07.09 р. було застосовано штрафні санкції у сумі 37200 грн., тому відповідач вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом по державну реєстрацію, виданим виконкомом Судацької міської ради від 18.04.2000р. (а.с.12).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період 2006-2008 років була платником єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами серії НОМЕР_4 від 15.06.06 р., серії НОМЕР_5 від 19.03.07 р., серії НОМЕР_6 від 13.03.08 р., із видом діяльності : "торгівельно-посередницька" (а.с.20-22).

Позивач здійснює господарську діяльність у торгівельно-господарській діяльності в барі ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_2 на підставі дозволу на розміщення об’єкту ресторанного господарства № 094-торг. від 13.06.08 р., виданого виконавчим комітетом Судацької міської ради. Господарська діяльність здійснюється позивачем цілодобово. (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Судацької міської ради, ОСОБА_1 належить на підставі приватної власності нерухоме майно, загальною площею 126,6 кв.м., торговельною площею 91,3 кв. м. за адресою : АДРЕСА_2, де і знаходиться бар ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25-26).

Позивач має зареєстровану в ДПІ в м. Судак Книгу обліку розрахункових операцій №0110000860р, в даній книзі відображено облік розрахункових операцій та рух готівки із зазначенням суми отриманої виручки за кожний день роботи об’єкту торгівлі (а.с.33).

Суд встановив, що в барі ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 у м. Судак, позивачем встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Датекс-МР-50, заводський номер ДУ 010007696, фіскальний номер НОМЕР_3, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням НОМЕР_3, виданим ДПІ у м. Судак 20.06.06р. для встановлення в барі ІНФОРМАЦІЯ_1 за зазначеною адресою (а.с. 30) та довідками про опломбування (а.с.31-32).

Згідно з направленням від 25.05.09 р. №84/17-1, виданим Державною податковою інспекцією у м. Судак, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Савенко Н.І. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Януш С.А. доручено у період з 25.05.09 р. по 05.06.09 р. проведення виїзної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 р. по 30.03.09 р. (а.с.37). Направлення було отримано позивачем 25.05.09 р.

У період з 25.05.09 р. по 05.06.09 р.р. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Савенко Н.І. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Януш С.А. провели планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено акт перевірки від 11.06.09 року № 388/17-01/2240206941 (а.с.6-10).

При перевірці книги обліку розрахункових операцій № 0110000860р. було встановлено невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків.

Згідно з висновками акту встановлені перевіркою обставини, що зазначені вище, були оцінені як порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки від 11.06.09 року № 388/17-01/2240206941 відповідач прийняв спірне рішення від 01.07.09 року за № 0001002330 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 37200,00 гривень. Фінансові санкції у розмірі 37060,00 грн. розраховані, виходячи із двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.) за кожне невиконання щоденного друку фіскального чеку (тобто 340 х 109 днів), в іншій частині відповідач не зміг надати пояснення про підстави застосування фінансових санкцій на суму 140 грн.. Підставою для застосування фінансових санкцій у сумі 37200,00 грн. в спірному рішенні вказаний п. 4 ст. 17 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В ході проведення перевірки, представниками відповідача було встановлено, що на протязі 109 днів позивач здійснював друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків зі спливом 24 годин, що на думку відповідача є неправомірним, оскільки не забезпечувало щоденного друку звітних чеків.

Позивач не погодився із висновками відповідача з цього приводу, та вважає, що оскільки режим роботи у барі ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобовий, робітники бару працюють по змінам, зміна в барі закінчується у період з 08-00 год. по 09-00 год. наступного дня, а Z-звіт друкується позивачем відповідно до норм чинного законодавства України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція м. Судака АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Судаку АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювались перевірки позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення цих перевірок, чи діяли посадові особи ДПІ безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки позивача.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України (436-15) та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач є суб’єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, наділено правом бути позивачем у даній адміністративній справі, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Судак в АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (509-12) .

Стаття 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Стаття 15 Закону №265/95-ВР здійснення контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону покладає на органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У статті 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" зазначено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , є позаплановими.

Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Стаття 2 Закону №265/95-ВР визначає, зокрема, такі терміни:

- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

- фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

- фіскальний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира;

- денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних арток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідач у спірному рішенні посилається на застосування до позивача відповідальності, передбаченої п. 4 ст. 17 Закону України №265.

Пункт 4 статті 17 Закону України №265 встановлює, що за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України N 199 від 18.02.2002 р. (199-2002-п) (далі - Вимоги).

Відповідно до п. 1 Вимог (199-2002-п) , дія цих вимог (далі - фіскальні вимоги) поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі - реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 2 Вимог (199-2002-п) визначені такі поняття як:

-Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора;

-X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;

-зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Пунктом 11 Вимог (199-2002-п) передбачено, що реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Пунктом 13 Вимог (199-2002-п) передбачено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності:

- друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті;

- обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті;

- друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Отже судом встановлено, що Z-звіт – це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора, що друкується суб’єктом господарювання за допомогою реєстратора розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Z-звіт повинен друкуватись суб’єктом господарювання один раз у зміну, а зміною є період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до п. 17 Вимог (199-2002-п) , чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну):

-підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;

-літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека);

-суми ПДВ за кожною ставкою;

-підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;

-загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати;

-підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю;

-суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі";

-кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами;

-номер, дату і час друкування фіскального звітного чека;

-повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Факти порушення на думку ДПІ в м. Судак норм чинного законодавств України, викладені у акті перевірки, розцінені працівниками контролюючого органу, як виконання фіскального звітного чеку за період понад 24 години, починаючи з внесення службового внеску у попередній день до виконання фіскального звітнього чеку у наступний день. Отже на думку відповідача, обов’язковим є друкування фіскальних звітних чеків до 24 години доби, без врахування звітності в роботі об’єкта.

Судом встановлено, що згідно листа Державної податкової адміністрації України от 07.11.2002 р. N 7501/6/23-2119 (v7501225-02) норма Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" (265/95-ВР) якою передбачений обов’язок щодня друкувати фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх хберігання в Книгах ОРО враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів не пізніше чим через 24 години після початку роботи.

Отже, враховуючи вищенаведені нормативні акти та беручи до уваги лист ДПА України, суд приходить до висновку, що фіскальний звітний чек має бути роздрукованим у період 24 годин, враховуючи цілодобову систему роботи кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з першої розрахункової операції у розумінні ст. 2 Закону № 265 після виконання Z-звіту, тобто після виконання фіскального звітного чеку до виконання наступного Z-звіту, який містить дані звіту за період роботи за добу (зміну). Отже період роздрукування Z-звіту за робочу добу (зміну) не повинен перевищувати 24 години з проведення першої розрахункової операції після роздрукування попереднього Z-звіту. Втім під час перевірки відповідачем не з’ясувались дати та час перших розрахункових операцій за перевіряє мий період та не прийнято до уваги змінність роботи об’єкту.

Суд вважає, що для правильного вирішення питання стосовно порушення позивачем норм п.9 ст. 3 Закону № 256 перевіряючі повинні були встановити порядок роботи кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1. Матеріалами справи підтверджується, що кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 працює цілодобово, відтак встановлення часу закінчення та початку змінності працівників кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перевірки є обов’язковим. У даному разі на думку суду необхідно встановити початок та закінчення зміни у роботі кафе – бару ІНФОРМАЦІЯ_1, що впливає на початком роботи реєстратору розрахункових операцій після попереднього друкування на реєстраторі розрахункових фіскальних звітних чеків.

Суд також зазначає, що законодавцем не встановлено обов’язок суб’єкта господарювання здійснювати щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків саме до 24:00 год., законодавець зазначає, що Z-звіт повинен бути надрукований не пізніше 24 годин, розрахунок яких починається з першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, тобто у період часу, що не перевищує 24 години з проведення першої розрахункової операції, після виконання попереднього фіксального звітного чеку до виконання наступного Z-звіту, який містить дані звіту за період роботи за добу (зміну).

Тобто, враховуючи, що перевіряємий об’єкт, кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 працює цілодобово, відповідач для встановлення факту порушення позивачем норм п.9 ст. 3 Закону № 256, повинен був встановити не тільки час і дату щоденного друкування Z-звіт та час, дату попереднього щоденного друкування Z-звіт, а й час та дату першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. (z0925-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (z0925-05) , плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3 вищенаведеного порядку (далі Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.5 Порядку (z0925-05) Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п. 1.6 Порядку (z0925-05) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.1.7 Порядку (z0925-05) , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже з вищенаведеного вбачається, що акт перевірки № 388/17-01/НОМЕР_2 від 11.06.09 р. це єдиний службовий документ, який стверджує факт проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в якому повинні бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності, які мають відношення до встановлених порушень. Крім того в акті перевірки повинно бути чітко, об'єктивно та в повній мірі відображено порушення, вчинене суб’єктом господарювання, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

В акті перевірки № 388/17-01/2240206941 від 11.06.09 р. в п. 3.1.4., де зазначено порушення позивачем п.9 ст. 3 закону № 256, перелічені час і дати щоденного друкування Z-звітів та час і дати попередніх щоденних друкувань Z-звітів, та на підставі саме цих данних відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм п.9 ст. 3 закону № 256. Але судом встановлено, що для визначення порушення з боку позивача норми п.9 ст. 3 закону № 256, відповідач повинен був встановити не тільки час і дату щоденного друкування Z-звітів та час і дату попереднього щоденного друкування Z-звітів, а і час та дату першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

В акті перевірки № 388/17-01/2240206941 від 11.06.09 р., який було складено за результатами проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р., посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, не було зазначено час і дати перших розрахункових операцій, після виконання попередніх Z-звітів, за період, що перевірявся.

Оскільки акт перевірки є єдиним службовим документом, який стверджує факт проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, отже є єдиним джерелом, яке підтверджує наявність або відсутність порушень позивачем норм чинного законодавства, акт повинен містити всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності, які мають відношення до встановлених порушень, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, то саме в акті перевірки повинні бути відображені час і дати перших розрахункових операцій, здійснених позивачем, після виконання попередніх Z-звітів, за період, що перевірявся.

У зв’язку із тим, що вищенаведений акт перевірки таких даних не містить, то суд позбавлений обов’язку встановлювати ці обставини в ході судового розгляду справи. За відсутності встановлення у даному випадку часу і дати перших розрахункових операцій, здійснених позивачем, за період що перевірявся, після виконання попередніх Z-звітів не можливо зробити висновок про порушення позивачем норм п.9 ст. 3 закону № 256.

Отже акт перевірки, складений за результатами перевірки не є документом, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а отже не є належним доказом порушення позивачем норм п.9 ст.3 Закону № 256.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає неправомірним танеобґрунтованим висновок відповідача стосовно порушення позивачем положення п.9 ст. 3 Закону № 256, а саме не здійснення позивачем щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, у зв’язку із тим, що посадовими особами відповідача не було у повній мірі та належним чином встановлено всі обставини, що стосуються порядку щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, тобто Z-звітів.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 388/17-01/2240206941 від 11.06.09 р., Державною податковою інспекцією в м. Судак було прийнято рішення про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій від 01.07.09 № 0001002330 за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке виразилось у не здійсненні позивачем щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків на протязі 109 діб у розмірі 37060 грн., на підставі п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Оскільки рішення про застосування штрафних санкцій від 01.07.09 №0001002330 було складено на підставі акту перевірки № 388/17-01/2240206941 від 11.06.09 р., за порушення виявлені при проведенні перевірки та визначені цим актом перевірки, то і рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за визначені в акті порушення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Крім того загальна сума застосованих штрафних санкцій складає 37200 грн., тоді як за виявлені порушення застосовано 37060 (109х340), в іншій частині застосованих штрафних санкцій на суму 140 грн. не вбачається, що стало підставою для застосування штрафних санкцій. Відповідач в ході розгляду справи також не зміг пояснити підстави для застосування штрафних санкцій в іншій частині, а саме на 104 грн.. Отже в цій частині перевіркою не встановлено інших порушень, крім не роздрукування фіскальних звітних чеків, відтак застосування штрафних санкцій на суму 140 грн. є необґрунтованим.

Згідно з частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 70 КАС України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, відповідач не надав належних доказів правомірності своїх дій, не надав доказів встановлення факту порушення позивачем норм п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а отже не довів суду обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 37060 грн.

Суд зауважує на недотриманні відповідачем принципу прийняття рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, тобто принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Загальною метою, яка визначена у ст. 3 Конституції України є утвердження і забезпечення прав людини, втім відповідачем надані повноваження використані з порушенням закону.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає неправомірним застосування ДПІ у м. Судак до позивача штрафних санкцій у сумі 37200 на підставі п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок чого рішення № 0001002330 від 01.07.2009 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 08.02.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15.02.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Судак від 01.07.09 №0001002330 про застосування до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій на суму 37200 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98000, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.