Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренка Д.В., при секретарі Габрись П.С. розглянувши за участю представника позивача Закон – дов. № 1-264 від 08.02.08 р., позивача ОСОБА_2 – НОМЕР_1, представника відповідача – Тарасенко О.В. – держ. податк. інсп. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2007 р. № 0007872303 в розмірі 13445,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.08 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.08 р., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.09 р. касаційна скарга позивача задоволена частково, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року та постанову Господарського суду АР Крим від 14.03.2008 року у справі № 2-16/15704-2007А скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що грошові кошти у розмірі 2600,00 грн., які під час проведення перевірки 01.10.07 господарської одиниці по вул.Пушкіна/К. Маркса, 7/12 у м. Сімферополі були включені до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків як непроведені через розрахункову книжку, не знаходилася на місці проведення розрахунків, а перебували в окремому пакеті окремо від каси і призначалася для оплати припейдів. При цьому позивач зазначає, що вся площа магазину (8 кв.м.) не може вважатися місцем проведення розрахунків, що прямо передбачено ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265/95-ВР. За таких обставин застосовування штрафних (фінансових) санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, вказаних у розрахунковій книжці, з початку робочого дня до моменту проведення перевірки є незаконним. За клопотанням представника позивача у судовому засіданні опитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідченням яких, вважає позивач, підтверджуються викладені у позові обставини.

У судовому засіданні 04.12.09 р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати частково незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07 р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн. Разом з тим позивач надав суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування своїх вимог.

Позивач та його представник у судовому засіданні 15.01.10 р. позовні вимоги підтримали з урахуванням вищезазначеного уточнення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що застосування штрафних (фінансових) санкцій відбувалося у відповідності з нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265/95-ВР (265/95-ВР) , а наявність порушень цього Закону з боку позивача встановлена актом перевірки № 001219 від 01.10.07 та підтверджена показаннями свідка старшого державного податкового ревізора-інспектора Сорокін В.В.

Ухвалою від 15.01.10 р. суд замінив Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши надані докази, суд,

ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 16.07.98 як фізична особа–підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 12). Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі 24.09.98 за №4361, що підтверджено довідкою ДПІ від 24.06.08 б/н.

У 2007 р. позивач здійснював свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.07 серії Д №660923 (а.с. 13).

01.10.07р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме, проведена перевірка магазину, що розташований у АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкінська/К. Маркса, 7/12, який належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які виразились: у проведенні розрахункової операції на суму 8,00 грн. без застосування розрахункової книжки; у незабезпечені відповідності готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків із сумою, зазначеною у розрахунковій книжці №0108000705153 з початку робочого дня до моменту проведення перевірки, сума невідповідності склала 2629,10 грн. з урахуванням суми покупки

За результатами перевірки складений акт за № 001219 від 01.10.07р. (а.с.8-9), відповідно до якого за допущені порушення до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 13445,00 грн., про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007872303 від 08.10.07р.(а.с.7).

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі Закон про РРО).

Статтею 1 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктами 5, 13 ст. 3 Закону про РРО закріплено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Щодо порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону про РРО позивач не заперечував цій факт. У зв’язку з чим, відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн., які передбачені п. 3 ст. 17 Закону про РРО, відповідно до якого двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Щодо порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону про РРО суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом під час розгляду справи у якості свідків були допитані: Сорокін В.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Свідок Сорокін В.В., попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що на підставі відповідного направлення на перевірку 01.10.07. разом із податковим ревізором-інспектором Коровянко Є.В. 01.10.07 проведена перевірка магазину по вул. Пушкіна/К. Маркса, 7/12 у м. Сімферополі, в якому здійснювала свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 Перевірка проводилася у присутності лише продавця, прізвище якого зазначено в акті перевірки. Під час проведення перевірки встановлено порушення Закону про РРО (265/95-ВР) , а саме, невидача чеку та невідповідність коштів на місце проведення розрахунків сумі вказаної у денному звиті. Також пояснив, що касовий апарат був відсутній на місці проведення розрахунків, гроші знаходились на місці проведення розрахунків, буть-то каса, або коробка, частина грошей знаходилась на полиці, а частина на холодильнику.

Свідок ОСОБА_5, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що, вона на дату проведення перевірки 01.10.07 працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2, яка залишила мені суму, призначену для розрахунку із постачальником карток поповнення рахунків мобільного зв’язку. Про одержання цієї суми мною було написано розписку, яку ОСОБА_2 забрала із собою. Поміщені у пакет грошові кошти, призначені для розрахунку із постачальником, були покладені мною на другу полицю, що знаходилася подалі від входу в магазин. Розрахунок із покупцями проводився на холодильній камері, що перегороджувала вхід в магазин. Покупець не мав доступу всередину приміщення магазину. Перевіряючими здійснено покупку, розрахунок за яку хотіли здійснити крупною грошовою купюрою у 100 грн. Оскільки магазин нещодавно відкрився, то сума в касі була незначною. Загальна сума виручки за день в середньому складала близько 200 грн. З метою залишення розмінних грошей був дістаний пакет із залишеними мені грошима і розгорнутий для розміну купюри на холодильній камері. Після того як було розміняно 100-гривневу купюру, вона була покладена в пакет, але покласти його назад на полицю не встигла, оскільки в цей момент почалася перевірка. Розходження щодо суми, вказаної у розписці, та у зауваженнях до акту пояснила простою неуважністю і додала, що меншу грошову суму, аніж та, на яку робилося звечора замовлення карток, ОСОБА_2 залишити не могла, оскільки в касі магазину могло не виявитися необхідної додаткової суми. Не дивлячись на усні пояснення, що надавалися перевіряючим в ході перевірки, вказана сума була включена ними як така, що не внесена з початку робочого дня до розрахункової книжки. Письмові зауваження після складення тієї частини акту, в якому вказувалися порушення, викладені на останній сторінці акта перевірки. Постачальник карток прибув цього ж дня лише близько 15 год. і на підтвердження своєї поставки залишив рахунок.

Свідок ОСОБА_6, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що станом на 01.10.07 працював у м. Сімферополі менеджером із розширення ринку збуту ТОВ "Цифротех". В підтвердження надав для огляду суду трудову книжку із відповідною відміткою. З приводу порядку постачання припейдів пояснив, що зміст договору між ТОВ "Цифротех" і ФОП ОСОБА_2 йому не відомий. При працевлаштуванні у ТОВ "Цифротех" йому пояснили дві схеми роботи із замовниками: з оплатою замовлення по факту поставки припейдів (відмітка у рахунку позначалась у правому боці аркуша цифрою 34), та з післяплатою. У разі проставлення у рахунку, який роздруковувався в он-лайн режимі, коду 34, менеджер зобов’язаний був доставити замовнику припейди і одержати одразу гроші за них. Замовлення на поставку здійснювалося в телефонному режимі звечора на наступний день. Через окремі технічні неполадки протягом дня могли бути затримки у доставці замовленої партії припейдів. Складських приміщень у м. Сімферополі ТОВ "Цифротех" не мало, був орендований тільки офіс по вул. Чехова у м. Сімферополі, а припейди для доставки по рахунку замовнику одержував від бухгалтера. Сформувавши ряд замовлень на наступний день, після одержання рахунків по кожному із замовлень і припейдів розвозив замовникам по місту на місця, де вони здійснювали свою торгову діяльність. Аналогічні дії були виконані і щодо замовлення на ім’я ФОП ОСОБА_2 на 01.10.07, але своєчасно в обумовлений час (до полудня) цього дня прибути у магазин, де працювала ФОП ОСОБА_2, не зміг через технічні збої при роздрукуванні рахунків у он-лайн режимі. Близько 15 год. 00 хв. припейди і рахунок були доставлені у вказаний магазин. Оглянувши наданий судом рахунок на передплату припейд від 01.10.07 № 1781579219, виданий ТОВ "Цифротех", свідок підтвердив, що саме на підставі цього рахунку мав здійснити доставку припедів 01.10.07 ФОП ОСОБА_2

Заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується, що зазначені грошові кошти у сумі 2600,00 грн. були отримані позивачем за проданий товар; наданими позивачем під час розгляду справи документами та показаннями свідків підтверджено, що грошові кошти в сумі 2600,00 грн. знаходилися окремо від каси та місця проведення розрахунків, призначалися для розрахунку із постачальником.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена сума невідповідності у розмірі 29,10 грн., яка не оспарювалась позивачем.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування та залучення до матеріалів справи.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв’язку з чим, відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 145,50 грн. (29,10х5), які передбачені ст. 22 Закону про РРО, відповідно до якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Суд також не погоджується з зазначенням в акті перевірки того, що всі грошові кошти, на які складено опис грошових коштів, знаходились на місці проведення розрахунків у зв’язку з наступним.

Як підтверджено показаннями свідків полиця, на якій перебував пакет із грошовою сумою 2600,00 грн., знаходиться на порівняно значній відстані як від холодильної камери (місця проведення розрахунків), так і від коробок із грошима, якими велися розрахунки із покупцями (каси) - на висоті понад 1,5 м від полу та іншій полиці від касових грошей. Під час розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначена полиця використовується як місце, де здійснюються розрахунки із покупцями за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, тобто є місцем проведення розрахунків.

Суд не погоджується з посиланням представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що діючим законодавством заборонено зберігання на місці проведення розрахунків особистих речей та грошових коштів продавців у зв’язку з тим, що відповідно до пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833 (833-2006-п) , забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Під час розгляду справи судом встановлено, що грошові кошти в сумі 2600,00 знаходились не в касі, грошовому ящику або сейфі позивача, а знаходилися окремо в пакеті від місця проведення розрахунків, на момент проведення перевірки належали ФОП Тимчук Н.Н. і були призначені для розрахунку із постачальником, отже, не використовувалися для проведення розрахунків з покупцями і не зберігалися як грошові кошти, що отримані за продані товари.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 08.10.07 №0007872303 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на суму 12 959,50 грн. (13445-340-145,50) не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить визнати частково незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн. без вимоги про визнання його протиправним в цій частині.

В свою чергу, частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Підпунктом 2) п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Згідно з п.п. "б" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян державне мито складає 0,2 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян.

В свою чергу п.п. "з" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що із апеляційний скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили державне мито складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарг, а з майнових спорів – ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 5,10 грн. (3,40+1,70).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15.01.10 р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 19.01.10 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160- 163, 167 КАС України, суд

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лихого, 59) 5,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.