Про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо перерахунку його пенсії на підставі статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) у зв'язку зі зміною розмірів премій для відповідних категорій військовослужбовців згідно з наказом Міністра оборони України від 22 липня 2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік» зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 5 листопада 2010 року № 576 (далі - наказ № 380), зобов'язати зазначеного відповідача здійснити такий перерахунок пенсії і виплатити недоплачені суми пенсії з 1 грудня 2010 року, компенсацію втрати частини доходів та компенсацію за відрив від звичайних занять; зобов'язати Міноборони повідомити ПФУ про необхідність складання списків осіб, пенсія яких підлягає перерахунку у зв'язку з виданням наказу № 380; зобов'язати Військкомат скласти й подати до управління ПФУ відповідну довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 12 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2012 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 січня 2014 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку, що у зв'язку з виданням наказу № 380 пенсія позивача не підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (45-2008-п) , та наказу № 380, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року (К/9991/21084/12) (скасоване постановою Верховного Суду України від 18 червня 2013 року № 21-165а13), 24 січня 2013 року (К/9991/55523/11) та 19 вересня 2013 року (К/800/12782/13), у яких касаційний суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з виданням наказу № 380, яким підвищено розмір премії військовослужбовцям, пенсії позивачів у цих справах підлягають перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права. У постановах Верховного Суду України від 26 лютого та 18 червня 2013 року (№№ 21-5а13, 21-165а13 відповідно) міститься висновок, відповідно до якого встановлена наказом № 380 преміямає тимчасовий характер, її виплата дозволена за наявності певних умов тільки в межах видатків, передбачених у кошторисі Міноборони для грошового забезпечення військовослужбовців у 2010 році.А тому встановлення такої премії не є підставою для перерахункупенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.