2а-762/09/2670 Про скасування податкового повідомлення - 10.12.2009 Прийняття

ТОВ "Сінергія"(надалі –також "Позивач") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці (надалі –також "Відповідач") та з урахуванням уточнених позовних вимог просило про скасування податкового повідомлення Київської регіональної митниці до ТОВ "Сінергія"№ 63 від 22 серпня 2008 року (платіж –податок на додану вартість, код платежу –028, сума 1403078,12 гривень., в тому числі основний платіж –935385,41 гривень, штрафні санкції –467692,71 гривень).

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення Київської регіональної митниці № 63 від 22 серпня 2008 року є незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного митного законодавства України.

В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що висновок Відповідача про те, що роялті, яке в подальшому сплачується правовласнику за отримане право на кінопоказ фільмів, та вартість послуг по здійсненню субтитрування, повинно включатися до митної вартості фільмокопій, є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

На думку представника ТОВ "Сінергія", роялті (ліцензійні платежі) та платежі за послуги по здійсненню субтитрування не повинні включатися до митної вартості фільмокопій як вартість товару (або його частина), з огляду на те, що, як було зазначено представником Позивача, зовнішньоекономічні договори не передбачали сплату ліцензійних платежів у якості умови продажу товарів (фільмокопій) Позивачу. Оскільки податок на додану вартість нараховується та сплачується, виходячи із митної вартості товарів, задекларованої у вантажно-митній декларації на момент перетину митного кордону України, а сума роялті, що підлягає сплаті, не визначена на момент подання вказаної декларації, то Позивачем, на думку його представника, не було порушено норм законодавства про оподаткування та визначення митної вартості, не включивши суми роялті до складу митної вартості.

Операції з виплат роялті у грошовій формі, на думку представника Позивача, згідно з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не є об’єктом оподаткування цим податком, а, відтак, оподаткуванню підлягає виключно вартість фільмокопій, скоригована згідно з положенням статті 267 Митного кодексу України.

Представник Позивача також поcлалася на те, що висновки перевірки щодо необхідності включення до митної вартості фільмокопій вартості послуг по здійсненню субтитрування є такими, що не відповідають положенням статей 259, 267 Митного кодексу України, оскільки вказані послуги надавались не безпосереднім продавцем фільмокопій, і тому, на думку представника ТОВ "Сінергія", вартість таких послуг не повинна включатись у ціну, сплачену на користь продавця таких товарів (фільмокопій) та/або на користь продавця через третіх осіб, та або на пов’язаних з продавцем осіб.

Представник Відповідача –Київської регіональної митниці, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що висновки проведеної Київською регіональною митницею перевірки, які знайшли своє закріплення в податковому повідомленні № 63 від 22 серпня 2008 року, є такими, що відповідають дійсності та вимогам чинного митного законодавства України.

Представником Відповідача було зазначено про те, що протягом періоду, який перевірявся, Позивач на підставі укладених Генеральних угод, укладених із ЗАТ "Вест", набув виключне право демонстрації (публічного показу) творів на кіноплівці формату 35 мм протягом відповідного строку в загальнодоступних кінотеатрах, що знаходяться на території України, зі стягнення плати за перегляд фільму; за права, отримані за Генеральними угодами, ТОВ "Сінергія"по кожному з фільмів зобов’язувався сплачувати правоволодільцю винагороду від отриманого доходу користувача, що буде зменшена на величину документально підтверджених витрат користувача. На виконання умов Генеральних угод, як зазначив представник Відповідача, ЗАТ "Вест"уклало з ТОВ "Сінергія"додатково тридцять один договір купівлі-продажу проявлених позитивних кіноплівок, шириною 35 мм, з записами кінофільмів, в яких зазначалися назва фільму, тривалість, режисер, рік випуску, країна-виробник фільму, кількість примірників, що імпортуються та їх загальна митна вартість. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства України, Позивачем при заповненні декларацій митної вартості форми ДМВ-1 не вказувалося даних про ліцензійні та подібні платежі за використання об’єктів інтелектуальної власності та доходи покупця від будь-якого наступного перепродажу, передачі або використання товарів, що оцінюються, на території України, яка підлягає поверненню продавцеві.

На думку представника Відповідача, товаром, який Позивач імпортував на митну територію України, є кіноплівка, експонована із звуковою доріжкою із записом відповідного кінофільму. Відтак, оплата роялті має включатись у митну вартість такого товару, оскільки роялті стосуються оцінюваних товарів та сплата роялті є умовою їх продажу.

Таким чином, як зазначила представник Відповідача, Позивачем при ввезенні на митну територію України товару "кіноплівка експонована, позитивна із звуковою доріжкою із записом відповідного кінофільму"до бази оподаткування не було включено вартість субтитрування та роялті, що спричинило заниження податкового зобов’язання по сплаті ПДВ на суму 935385,41 гривень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

З 25 квітня 2008 року по 12 червня 2008 року посадовими особами Київської регіональної митниці було проведено перевірку дотримання ТОВ "Сінергія"законодавства України з питань митної справи за період з 8 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року, яким встановлено порушення ТОВ "Сінергія"вимог чинного законодавства України з питань митної справи та визначено загальну суму заниження митної вартості товарів на 4898163,44 гривень; загальну суму заниження податкового зобов’язання по сплаті ПДВ на суму 979632,69 гривень.

Не погоджуючись із викладеними у зазначеному Акті висновками, 25 червня 2008 року ТОВ "Сінергія"було подано зауваження і заперечення до акту № 9/8/100000000/31241685.

З урахуванням заперечень і доповнень Позивача, Відповідачем 16 липня 2008 року прийнято Доповнення № 1 до Акту №9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року.

Направлений Відповідачем лист від 12 серпня 2008 року із повторними зауваженнями до Акту №9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року листом Відповідача від 19 серпня 2008 року № 35/1.4 –10/8399 залишено без розгляду у зв’язку із порушенням Позивачем термінів надіслання заперечень на Акт.

На підставі Акта перевірки №9/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року та згідно з підпунктом "б"пп. 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 267 Митного кодексу України, пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"Київською регіональною митницею винесено податкове повідомлення форми "Р"від 22 серпня 2008 року № 63, яким ТОВ "Сінергія"визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за сплатою податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 1403078,12 грн. (у тому числі 935385,41 грн. –за основним платежем, 467692,71 грн. –за штрафними санкціями).

В судовому засіданні представник Позивача посилалася на незаконність вищевказаного податкового повідомлення та невідповідність його висновків положенням чинного законодавства України, а тому просила його скасувати.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року (981_003) та Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, прийняті 15 квітня 1994 року (981_011) Світовою організацією торгівлі, ратифіковані Україною 10 квітня 2008 року та які набули чинності для України 16 травня 2008 року, Митним кодексом України (92-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Законом України "Про кінематографію" (9/98-ВР) .

Статтею 69 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Так, Київською регіональною митницею, відповідно до пункту 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1730 (1730-2004-п) , було проведено перевірку дотримання ТОВ "Сінергія"законодавства України з питань митної справи за період з 8 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено Акт №89/8/100000000/31241685 від 12 червня 2008 року та Доповнення № 1 до цього Акту від 16 липня 2008 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Сінергія", відповідно до умов укладених контрактів, здійснювало поставку фільмокопій від суб’єкта підприємництва з Російської Федерації ЗАТ "Вест"та сплату винагороди за користування ліцензійними правами на його користь.

Так, між ЗАТ "Вест"(Правоволоділець, Російська Федерація) і ТОВ "Сінергія"(Користувач, Україна) було укладено наступні Генеральні угоди –Генеральна Угода № 02W/С від 25 листопада 2002 року, Генеральна Угода № 06 W/С від 10 січня 2006 року, Генеральна угода № 07W/С від 20 липня 2006 року.

Так, згідно з вказаними Генеральними угодами одна сторона (Правоволоділець –ЗАТ "Вест") зобов'язується надати другій стороні (користувачеві –ТОВ "Сінергія") право демонстрації (публічного показу) відповідно до його вимог комплексом належних цій стороні прав з метою надання певного виду послуг, а саме: демонстрації (публічного показу) Фільмів протягом відповідного строку в загальнодоступних кінотеатрах зі стягуванням плати з глядачів за перегляд фільмів.

Відповідно до вказаних договорів ТОВ "Вест"передало Позивачу виключне право демонстрації (публічного показу) творів на кіноплівці формату 35 мм напротязі відповідного строку в загальнодоступних кінотеатрах, що знаходяться на території України, зі стягненням плати за перегляд Фільму.

Зі змісту Генеральних угод випливає, що всі інші права використання кожного з фільмів залишились у розпорядженні Правоволодільця, який має право використовувати їх на власний розсуд. Передача прав на конкретний фільм на території України протягом конкретного строку для демонстрації повинна бути погоджена Правоволодільцем (ТОВ "Вест") з Користувачем (ТОВ "Сінергія").

Відповідно до генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, вони набувають чинності з моменту їх підписання та діють до моменту повного виконання зобов'язань або до 31 грудня 2010 року, тобто договірні зобов'язання по оплаті ліцензійних прав виникли 25 листопада 2002 року, 10 січня 2006 року, 20 липня 2006 року відповідно.

Сторони вищевказаних Генеральних договорів домовились також про наступне:

- якщо законодавством України передбачені будь-які виплати, винагорода за використання об'єктів авторського і суміжних прав, то користувач гарантує, що він самостійно за рахунок власних коштів зробить такі виплати або такі виплати будуть здійснені демонстраторами Фільмів (п. 3.4 Генеральних договорів);

- користувач зробить все необхідне, щоб забезпечити максимальний дохід від демонстрації (публічного показу) кожного з фільмів (п.5.1.);

- за права, що отримані по цим Генеральним договорам, Користувач по кожному з Фільмів зобов'язується виплатити Правоволодільцю винагороду від отриманого доходу Користувача, що буде зменшене на величину документально підтверджених витрат Користувача (п. 6.1.);

- у випадку несвоєчасної або неповної виплати винагороди, що належить

Правоволодільцю, Користувач зобов'язаний виплатити Правоволодільцю пеню в розмірі 0,1% від суми, що належала до виплати, за кожний день прострочки платежу до дня фактичної оплати.

В підпункті 1.1.5. Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, сторони визначили, що матеріали, які будуть поставлятись ЗАТ "Вест"для ТОВ "Сінергія", –це надані Правоволодільцем на тимчасове ввезення фільмокопії кожного з фільмів, нові або бувші в використанні, але у всіх випадках, такі, що відповідають 1 категорії поверхні й перфорації згідно технічним вимогам, що діють на території України.

На виконання умов Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, ЗАТ "Вест"уклало з ТОВ "Сінергія"договори купівлі-продажу проявлених позитивних кіноплівок, шириною 35 мм, з записами кінофільмів, в яких зазначалися назва Фільму, тривалість, режисер, рік випуску, країна-виробник фільму, кількість примірників, що імпортуються, та їх загальна митна вартість (Договір № CW/01-1, Договір № CW/01-2, Договір № CW/01-3, Договір № CW/01-4, Договір № CW/01-5, Договір № CW/01-6, Договір № CW/01-7, Договір № CW/01-8, Договір № CW/01-9, Договір № CW/01-10, Договір № CW/01-11, Договір № CW/01-12, Договір № CW/01-13, Договір № CW/01-14, Договір № CW/01-15, Договір № CW/01-16, Договір № CW/01-17, Договір № CW/01-18, Договір № CW/01-19, Договір № CW/01-20, Договір № CW/01-21, Договір № CW/01-22, Договір № CW/01-23, Договір № CW/01-24, Договір № CW/01-25).

В судовому засіданні представник Відповідача посилалася на те, що, всупереч вимог підпункту 1.1.5, пункту 4 Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року ТОВ "Сінергія"задекларувало вказані фільмокопії не в митному режимі "тимчасового ввезення", а в митному режимі "імпорт", що, згідно з статтею 188 Митного кодексу України, означає вільний обіг товару без обмеження строку його перебування на території України та можливість використання без будь-яких митних обмежень .

Як вбачається зі змісту декларацій митної вартості форми ДМВ-1, поданих ТОВ "Сінергія"до митного оформлення кожної з ВМД, по яких відбувався імпорт фільмокопій у гр. 15 та гр. 16 ДМВ-1 відсутні дані про ліцензійні та подібні платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності та доходи покупця від будь-якого наступного перепродажу, передачі або використання товарів, що оцінюються, на території України, яка підлягає поверненню продавцеві.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права"авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Таким чином, в спірних правовідносинах майнові права на кінофільми перейшли до ТОВ "Сінергія"за Генеральними угодами № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, а право власності на фільмокопії аудіовізуальних творів перейшло до Позивача за договорами купівлі-продажу.

Суд звертає увагу на те, що перетин фільмокопіями аудіовізуальних творів кордону України можливий лише за умови отримання ТОВ "Сінергія"і права на використання кінофільмів, і права власності на фільмокопії.

Таким чином, оскільки поставка (імпорт) матеріальних носіїв (фільмокопій), імпортованих Позивачем об'єктів авторського права (аудіовізуальних творів) на митну територію України передбачалась пп. 1.1.5, 4.1 Генеральних угод № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, і Додатковими угодами (Договір № CW/01-1, Договір № CW/01-2, Договір № CW/01-3, Договір № CW/01-4, Договір № CW/01-5, Договір № CW/01-6, Договір № CW/01-7, Договір № CW/01-8, Договір № CW/01-9, Договір № CW/01-10, Договір № CW/01-11, Договір № CW/01-12, Договір № CW/01-13, Договір № CW/01-14, Договір № CW/01-15, Договір № CW/01-16, Договір № CW/01-17, Договір № CW/01-18, Договір № CW/01-19, Договір № CW/01-20, Договір № CW/01-21, Договір № CW/01-22, Договір № CW/01-23, Договір № CW/01-24, Договір № CW/01-25), які є невід'ємною частиною Генеральної угоди №07W/С від 20 липня 2006 року, і була можлива лише за умови підтвердження ТОВ "Сінергія"права на копії як на об'єкт авторського права, при цьому передача прав відбувалась за вказаними угодами тільки в разі виконання покладених на Позивача зобов'язань, а саме: виплати ліцензійних платежів (роялті); а самі договірні зобов'язання по сплаті ліцензійних платежів вступили в силу до підписання договорів про купівлю-продаж фільмокопій, Суд приходить до висновку про те, що договори купівлі-продажу були укладені на виконання умов Генеральних договорів, і є взаємопов'язаними з ними.

Крім того, оскільки придбання матеріального носія (фільмокопії) згідно договорів купівлі-продажу не дає володільцеві права на його використання шляхом публічного показу з метою отримання прибутку, а договір про передачу прав на використання об'єктів авторського права вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, (строку дії договору, способу використання твору; території, на яку поширюється право, що передається; розміру винагороди за отримані права; інших умов, щодо яких повинно бути досягнуто згоди за вимогою однієї зі сторін), то укладення Позивачем Генеральних договорів № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, які передбачають виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, є істотною умовою продажу вказаних фільмокопій. В іншому випадку, імпортовані Позивачем фільмокопії розглядались би митними органами як контрафактні товари, тобто товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника.

Таким чином, згідно вищевказаних Генеральних договорів ТОВ "Сінергія"придбало невиключні майнові права на введення примірників аудіовізуальних творів в цивільний оборот з метою отримання комерційної вигоди.

ТОВ "Сінергія" виконало передбачені Генеральними угодами умови, а саме: імпортувало, розповсюдило фільмокопії шляхом демонстрації (публічного показу) Фільмів в загальнодоступних кінотеатрах на території України протягом конкретно визначеного строку, стягнуло плату з глядачів за перегляд Фільмів, а за результатами розрахунків склало щомісячні двосторонні акти виконаних робіт до Генеральних договорів № 02W/С від 25 листопада 2002 року, № 06 W/С від 10 січня 2006 року, № 07W/С від 20 липня 2006 року, підписані відповідальними особами ЗАТ "Вест"та ТОВ "Сінергія", та на підставі платіжних доручень в іноземній валюті провело оплату погодженої суми винагороди на користь Правоволодільця ЗАТ "Вест".

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про те, що ТОВ "Сінергія"порушило пункт 3 частини 2 статті 267 Митного Кодексу України, оскільки винагорода (роялті), що нараховувалась та сплачувалась на користь ЗАТ "Вест"за використання об'єктів авторського права - аудіовізуальних творів:

- відноситься безпосередньо до імпортованого Позивачем товару – аудіовізуальних фільмокопій;

- передбачена між Продавцем ЗАТ "Вест"і покупцем товару ТОВ "Сінергія":

- пунктом 7 генерального договору № 02W/С від 25 листопада 2002 року в розмірі 90%;

- пунктом 7 генерального договору № 06 W/С від 10 січня 2006 року в розмірі 84%;

- пунктом 6 генерального договору №07W/С від 20 липня 2006 року в розмірі 76% від

отриманого доходу покупця, зменшена на величину документально підтверджених витрат покупця;

- була сплачена безпосередньо продавцеві товару, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, перевіреними під час проведення перевірки;

- покупець товару ТОВ "Сінергія"сплачувало належну продавцю товару винагороду як умову продажу імпортованих товарів.

Загалом, сума роялті, що нараховувалась та була сплачена Позивачем як умова продажу товару, на користь ЗАТ "Вест", але не була включена до митної вартості товару, складає 4 172 998,15 грн.

Судом встановлено, що окрім ЗАТ "Вест", ТОВ "Сінергія"перебувало у правових відносинах з іншими іноземними суб'єктами господарювання, а саме: Позивачем були придбані невиключні майнові права на чотири фільми на підставі ліцензійних контрактів на використання об'єктів авторського права з Компанією "СР МЕDІА Limited"–Кіпр (далі –Правоволоділець), договори № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року, та ввезенні на підставі угод поставки з ЗАТ "Централ Партнершип"- Росія.

Пунктом 2.2. вказаних ліцензійних угод передбачено, що Правоволоділець передає Дистриб'ютору, а дистриб'ютор отримує від Правоволодільця такі майнові права:

- невиключне майнове право на публічні покази (п.2.2.2.);

- невиключне майнове право на відтворення будь-яких елементів фільму лише з метою

реклами і анонсу публічних показів фільму, і не для будь-яких інших цілей (п.2.2.3); невиключне право на імпорт екземплярів фільму і будь-яких елементів фільму (2.2.5); невиключне майнове право на переклад фільму і будь-яких елементів фільму тільки на українську мову шляхом дублювання і/або субтитрування (2.2.6).

Згідно з вимогами статті 441 Цивільного Кодексу України відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переклад, продаж, передання в найм (оренду) тощо, а також імпорт примірників аудіовізуальних творів, до яких згідно статті 433 Цивільного кодексу відноситься імпортований Позивачем товар, являється використанням об'єктів авторського права .

Використання твору здійснюється лише за згодою автора (стаття 443 Цивільного кодексу України). Автор має право на плату за використання його твору (стаття 445 Цивільного кодексу України).

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів (стаття 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом, в тому числі на кінематографічні фільми, є роялті (пункт 1. 30 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

В ліцензійних угодах № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року сторони домовились також про таке:

- в якості винагороди за майнові права, які були передані правоволодільцем

дистриб'ютору, дистриб'ютор зобов'язується виплачувати правоволодільцю суми роялті (п.

- протягом 13 календарних днів після закінчення кожного звітного періоду дистриб'ютор зобов'язується передати правоволодільцю оригінал письмового звіту й акт прийому-передачі послуг на суму в розмірі тієї частини сум роялті, яка належить правоволодільцю за даний звітний період і визначається у відповідності з пунктом 4.1 вказаних ліцензійних угод (п. 4.3);

- протягом 20 календарних днів після закінчення кожного звітного періоду дистриб'ютор зобов'язується виплатити правоволодільцю ту частину суми роялті, яка належить правоволодільцю за даний звітний період й вказана в п.4.2 (пункт 4.4);

- підставою для виплати дистриб'ютором правоволодільцю будь-якої частини суми роялті є акт, підписаний уповноваженими представниками обох сторін (п.4.5);

- будь-яка частина суми роялті (визначена в п.4.1 угод), що належить правоволодільцю, повинна бути виплачена в повній сумі, від якої не повинні відраховуватись будь-які податки, мито, збори, банківські комісійні, витрати на перерахунок або інші подібні витрати, за виключенням податку України на репатріацію податків (п. 4.7);

- у випадку, якщо дистриб'ютор порушить строк надання правоволодільцю звітності у

відповідності з п.4.2 вказаних угод або порушить будь-яких строків, що оговорені в пунктах 4.3,

4.4, 4.8 вказаних ліцензійних угод, і прострочення перевищить 30 днів, правоволоділець має

право розірвати вказані ліцензійні угоди в одноособовому порядку шляхом подачі

дистриб'ютору відповідного письмового повідомлення. В цьому випадку всі майнові права,

що були передані правоволодільцем дистриб'ютору згідно вказаних ліцензійних угод,

автоматично повертаються Правоволодільцю, і ніякі суми, що були отримані раніше,

поверненню не підлягають (п.4.10);

- дистриб'ютор зобов'язується своєчасно і в повному обсязі виплачувати

правоволодільцю всі суми, що належать правоволодільцю згідно вказаних ліцензійних угод, з

дотриманням строку, обумовленого в пункті 4.4 і всіх умов, обумовлених в пп. 4.6, 4.7.

Аналіз вищезазначених умов договору свідчить про те, що умовою продажу фільмокопій аудіовізуальних творів згідно ліцензійних угод № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року передбачалась виплата роялті.

В ході проведеної Відповідачем перевірки встановлено, що ТОВ "Сінергія"в повному обсязі виконано умови вказаних ліцензійних угод. Позивач здійснював щомісячний розрахунок роялті по фільмах, які виходили в прокат у відповідному місяці. За результатами розрахунків складались щомісячні двосторонні Акти до відповідних договорів про передачу майнових прав на використання аудіовізуальних творів, підписані відповідальними особами Компанії "СР МЕDІА Limited"–Кіпр та ТОВ "Сінергія".

Так, між Компанією "СР МЕDІА Limited"–Кіпр та ТОВ "Сінергія"було складено акти щодо винагороди, отриманої за демонстрування, і на підставі платіжних доручень в іноземній валюті на користь продавця була проведена оплата наступних погоджених сум:

1) за фільм "Русалка" б/н від 30 листопада 2007 року на суму 0,00 доларів США та від 31 грудня 2007 року на суму 0,00 доларів США;

2) за фільм "1612" від 30 грудня 2007 року на суму 61 743,00 доларів США та від 31 грудня 2007 року на суму 1 308,00 доларів США;

3) за фільм "Викуп" від 30 листопада 2007 року на суму 3 457,00 доларів США та від 31 грудня 2007 року на суму 2 595,00 доларів США;

4) за фільм "Війна динозаврів" від 31 грудня 2007 року на суму 27 397,00 доларів США.

Згідно з статтею 267 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема згідно частини 2 пункту 3 вказаної статті, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, а також фактичні обставини перевірки, відповідно до яких тільки після укладення ліцензійних угод з Компанією "СР МЕDІА Limited"–Кіпр ТОВ "Сінергія"отримало право на використання аудіовізуальних творів як об'єктів авторського права, в тому числі й право на імпортування фільмокопій, а фінансові зобов'язання по сплаті роялті були обов'язковою умовою демонстрації фільмокопій і виникли з моменту підписання сторонами ліцензійних угод № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року (пункт 11 вказаних угод), то сплата роялті була умовою продажу фільмокопій, і відповідно до частини 2 пункту 3 статті 267 Митного кодексу України повинна бути включена до митної вартості товарів.

Крім того, згідно ліцензійних угод № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року, правоволоділець –Компанія "СР МЕDІА Limited"–Кіпр, є єдиним законним володільцем усіх прав (п. 3.2 ліцензійних угод), а дистриб'ютор, в свою чергу, зобов'язується використовувати фільми тільки тими засобами, в межах тієї території і напротязі того строку, що передбачений даними угодами (пп. а п.3.3). Крім того, дистриб'ютор зобов'язується забезпечити всі заходи для того, щоб захистити будь-які фільмокопії фільмів, що знаходяться в його розпорядженні, від незаконного використання третіми особами (пп. г п.3.3).

Відповідно до п. 6.2.16 ліцензійних угод дистриб'ютор зобов'язується нести наступні витрати, що окуповуються, і які погоджено з правоволодільцем у відповідності з п.5.3 вказаних угод, а саме:

- витрати на придбання або виготовлення фільмокопій;

- витрати, що пов'язані з ввезенням на дозволену територію позитивних копій фільмів та інших вихідних (матричних) матеріалів, що відносяться до фільмів, включаючи витрати на страхування, митне оформлення (в тому числі оплата митних брокерів) та транспортні витрати;

- витрати на дублювання і/або субтитрування фільмів на українській мові;

- витрати на придбання і/або виготовлення матеріалів, що використовуються для реклами і

анонсування публічних показів фільмів на дозволеній території; тощо.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що укладення договорів поставки фільмокопій з ЗАТ "Централ Партнершип", здійснювалось з дозволу Правоволодільця і на виконання ліцензійних угод № СРМ-LТ-07-035 від 15 жовтня 2007 року; № СРМ-LТ-07-039 від 6 листопада 2007 року; № СРМ-LТ-07-040 від 6 листопада 2007 року; СРМ-LТ-07-041 від 19 листопада 2007 року.

Тому, твердження представника Позивача про те, що договори поставки та ліцензійні угоди про передачу майнових прав на використання аудіовізуального твору укладені з різними юридичними особами, які не пов'язані між собою у розумінні частини 5 статті 267 Митного кодексу України, не приймаються Судом до уваги як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки Компанія "СР МЕDІА Limited"–Кіпр є єдиним законним володільцем усіх прав і прямо контролює правомірне використання будь-яких фільмокопій фільмів, що знаходяться в його розпорядженні, від незаконного використання третіми особами.

Таким чином, сума роялті, що нараховувалась та сплачувалась як умова продажу товару, яка не була включена до митної вартості товарів, склала 487 325,00 грн.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що перевіркою, проведеною Відповідачем, було встановлено, що Позивач здійснював щомісячний розрахунок роялті по фільмах, які перебували у прокаті у такому місяці. За результатами розрахунків складався щомісячний двосторонній Акт до Ліцензійної угоди, підписаний відповідальними особами підприємства та проводився перерахунок коштів в іноземній валюті.

Суд звертає увагу на те, що Позивач під час митного оформлення фільмокопій не зазначав у декларації митної вартості (графа 15, 16 ДМВ-1) дані про ліцензійні платежі за використання ним об’єктів інтелектуальної власності. Однак, у листах-зобов'язаннях ТОВ "Сінергія", які надавались Позивачем під час митного оформлення Київській регіональній митниці і, відповідно з якими Позивач повідомляв, що на момент отримання фільмокопій з аудіовізуальними творами визначити розмір ліцензійних платежів неможливо, тому він зобов'язується надати копії документів, що підтверджують розмір роялті на користь Компанії "СР МЕDІА Limited"–Кіпр у строки, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України (наприклад, листи № 07/144 від 20 листопада 2007 року, № 07/150 від 6 грудня 2007 року, № 07/159 від 24 грудня 2007 року), на час проведення перевірки жодної інформації від ТОВ "Сінергія"не надходило.

Отже, Відповідач прийшов до висновку, що ліцензійні платежі, які сплачувалися Позивачем, повинні включатися до митної вартості товарів.

Позивач, заперечуючи проти таких висновків перевірки, посилається на наступні обставини.

На думку представника Позивача, Позивач за Ліцензійною угодою отримує авторське право, а також право на друк копій. Для реалізації цього права Позивач за власним бажанням може замовляти виготовлення копій фільмів у будь-якої компанії і виступати у таких правовідносинах покупцем фільмокопій. При цьому, сплата роялті не є умовою продажу фільмокопій як матеріальних об’єктів, в яких втілено відповідних художній твір.

Позивач не погоджується із висновком Відповідача про те, що товар, а саме –плівки, проявлені зі звуковою доріжкою і зображенням копій ліцензійних фільмів, поділяється на дві складові –плівку і об’єкт авторського права. На думку Позивача, відповідно до статті 419 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт інтелектуальної власності.

Так, Позивач робить висновок про те, що оскільки товарами, що імпортуються, є виключно фільмокопії, до митної вартості такого товару повинні включатися тільки платежі, які стосуються ціни оцінюваних фільмокопій. А оскільки передача прав інтелектуальної власності на фільми за Ліцензійними угодами не є умовою продажу фільмокопій, то роялті не є платежем, який стосується ціни оцінюваних товарів (фільмокопій). Таким чином, Позивач робить висновок, що оскільки відповідно до частини 3 статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті, то включення роялті до митної вартості фільмокопій є порушенням чинного законодавства.

Також Позивач робить висновок про те, що оскільки на момент декларування сума роялті не є відомою, а митний орган прийняв вантажно-митну декларацію, то Позивач не зобов’язаний донараховувати та сплачувати податок на додану вартість понад виплачений згідно з розрахунками у поданій вантажно-митній декларації.

Позивач не погоджується із висновком Відповідача про те, що відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"базою оподаткування для товарів, які імпортуються на територію України є договірна (контрактна) вартість таких товарів, з урахуванням плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів. На думку Позивача, згідно із частиною 2 пункту 3.2.7 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"не є об’єктом оподаткування операції з виплат роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом. Таким чином, сума платежів роялті не включається до вартості імпортованих на територію України фільмокопій та не є базою оподаткування.

Твердження Позивача щодо відсутності підстав для включення ліцензійних платежів до митної вартості товару Суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Згідно зі статтею 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до частини 2 статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав.

Варто зазначити, що чинний Митний кодекс України (92-15) було розроблено на основі Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі (981_003) (ГАТТ) Світової організації торгівлі, Угоди про застосування статті VII ГАТТ (981_011) , а також відповідно до Тлумачних приміток, що є невід'ємною частиною зазначеної Угоди. Відповідно тлумачення, зокрема, статті 267 Митного кодексу України має здійснюватися з врахуванням принципів зазначених міжнародно-правових документів та їх змісту.

Зокрема, статтею 8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ визначено, що при визначенні митної вартості згідно із статтею 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари мають додаватися … :

(c) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів, які має сплатити покупець прямо чи опосередковано, як умову продажу оцінюваних товарів, в тій мірі, в якій такі роялті та платежі не включені до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті.

Таким чином, очевидним є те, що стаття 267 Митного кодексу України практично дослівно відтворює відповідну статтю Угоди про застосування статті VII ГАТТ (981_011) .

Суд також вважає за необхідне зазначити, що при тлумаченні статті 267 Митного кодексу застосовує Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджені наказом Державної митної служби України № 74 від 31 січня 2007 року (v0074342-07) . При цьому, Суд вважає, що той факт, що зазначені Методичні рекомендації набрали чинності після виникнення спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, не має значення в контексті принципу "дії закону у часі", оскільки за своїм змістом Методичні рекомендації не є безпосередньо нормою права, а є актом, який містить тлумачення певних норм Митного кодексу України (92-15) , з врахуванням змісту та практики застосування міжнародно-правових документів, на підставі яких було розроблено та впроваджено Митний кодекс України (92-15) . Зокрема, пунктом 1 Методичних рекомендацій визначено, що ці Методичні рекомендації розроблено відповідно до положень розділу XI Митного кодексу України (92-15) , в основу якого ввійшли основні положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ (981_011) , а також відповідно до Тлумачних приміток, що є невід'ємною частиною зазначеної Угоди.

Як зазначено вище, Позивач уклав генеральні угоди (ліцензійні договори) щодо кінофільмів між ЗАТ "Вест"на право демонстрації (публічного показу) творів на кіноплівці формату 35 мм за визначених угодами умов.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про кінематографію"демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму –професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення.

Відповідно до умов Генеральних угод та прийнятих на їх виконання договорів, Ліцензіат (Позивач) у якості зустрічного задоволення за надання прав сплачує ЗАТ "Вест"роялті у встановленому розмірі.

Таким чином, аналіз умов Генеральних угод свідчить про те, що сплата роялті Позивачем, як Ліцензіатом за цими генеральними угодами, на користь ЗАТ "Вест"є істотною умовою придбання товарів Позивачем. Таким чином, сплата роялті є умовою продажу оцінюваних товарів Позивачу .

Щодо посилання Позивача на те, що товаром, імпортованим на територію України, були фільмокопії, а не об’єкт інтелектуальної власності –фільм, Суд звертає увагу на їх невірність, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про кінематографію"фільм –це аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на кіно-, відеофільми тощо.

В спірних правовідносинах товаром, ввезеним на територію України, є кіноплівка експонована, позитивна завширшки 35 мм, із звуковою доріжкою. Вказаний товар фіксує у собі об’єкт інтелектуальної власності –фільм, за користування яким сплачуються роялті. Суд звертає увагу на той факт, що Позивачем не було імпортовано кіноплівку, яка б була неекспонованою, без звукової доріжки.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу або відповідно до визначення вартості за іншими методами. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.

Беручи до уваги вищезазначене, Суд приходить до висновку, що виплачувані Позивачем роялті (ліцензійні платежі) стосуються оцінюваних товарів та мають бути включені до митної вартості таких товарів.

Твердження про те, що Позивач не зобов’язаний донараховувати та сплачувати податок на додану вартість понад виплачений згідно з розрахунками у поданій вантажно-митній декларації, оскільки на момент декларування сума роялті не відома, а митний орган прийняв вантажно-митну декларацію, не приймаються Судом до уваги.

Беручи до уваги зазначені вище положення статей 259 та 266 Митного кодексу України до митної вартості необхідне і можливе включення сум, сплачених за такі товари і після їх переміщення через митний кордон.

Необґрунтованими є посилання представника Позивача на те, що сума платежів роялті не включається до вартості імпортованих на територію України фільмокопій та не є базою оподаткування, оскільки не є об’єктом оподаткування операції з виплат роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, з огляду на наступне.

В спірних правовідносинах відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"базою оподаткування є вартість товарів, які імпортуються на територію України, з урахуванням плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів. Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов’язує виникнення податкових зобов’язань із переходом права власності на товари.

Щодо висновку Відповідача про необхідність включення до митної вартості фільмокопій вартості послуг по здійсненню їх субтитрування, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході перевірки також було встановлено, що Товариством було укладено договір від 6 листопада 2007 року № 22/с з ТОВ "Субтитри", яке являється юридичною особою за законодавством Російської Федерації, про виготовлення субтитрів до кінофільму "Викуп". Таким чином, було підтверджено, що у даному випадку Товариством було укладено договір з іноземним партнером про надання послуг, таких як нанесення субтитрів на фільмокопії, які мають пряме відношення до фільмокопій, є їх невід'ємною частиною та здійснювалося на іноземній території до ввезення фільмокопій на митну територію України.

Згідно з рахунком від 16 листопада 2007 року №22/с –вартість таких послуг, сплачена за цим рахунком, становила 16 603,90 грн.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Так, Позивач укладав договори із нерезидентами (ТОВ "Субтитри"(Росія), за якими Виконавець виготовляє субтитри українською мовою та субтитрує фільмокопію. Зокрема, Позивач передавав вказаному нерезиденту для проведення розмітки та субтитрування фільмокопію і монтажні листи, а вищевказаний нерезидент проводив їх субтитрування.

Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про кінематографію", субтитрування фільму –творча і виробнича діяльність, яка полягає в здійсненні перекладу з мови оригіналу фільму на іншу мову та фіксуванні цього перекладу написами безпосередньо на фільмокопії.

Відповідно до пункту 1 Резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (v013p710-07) у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України "Про кінематографію"(справа про розповсюдження іноземних фільмів) № 13-рп/2007 від 20 грудня 2007 року положення частини другої статті 14 Закону України "Про кінематографію"" "іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою..."необхідно розуміти так, що іноземні фільми не підлягають розповсюдженню та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не озвучені чи не субтитровані державною мовою.

Таким чином, субтитрування фільмокопій є складовою частиною фільмокопії без якої не можливо її використання на території України.

Суд звертає увагу на той факт, що субтитрована фільмокопія ввозилась на митну територію України як товар, митною вартістю якого є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) . Висновок Позивача про те, що здійснення Позивачем оплати за субтитрування фільмокопії не на користь продавця такої фільмокопії призводить до неможливості включення такого платежу до митної вартості товарів є невірним.

Беручи до уваги зазначені вище положення статті 259 та 266 Митного кодексу України, Суд звертає увагу на те, що до митної вартості можливе і необхідне включення сум, сплачених за субтитрування таких товарів.

Враховуючи, що проведення субтитрування фільмокопій, до моменту ввезення їх на митну територію України, є їх складовою частиною, митну вартість товарів було занижено на суму субтитрування – 16 603,90 грн.

Наведені вище обставини є свідченням того, що висновок Відповідача, який міститься в акті перевірки щодо не включення Позивачем до митної вартості імпортованого товару суми сплачених роялті та витрат на субтитрування, є правомірним, а донараховані суми зобов’язань зі сплати податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення є обов’язковими до сплати Позивачем.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б"пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону (за результатами проведеної документальної перевірки), такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на наведене вище, визначення митним органом Позивачу зобов’язань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій повністю відповідає нормам пп. "б"пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 259, 266, 267 Митного кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволенні адміністративного позову –відмовити повністю.

постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За позовом	ТОВ "Сінергія"
до	Київської регіональної митниці