Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Топчій В.В.

за участю представника:

Полтавського ОВ ФСС з ТВП – Костенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року у справі №8/102 за адміністративним позовом приватного підприємства "Мегамет" до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення, -

ПП "Мегамет" звернулось до суду з позовом до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення від 31.01.2006р. №64, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 189грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у позивача виникла прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків, а тому приймаючи спірне рішення відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суджу від 13 грудня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та нечинним спірне рішення відповідача. Стягнуто з Держбюджету на користь позивача 51грн. держмита, 118 грн. за інформаційно-технічні послуги та 25,50грн. судового збору. Своє рішення мотивував тим, що оскільки в звіті форми 4 ФСС з ТВП немає графи "помилка", тому позивачем і не було вказано у звіті про наявність помилки, хоча позивач виявив її самостійно.

В касаційних скаргах Полтавське ОВ ФСС з ТВП та ГУ ДКУ у Полтавській області просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідачем проведено 24.01.2006р. планову перевірку позивача щодо повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, правильності витрачання коштів Фонду на виплату допомоги при народженні дитини за 2004-2005р.р. Для перевірки позивачем були надані первинні бухгалтерські документи: щомісячні відомості по нарахуванню заробітної плати, звіти ф. 4 ФСС з ТВП, документи по призначенню допомоги при народженні дитини. Усі документи були правильно оформлені, підписані. Відомості по нарахуванню заробітної плати виконані на комп'ютері.

При перевірці було встановлено, що нарахована позивачем заробітна плата у відомостях, нараховані і утримані страхові внески згідно із встановленими діючим законодавством ставками за 2004-2005р.р. повністю відповідають даним звітів ф. 4 ФСС з тимчасової втрати працездатності. Позивачем протягом 2004р. та за 9 місяців 2005р. вчасно і в повному обсязі сплачувались внески до Фонду. Сплата внесків в четвертому кварталі 2005 року, в порушення ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", в установлені строки проводилася не в повному обсязі.

Так, при отриманні заробітної плати за жовтень 2005 року ПП "Мегамет" необхідно було сплатити 42 грн. 90 коп., за листопад 2005р. - 172 грн. 30 коп., за грудень 2005р. - 163 грн. 30 коп.. а всього 378 грн. 50 коп. Позивачем в ці строки сплачено лише по 10 копійок, а вся сума простроченої заборгованості (недоїмка) - погашена лише 4 січня 2006 року з самостійним нарахуванням та сплатою пені в сумі 3 грн. 29 коп., що підтверджується звітом ф.4-ФСС з ТВП за 2005 рік.

На результатами перевірки Полтавським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення від 31.01.2006 р. № 64, яким до ПП "Мегамет" застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 189грн.

Згідно п.5.4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду з тимчасової втрати працездатності, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р. N 16у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків страхувальники самі зобов'язані донарахувати страхові внески, нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення прострочки повідомити орган Фонду у письмовій формі особисто або поштовим відправленням згідно з вимогами п. 7.5.1 цієї Інструкції та відобразити донараховані страхові внески та нараховану пеню в звіті по коштах Фонду Ф4-ФСС з ТВП. Нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки).

Згідно п. 10 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.2003р. N 123страхувальник при поданні звітності до робочого органу Фонду повинен відобразити помилки минулих кварталів звітного року шляхом коригування відповідних статей звітності.

Тобто, коригування необхідно відображати у звіті за той квартал, в якому знайдено помилку.

Натомість, позивач порушив строки сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визнання підприємством факту несвоєчасної сплати страхових внесків, сплата їх та повідомлення про це орган Фонду не є виправленням помилки минулого звітного кварталу, а тому підставно відмовив в задоволенні позову.

Отже, апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року скасувати, а постанову господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.