Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2005р.

у справі № 2-15/12950-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Килич"

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.-09.11.2004р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у місті Сімферополі від 11.08.2004 р. № 0012732301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року, на 178927,96 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком про відповідність дій позивача щодо включення до податкового кредиту в податковій декларації за червень 2004 року податку на додану вартість в сумі 178927,96 грн., сплаченого підрядникам робіт у складі платежів, в тому числі авансових платежів, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати на виконання підрядних робіт по вирощуванню сої правомірно віднесені позивачем до валових витрат, як такі, що пов‘язані з його власною господарською діяльністю, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є визначальною ознакою витрат як валових.

В касаційній скарзі ДПІ у місті Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважаючи, що відтворення витрат на виконання підрядних робіт по вирощуванню сої в бухгалтерському обліку на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" виключає їх включення до валових витрат в податковому обліку, а відтак позбавляє права позивача на формування податкового кредиту за рахунок суми ПДВ, сплаченої в ціні зазначених робіт, з огляду на незмінність активів підприємства, якою характеризуються витрати бухгалтерського рахунку "39" .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " в редакції, чинній на час виникнення правовідношення, з приводу реалізації прав за яким виник спір між сторонами, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених /нарахованих/ платником податку у звітному періоді у зв‘язку з придбанням товарів /робіт, послуг/, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва /обігу/ та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.4.5 цього ж пункту не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Валові витрати виробництва /обігу/ розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) /пункт 1.11 статті 1 зазначеного Закону/.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу /валові витрати/ - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів /робіт, послуг/, які придбаваються /виготовляються/ таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 названого Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів /робіт, послуг/, а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт /послуг/ - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт /послуг/.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року позивач задекларував спірну суму податкового кредиту. Вказана сума податку була перерахована позивачем підрядникам робіт по вирощуванню сої у зв‘язку з придбанням цих робіт. Зазначена сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними, виданими позивачу підрядниками відповідно до вимог підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість". Суми податку, щодо яких були видані вказані податкові накладні та які були сплачені позивачем підрядникам у ціні придбання робіт, відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів /робіт, послуг/ за червень 2004 року. Висновок суду стосовно встановлення у справі вищезазначених обставин підтверджується наявними в матеріалах справи належно завіреними копіями договорів підряду, податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень, виписок з банківського рахунку позивача. Оцінка цих доказів судом відповідає статті 43 ГПК України, за правилами якого розглядалася справа.

Встановивши, що виробництво, закупівля, в тому числі у населення, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції є одним із статутних видів діяльності позивача /пункт 2.2 Статуту ТОВ "Килич" в редакції від 02.04.2004р., довідка Головного управління статистики АР Крим від 11.03.2004р. № 09/2-6-19/479/, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що вартість робіт, за результатами операцій з придбання яких позивач сформував податковий кредит у податковій декларації за червень 2004 року, відноситься до валових витрат, оскільки відповідає ознакам валових витрат, встановленим пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". До того ж судом апеляційної інстанції на підставі договору від 01.12.2004р. встановлений факт подальшої реалізації вирощеної сої.

Встановивши у справі наявність обставин, з якими підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов‘язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відповідність зазначеній нормі права дій позивача по формуванню податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року в сумі 178927,96 грн.. Як наслідок, суди дійшли правильного висновку про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2005р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.