Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольського прикордонного загону Військової частини 2161

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006р.

у справі №2-25/9096-2006

за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 2161 Сімферопольського прикордонного загону (надалі – Військова частина 2161)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про визнання нечинною податкової вимоги, -

У квітні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому, з урахування уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинними першої та другої податкових вимог ДПІ у м.Сімферополі №1/3609 від 23.11.2005р. та №2/4005 від 30.12.2005р. про визначення податкового боргу Військової частини 2161 з податку з власників транспортних засобів у сумі 91528,39грн. та про покладення на відповідача зобов’язання списати цей податковий борг.

В обґрунтування позовних вимог Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону зазначає, що пред’явлення податковим органом Військовій частині 2161 податкової вимоги №1/3609 є порушенням інтересів держави, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України "Про збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, і належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006р. позовні вимоги було задоволено частково: визнано нечинними податкові вимоги ДПІ у м.Сімферополі №1/3609 від 23.11.2005р. та №2/4005 від 30.12.2005р.. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006р. було змінено рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що позовні вимоги є необгунтованими, оскільки Військовою частиною 2161 було самостійно визначено податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2000 і 2002р.р., однак грошові кошти ним сплачені та перераховані до Державного бюджету не були. Вказані обставини стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмовлення у задоволенні позову, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом 23.11.2005р. було прийнято першу податкову вимогу №1/3609 про податковий борг з узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 91528,39грн.; 30.12.2005р. була прийнята друга аналогічна податкова вимога. Військовою частиною 2161 подано до контролюючого органу податкові декларації, відповідно до яких ним було самостійно визначено податкові зобов’язання за 2000 та 2002 рр., сума яких частково була перерахована до Державного бюджету.

Відповідно до ч.1 п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3. п.6.2 ст.6 означеного закону визначено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п.5.1 Закону Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

У підпункті 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій

декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Сімферопольського прикордонного загону Військової частини 2161 – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.