Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г. Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р.

у справі № 15/338-н

за позовом Кооперативного підприємства "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2004 року Кооперативне підприємство "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2004 року № 0000102320/3, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання в розмірі 72105,83 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, в частині відчуження нерухомого майна на суму 51019 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскільки податкова застава не була перереєстрована податковим органом, підприємством при передачі за договором купівлі-продажу майна без узгодження з податковим органом не було порушено вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , у зв’язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом всупереч вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2005р., залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.07.2004 року № 0000102320/3 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 51019 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в січні 2004 року Летичівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Кооперативним підприємством "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства за період жовтень 2001 року - вересень 2003 року.

За результатами проведеної скаржником вказаної вище перевірки відповідачем 28.01.2004 року складено відповідний Акт (далі – Акт перевірки).

На підставі вказаного Акта податковим органом 02.07.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102320/3, яким на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено позивачу суму штрафу в розмірі 72150,83 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення – рішення до ДПА у Хмельницькій області та ДПА України скарги позивача податковими органами залишені без задоволення.

Під час проведеної Летичівською міжрайонною державною податковою інспекцією зазначеної вище перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме позивачем самостійно відчужено активи, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до укладеного 23.04.2001 року між позивачем та АБ "Укоопспілка" (заставодержатель) договору застави нерухомого майна, а саме приміщення ресторану "Чайка" загальною площею 1729,7 кв. м, що знаходиться за адресою: смт. Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, 2, заставодержатель у випадку невиконання позивачем своїх зобов’язань за кредитними договорами та договором поруки має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Приватним нотаріусом Михальчуком М.М. вчинено заборону на відчуження заставленого майна до повернення позики в повному обсязі, про що в Державний реєстр застав нерухомого майна внесено відповідний запис.

У зв’язку з невиконанням позивачем зобов’язань за кредитними договорами, відповідно до договору купівлі-продажу від 10.05.2002 року, 66/100 приміщення ресторану "Чайка", оціночна вартість якого на час продажу становила 51019 грн, позивачем було продано ХФ АППБ "Аваль".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.04.2004 року у справі № 18/925 було задоволено позовні вимоги Летичівської МДПІ та визнано недійсним укладений між позивачем та АБ "Укоопспілка" договір застави від 23.04.2001 року. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2004 року вказане рішення Господарського суду Хмельницької області скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку суду апеляційної інстанції, при розгляді справи № 18/925 Житомирським апеляційним господарським судом встановлено, що оскільки договір застави від 23.04.2001 року укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений за місцем знаходження нерухомого майна та відповідає чинному законодавству, а заставлене за цим договором приміщення ресторану є нерухомим майном, то правочинна застава саме за цим договором.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі (№ 15/338-н), суди попередніх інстанцій виходили переважно з того, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені судовими рішеннями в господарській справі обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони, щодо яких встановлені ці обставини.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи з огляду на таке.

На думку суду касаційної інстанції, судження Житомирського апеляційного господарського суду при розгляді справи № 18/925 відносно правочинності застави саме за договором від 23.04.2001 року не є встановленим юридичним фактом, оскільки питання наявності у позивача податкового боргу, і, як наслідок, виникнення податкової застави взагалі залишилося поза увагою цього суду. У зв’язку з чим неправомірним є посилання судів попередніх інстанцій при розгляді справи № 15/338-н на норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як видно з матеріалів справи, станом на 01.12.1998 року податкова заборгованість позивача становила 659 грн., на 01.10.2001 року – 18224,04 грн., на 10.05.2002 року (на час відчуження активів, що перебували у податковій заставі) – 8166,22 грн., на 01.03.2003 року – 17605,62 грн.

Податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості було запроваджено Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.1998 року №167/98 (167/98) (далі - Указ Президента України від 04.03.1998 року №167/98 (167/98) ), який був чинний на час виникнення податкової застави у позивача, і діяв до набрання чинності Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) .

Статтею 2 Указу Президента України від 04.03.1998 року №167/98 було встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, перебувають в податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством.

Податкова застава не потребує письмового оформлення. Орган державної податкової служби у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова застава була зареєстрована в Державному реєстрі застав рухомого майна 19.04.2000 року за № 516-1041, запис про реєстрацію застави дійсний до 18.04.2005 року.

Згідно зі ст. 5 Указу Президента України від 04.03.1998 року №167/98 відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, могло здійснюватися лише за письмовою згодою органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за цінами не нижче звичайних.

З 01.10.2001 року набули чинності ст.ст. 6, 8, 9, 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі-продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Таким чином, в даному випадку операції з відчуження позивачем нерухомого майна, належного йому на праві власності, яке перебуває у податковій заставі, потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Крім того, відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв’язку з набранням чинності цим Законом припиняється дія Указу Президента України від 04.03.1998 року №167/98 (167/98) з дня набрання чинності відповідними статтями цього Закону.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Тобто, з аналізу наведених правових норм вбачається, що відлік часу для реєстрації податкової застави починається з дня виникнення права і застави та не потребує будь-якої її перереєстрації.

Відсутність необхідності здійснювати перереєстрацію під час дії податкової застави підтверджується також Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 28.08.2001 року, пунктом 8.1 якого встановлено, якщо активи боржника за станом на 30.09.2001 року вже перебувають в податковій заставі відповідно до Указу Президента України від 04.03.1998 року №167/98 (167/98) , то до них застосовується процедура, передбачена Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.98 року №941 (941-98-п) (далі – Постанова). Будь-яких застережень щодо перереєстрації податкової застави після 01.10.2001 року вказана Постанова не містить.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому, оскільки рішення у справі № 2-рп/2005 (v002p710-05) (про податкову заставу) було прийнято Конституційним Судом України 24 березня 2005 року, а право на податкову заставу в спірних правовідносинах виникло у 1998 році, суд касаційної інстанції вважає неправомірним застосування судом апеляційної інстанції висновків названого рішення Конституційного Суду України до даних правовідносин.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим застосування податковим органом до платника штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону, а саме за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням приписів п.17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом було дотримано передбачені ст. 15 цього Закону строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене ухвалені в справі судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення підлягають скасуванню, оскільки їх висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Летичівському районі Хмельницької області задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі № 15/338-н скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову Кооперативному підприємству "Ринок" Летичівського районного споживчого товариства в задоволенні позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .