К-13038/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання - Текст документа

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2004 - 06.12.2004, з врахуванням змін внесених постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2005, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м.Сімферополі №0000121702/1 від 02.01.2003 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1300 грн. Визнано недійсною другу податкову вимогу ДПI у м.Сімферополі №2/1568 від 29.04.2003 в частині стягнення податкового боргу в розмірі 1300 грн. та пені нарахованої на такий борг в розмірі 0.86 грн. Стягнуто на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог підпункту 4 пункту 2 Указу Президента України "Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998 №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) від 28.06.1999 № 746/99, за результатами якої складено акт №030744/17-236/511 від 24.12.2002.

Перевіркою встановлено залучення позивачем до праці в якості водія маршрутного таксі гр.ОСОБА_2., з яким не було укладено трудового договору, була відсутня довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121702/1 від 02.01.2003, яким позивачу відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та статті 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19.06.2002 визначена сума податкового зобов'язання по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 1400,00 грн., у т.ч. основний платіж - 700,00 грн. та штрафні санкції -700,00 грн.

29.04.2003 позивачу надіслано другу податкову вимогу №2/1568,згідно якої підлягає сплаті податковий борг в сумі 1418,08 грн., у т.ч. основний платіж 1400,00 грн., пеня - 12,08 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , обрано спосіб оподаткування доходів за єдиними податком, на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку №699345, виданого ДПI у м.Сімферополі 01.01.2002.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Враховуючи, що відповідачем не доведено використання позивачем найманої праці гр.ОСОБА_2. протягом 7 місяців, висновок судів про донарахування єдиного податку за один місяць, в якому встановлено правопорушення, тобто у сумі 100 грн., є правильним.

Вірними є і висновки судів про неправомірне застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків у Автономній Республіці Крим", оскільки відповідно до ст.11 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) платники податків несуть відповідальність у відповідності з законами України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідно до статті 135 Конституції України (254к/96-ВР) , не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Згідно з положеннями Конституції Автономної Республіки Крим, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, наділена повноваженнями щодо проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлювати місцеві податки та збори, надавати пільги щодо оподаткування, однак не може встановлювати додаткову відповідальність за порушення податкового законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржених судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2004 - 06.12.2004, з врахуванням змін, внесених постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2005, залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.