Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Бим М.Є., Гордійчук М.П.., Леонтович К.Г., Харченка В.В.,Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першотравневого комбінату громадського харчування, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення заборгованості по виплатах передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першотравневого комбінату громадського харчування, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення заборгованості по виплатах передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 05 вересня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2006 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 вересня 2005 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забруднення за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення, допомоги, розмір яких залежать від встановленого розміру заробітної плати.

Ст..62 цього ж Закону передбачено, що роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Кабінет Міністрів України роз'яснив порядок застосування Закону у Постанові №836 (836-96-п) від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розмір виплат : -громадянам, у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва { ст..37 Закону) - 2грн.10 коп.

Крім того, згідно із СТ.2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" (2896-14) Кабінету Міністрів України надано право до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Законами України "Про Державний бюджет" на відповідні роки на здійснення фінансування "чорнобильських" соціальних виплат передбачалось, виходячи із розмірів виплат відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) .

Виходячи з аналізу наведених правових норм, що регулюють правовідносини сторін, підстав для задоволення позову і стягнення компенсаційних виплат у розмірах, кратних розмірам мінімальної зарплати, немає.

На судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1., в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими.

Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.