Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Топчій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці на рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року, у справі №9/125 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт ЛТД" до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсними вимоги про сплату боргу та рішення, -

У червні 2005 року ТОВ "Горизонт ЛТД" звернулось до суду з позовом до УПФУ у Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсними вимоги про сплату боргу від 14 лютого 2005 року №Ю-78 та рішення від 16 березня 2005 року №69. Свої вимоги обґрунтовує тим, що для позивача як платника єдиного податку є пріоритетними положення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства" (727/98) і Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) , а тому він звільняється від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним рішення від 16.03.2005р. №69, зобов’язано відповідача прийняти рішення, яким застосувати до позивача штрафні санкції, виходячи із донарахованої суми недоїмки у розмірі 16017,08грн., в частині визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 14.02.2005р. №Ю-78 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача прийняти рішення, яким застосовано до позивача штрафні санкції, виходячи із донарахованої суми недоїмки у розмірі 16017,08грн. – скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання частково недійсним рішення від 16.03.2005р. №69 та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині судове рішення залишити без змін. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме вимоги Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Горизонт ЛТД" просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а тому згідно п.6 Указу Президента України від 03.08.1998р. №727/98 (727/98) не являється платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився Львівський апеляційний господарський суд, виходили з того, що застосування фінансових санкцій при їх несвоєчасній сплаті чинним законодавством не передбачено.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Головним спеціалістом відділу надходження доходів УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці було проведено планову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування зобов’язання зі збору (страхових внесків) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період 01.01.2004р. по 01.01.2005р., про що було складено акт від 14.02.2005р., відповідно до якого позивачем у лютому-грудні 2004 року не проводились нарахування 32% на фактичні витрати на оплату праці.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем надіслано позивачеві вимогу від 14.02.2005р. №Ю-78 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 16017,08грн.

Рішенням від 16.03.2005р. №69 "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків" до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 5391,20грн.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом (1058-15) визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) ; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) , закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону (1058-15) . Положення статті 6 зазначеного Указу (727/98) про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати та про те, що обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не було нараховано внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суми фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 21488грн., то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій в розмірі 5391,20грн., а тому вимоги про скасування рішення від 16 березня 2005 року №69 є також необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці - задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року, змінене постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року, в частині визнання частково недійсним рішення управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці від 16 березня 2005 року №69, та ухвалити в тій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2005 року, змінене постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.