Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчука Н.Г.

Конюшка К.В.

секретар судово засідання Меньшикова О.Я.

з участю представника позивача – Кириченко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.-11.02.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі №2-16/639.1-2005 за позовом відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Відкритим акціонерним товариством "Кримгаз" подано позов до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2003 року №0001122301/0, №0001102301/0, №0001132301/0, №0001142301/0 .

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.-11.02.2005 року позовні вимоги було задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.01.2003 року №0001122301/0, №0001132301/0, №0001142301/0 та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.01.2003 року №0001102301/0 в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 958026 грн. у т.ч. 638684 грн. основного платежу та 319342 грн. штрафних санкцій.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.-11.02.2005 року було змінено та викладено резолютивну частину в іншій редакції: "Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.01.2003 року №0001132301/0 про нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 56,50 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 221,40 грн. та №0001142301/0 про нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення в сумі 117,02 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 458,60 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 20.01.2003 року №0001102301/0 в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 638684 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 319342 грн. В позовних вимогах про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.01.2003 року №0001122301/0 про нарахування комунального податку в сумі 20913,51 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 4435,88 грн. відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ "Кримгаз" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.01.2003 року №0001122301/0.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2003 року №0001132301/0, №0001142301/0 та №0001102301/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових актах, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами комплексної документальної перевірки позивача на предмет дотримання податкового законодавства було складено акт №13/23-2 від 10.01.2003 року, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 20.01.2003 року №0001132301/0 та №0001142301/0, якими позивачеві донараховано збір за спеціальне використання водних ресурсів у загальній сумі 173,52 грн. і застосовані фінансові санкції в загальній сумі 680 грн.; від 20.01.2003 року №0001102301/0, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 641462 грн. і застосовані фінансові санкції в сумі 320731 грн.; від 20.01.2003 року №0001122301/0, яким донараховано комунальний податок у сумі 20913,51 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 4435,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач донарахував збір за спеціальне використання водних ресурсів в частині, в якій позивач отримує воду від спеціалізованого підприємства, в той час, коли позивач сплачував збір за спеціальне використання водних ресурсів тільки в частині Сімферопольської ГНС, яка здійснює споживання води для технічних потреб.

Відповідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, промислових, сільськогосподарських, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, висновок про те, що вказане водокористування не може бути кваліфіковано як спеціальне, є цілком правомірним та донарахування відповідачем збору за спеціальне використання водних ресурсів не є обґрунтованим.

Підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 33825 грн. стало використання позивачем дивідендів у сумі 213000 грн., нарахованих одному із акціонерів - НАК "Нафтогаз України" за 2000 рік для фінансування будівництва газопроводу на дільниці Лівадія-Гаспра.

Господарськими судами було встановлено, що сума дивідендів, які спрямовувалися на дольову участь у будівництві, не може кваліфікуватись як плата за відчуження частини основних фондів позивача, що створюються позивачем шляхом будівництва.

Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу УРСР цивільно-правові договори могли укладатись, зокрема, шляхом обміну листами.

Тому, у зв’язку з письмовим дозволом НАК "Нафтогаз України" (лист від 21.06.2001 р. № 10/4-918-3379) використати її дивіденди для фінансування будівництва в порядку дольової участі об’єкт оподаткування податком на додану вартість не виник, податкове повідомлення-рішення правомірно було визнано в цій частині та в частині застосування фінансових санкцій у сумі 16912,50 грн. недійсним.

Податок на додану вартість у сумі 479 грн. донараховано позивачу у зв’язку з оплатою реактивної енергії у сумі 2874 грн. на користь ЯЕС ВАТ "Крименерго". Проте, судами попередніх інстанцій доведено, що плата за реактивну електричну енергію правомірно була включена позивачем у валові витрати відповідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому донарахування податку на додану вартість у зазначеній сумі та застосування фінансових санкцій у сумі 238,50 грн. не мало правової підстави.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що донарахування податку на додану вартість у сумі 151737 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 75868,50 грн. згідно п.4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки часткова відмова в задоволенні позовних вимог ВАТ "Кримгаз" до АП "Кримтепло-комуненерго" про стягнення 910423,63 грн. за поставлений газ, у зв’язку з відсутністю доказів поставки газу на суму 910423,63 грн. не є належним доказом того, що на зазначену суму позивач безоплатно поставив газ.

Щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 452643 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 226321,50 грн. судами встановлено наступне. За умовами договору від 04.05.2000 р. №125, укладеного між ДК "Торговий Дім "Газ України" та позивачем, на підставі акту приймання-передачі від 04.05.2000 р. та акту приймання-передачі векселя від 04.05.2000 р. №42 позивач перерахував на рахунок ДК "ТД "Газ України" кошти, отримані від населення за спожитий природний газ. Тому, після виявлення факту безпідставного отримання грошей позивач здійснив коригування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в бік зменшення на 452643 грн.

Тому, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з визнанням недійсним податкового повідомлення-рішення, оскільки коригування позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в бік зменшення за відсутності об’єкта оподаткування було правомірними.

Донарахування комунального податку в сумі 20913,51 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 4435,88 грн. відповідачем було здійснено на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) та рішення Сімферопольської міської ради від 06.06.1996 №30 із змінами, внесеними 15.09.1997 року та 21.06.2001 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Вищий адміністративний суд України дослідивши матеріали справи погоджується з висновком апеляційного суду про те, що з врахуванням Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , позивач мав сплачувати комунальний податок на підставі рішення Сімферопольської міської ради, тому донарахування комунального податку та застосування фінансових санкцій в частині, підлягає визнанню правомірним.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права рішення, які не підлягають скасуванню, а касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.-11.02.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. у справі №2-16/639.1-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.