Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившева Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006р.

у справі №10/354-ПН

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області та Білозерського районного центру зайнятості

про спонукання списати безнадійний борг, -

У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про спонукання щодо списання безнадійного податкового боргу по прибутковому податку з громадян в сумі 170442,00грн. та безнадійного боргу по страхових внесках до Фонду соціального страхування на випадок безробіття в сумі 13899,53грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена заборгованість виникла у зв’язку з форс-мажорними обставинами та збитками, які сталися внаслідок засухи та заморозків, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Провадження у справі щодо суми по прибутковому податку з громадян у розмірі 170442,00грн. припинено у зв’язку із списанням позивачу боргу по прибутковому податку з громадян на час розгляду справи.

Останнім рішенням суду першої інстанції – постановою господарського суду Херсонської області від 25 жовтня 2005р., залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006р., у задоволенні позовних вимог в частині списання безнадійного боргу по страхових внесках до Фонду соціального страхування на випадок безробіття було відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що страхові і внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і не відносяться до податків і зборів (обов’язкових платежів), тобто не входять в систему оподаткування, в зв’язку з чим, як на їх сплату, так і на списання не поширюються норми Закону України "Поро порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того, позивачем не доведено, що заборгованість виникла саме внаслідок обставин непереборної сили.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, та просить прийнять нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СТОВ "Колос" будучи юридичною особою, згідно з положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) платником страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття та знаходиться на обліку у Білозерському районному центрі зайнятості як платник цих внесків.

Станом на 01.04.2003р. у позивача склалась заборгованість по страхових внесках до Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 13899,53грн..

Неможливість сплати цього боргу позивач обгрунтовує форс-мажорними обставинами, наявність яких засвідчена висновками Торгово-промислової палати України №3656/05-4 від 02.08.2002р., №690/05-4 від 31.01.2003р., №4805/05-4 від 20.05.2003р..

Листом від 25.06.2003р. Білозерський районний центр зайнятості відмовив позивачеві у задоволенні його заяви про списання зазначеної заборгованості з тих підстав, що норми Закону України "Поро порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулюють спірні правовідносини.

Згідно п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України "Поро порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Відповідно Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) страховий внесок на випадок безробіття не внесено до переліку податків та обов’язкових платежів до цільових державних фондів. За своєю суттю страхові внески є формою резервування заробітної плати для забезпечння матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у разі настання страхових випадків, передбачених законодавством про страхування на випадок безробіття, а не сплачені страхові внески не можуть вважатись податковим боргом.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкі і збори (обов'язкові платежі), які не передбачені цим Законом не можна вважати податковими зобов’язання на які розповсюджується дія Закону України "Поро порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Доводи касаційної скарги не спростосують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" – залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.