Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, яка переглядається за касаційною скаргою виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області на ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2006 року

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними.

Зазначав, що на підставі свідоцтво про державну реєстрацію від 10 квітня 2001 року є суб'єктом підприємницької діяльності, а листом відповідача від 19 липня 2005 року за № 481 йому дозволено надавати послуги з ремонту електрообладнання (автоелектрика).

Посилаючись на те, що листом від 10 березня 2006 року № К-25/7 дозвіл анульовано, - просив такі дії визнати неправомірними та зобов'язати відповідача поновити право на надання послуг автоелектрика.

Постановою Білоцерківського міскрайонного суду Київської області від 9 червня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2006 року заяву Білоцерківського виконавчого комітету про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відхилено, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу останнього скасувати, а справу направити на апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції проголошено 9 червня 2006 року у присутності представника відповідача.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подана 7 червня 2006 року, тобто до його ухвалення, а апеляційна скарга лише 24 липня 2006 року, тобто з пропуском строку передбаченого частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відхиливши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу залишивши без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подана до ухвалення міськрайонним судом постанови і не може бути визнана такою, що відповідає чинному законодавству.

Крім того, суд зазначив, що очікування копії постанови суду в разі присутності представника в судовому засіданні не може розцінюватись поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, відповідно до частини першої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

При цьому, згідно з правилами частини третьої наведеної вище правової норми, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

За змістом частини шостої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

За обставин, коли відповідач без поважних причин пропустив строки апеляційного оскарження, то суд апеляційної інстанції, відмовивши в поновленні цих строків, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.