8/121 Про скасування податкових повідомлень щодо визначення суми податкового зобов’язання з ввізного мита - 14.10.2009 Прийняття

Представниками позивача позов підтримано, просили суд вимоги задовольнити. Вважають, що при ввезенні на митну територію України ТОВ "Сіафудз"виконало усі передбачені чинним законодавством вимоги, а застосування митним органом до позивача санкцій є незаконним, оскаржувані податкові повідомлення є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Сіафудз", а тому їх належить скасувати.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, свою позицію виклав у письмових запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування своєї позиції митний орган посилається на те, що філе рибне та інше м'ясо риб усіх видів свіже, охолоджене або морожене класифікується у товарній позиції 0304 УКТ ЗЕД. Морожене філе усіх видів риб (до якого крім власно філе, також відносяться шматочки, порції, фарш, тощо) класифікується у товарній під позиції 0304 20 УКТ ЗЕД. Згідно з додатковими поясненнями до товарних категорій позиції 0304 (том І Пояснень до УКТ ЗЕД, офіційне видання, К., 2004, с.49), товарні категорії 0304 20 11 –0304 20 96 включають блоки або плити глибокого заморожування, що складаються з філе або шматків філе, змішані або не змішані з невеликою кількістю окремих невеликих шматків тих самих риб, головним чином, для заповнення простору в блоках або плитах. Морожене філе прісноводної риби класифікується у товарних категоріях 0304 20 11, 0304 20 13 та 0304 20 19 УКТ ЗЕД. Товар - філе заморожене риби "пангасіус"; порції риби "пангасіус"свіжоморожені; шматочки філе риби "пангасіус"свіжоморожені та філе морожене риби "теляпії"повинні класифікуватися у товарній під категорії 0304 20 19 90 відповідно до вимог УКТ ЗЕД (Основних правил інтерпретації класифікації товарів).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про скасування податкових повідомлень форми "Р"№ 65 від 19.11.2007 р. та № 83 від 14.12.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Київською регіональною митницею було проведено камеральну перевірку зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Сіафудз", за результатами якої було складено акт від 19.10.2007 р. № 24/7/100000000/32248136.

Перевіркою правильності класифікації товарів встановлено, що товар (філе замороженої риби "пангасіус"та філе замороженої риби "теляпії"декларувався ТОВ "Сіафудз"за кодом УКТ ЗЕД 0304209600, на який ставка ввізного мита, визначена Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) у розмірі 0% митної вартості.

За інформацією, наданою Київській регіональній митниці Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України (лист від 15.09.2009 р. № 114/406) "пангасіус або акулоподібний сом"(Pangasius hypophtalmus) "тиляпія"(латинська назва "Oreochromis niloticus"роду "Тilаріа") відносяться до прісноводних риб.

Також, листом від 03.08.2007 р. № 29/5-11.1/4691-ЕП Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи повідомило, що риба (Pangasius hypophtalmus) є прісноводною. Згідно з УКТ ЗЕД риба пангасіус або акулоподібний сом (Pangasius hypophtalmus) та тиляпія (представники роду Oreochromis, зокрема, Oreochromis niloticus і види роду Tilapia) класифікуються в товарній підкатегорії 0304201990.

Відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" (2371-14) ставка ввізного мита на товар, який класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 0304201990 становить 5% митної вартості товару.

За висновком митниці, ТОВ "Сіафудз"були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) . Через невірне декларування коду товару ТОВ "Сіафудз"було занижено сплату мита на суму 439 836,32 грн. та податку на додану вартість на суму 87 967,26 грн. Разом несплачених платежів до держбюджету у розмірі –527 803,58 грн.

На підставі акту перевірки від 19.10.2007 р. № 24/7/100000000/32248136 Київською регіональною митницею виставлені податкові повідомлення форми "Р"№ 65 від 19.11.2007 р., яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 461 828,13 грн., в т.ч. 439 836,32 грн. –за основним платежем та 21 991,81 грн. – за штрафними санкціями та № 83 від 14.12.2007 р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму –92 365,62 грн., у т.ч. за основним платежем –87 967,26 грн., за штрафними санкціями –4 398,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмови з наступних підстав.

Відповідно до абз. "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 86 Митного кодексу України, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

З аналізу положень Митного кодексу України (92-15) випливає, що під фактами, які мають юридичне значення слід розуміти факти переміщення та пропуску товарів через митний кордон України. Разом з тим, відповідність товарів (їхніх текстових описів, що містяться в графі 31), які декларуються, встановленій класифікаційній категорії не може вважатись фактом у розумінні вказаної статті, оскільки це є питанням правової оцінки.

При цьому, виходячи зі змісту статті 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 43 цього Кодексу встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2008 р. Київському науково-дослідному інституту судових експертиз було доручено проведення судової експертизи, за результатами якої було складено висновок комплексної судово-товарознавчої та судово-біологічної експертиз № 10163/10447.

З вищевказаного висновку вбачається, що:

- риба "пангасіус"(латинська назва –"Pangasius hypophtalmus"), із якої вироблено філе, не відноситься ні до морських, ні до прісноводних, а є інтродукованим видом, що може жити у солонуватій воді, отриманій шляхом змішування морської води з прісною водою;

- риба "тиляпія"(латинська назва –hromis niloticus"), із якої вироблене філе, не відноситься на до морських, ні до прісноводних, а до евригалинних риб, що здатні жити у широкому діапазоні коливань солоності води.

Також, КНДІСЕ було визначено, що досліджувана риба відповідає коду УКТ ЗЕД 0304209600.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі суду.

Суд не погоджується з вищевказаним висновком, виходячи з наступного.

Такі поняття як "стеногалинність –евригалинність"і "прісноводні –морські"риби стосуються різних боків біологічних особливостей видів. Адже як серед прісноводних, так і серед морських риб є евригалинні і стеногалинні.

На підтвердження вищевказаного твердження, в якості прикладу у висновку Інституту зоології ім.. І.І. Шмальгаузена вказано, що в наших водоймах такі морські види як шпрот, ставрида, скумбрія, пеламида, катран - це стеногалінні види. Вони добре почувають себе тільки у вузькому діапазоні солоної морської води Чорного моря і не виносять опріснення, а тому практично не заходять в Азовське. Тоді як анчоус, тюлька, камбала-глоса, кефаль-сингіль досить легко переносять опріснення, а тому вони живуть як в тому, так і в іншому морях і їх слід вважати евригалинними видами аналогічно із прісноводними рибами. Деякі (лящ, сазан, судак та ін.) у літній період виходять на нагул у солонуваті води Азовського та Чорного моря, але однаково вони залишаються прісноводними, хоча є стійкими до трохи підвищеної солоності; інші види (в'язь, головень, йорж, верховодка) зовсім не переносять солоної води, а тому є стеногалінними.

Таке ж поняття як "інтродукований"(на практиці це синонім поняттю акліматизований), може бути застосоване як до морського, так і прісноводного виду. Наприклад, в українській фауні далекосхідна кефаль пиленгас –це морський інтродукований вид, а карась китайський, який зараз поширився по всій Україні, —прісноводний інтродукований вид.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що філе рибне та інше м'ясо риб усіх видів свіже, охолоджене або морожене класифікується у товарній позиції 0304 УКТ ЗЕД. Морожене філе усіх видів риб (до якого крім власно філе, також відносяться шматочки, порції, фарш, тощо) класифікується у товарній під позиції 0304 20 УКТ ЗЕД. Згідно з додатковими поясненнями до товарних категорій позиції 0304 (том І Пояснень до УКТ ЗЕД, офіційне видання, К., 2004, с.49), товарні категорії 0304 20 11 –0304 20 96 включають блоки або плити глибокого заморожування, що складаються з філе або шматків філе, змішані або не змішані з невеликою кількістю окремих невеликих шматків тих самих риб, головним чином, для заповнення простору в блоках або плитах. Морожене філе прісноводної риби класифікується у товарних категоріях 0304 20 11, 0304 20 13 та 0304 20 19 УКТ ЗЕД. Товар - філе заморожене риби "пангасіус"; порції риби "пангасіус"свіжоморожені; шматочки філе риби "пангасіус"свіжоморожені та філе морожене риби "теляпії"повинні класифікуватися у товарній під категорії 0304 20 19 90 відповідно до вимог УКТ ЗЕД (Основних правил інтерпретації класифікації товарів).

Відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" (2371-14) ставки ввізного мита для товарів, які класифікуються в під категорії 0304 20 19 90 складають 5 % митної вартості товару.

З огляду на викладене, аналіз зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів, дає суду підстави вважати, що при здійсненні процедури розмитнення товарів позивач допустив порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності та вимог митного законодавства, невірна класифікація позивачем товару згідно вимог УКТ ЗЕД призвела до заниження сплати мита на суму –439 836,32 грн. та додатку на додану вартість на суму –87 967,26 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням штрафних санкцій, які передбачені п.п. 17.1.4 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"Київською регіональною митницею правомірно виставлені податкові повідомлення форми "Р"№ 65 від 19.11.2007 р., яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 461 828,13 грн., в т.ч. 439 836,32 грн. –за основним платежем та 21 991,81 грн. – за штрафними санкціями та № 83 від 14.12.2007 р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму –92 365,62 грн., у т.ч. за основним платежем –87 967,26 грн., за штрафними санкціями –4 398,36 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення відповідають вимогам чинного законодавства.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень форми "Р"№ 65 від 19.11.2007 р. та № 83 від 14.12.2007 р., задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіафудз"відмовити повністю.

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.