Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області на постанову апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 07.02.2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області перерахувати відповідно до частини четвертої статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ОСОБА_1 пенсію з дня подання ним відповідної заяви, тобто з 01.06.2006 року, здійснити її виплату.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007 року, а постанову Первомайського міського суду Луганської області від 07.02.2007 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у дворічний період після останнього перерахунку пенсії та в період дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) продовжував працювати, а саме після виходу на пенсію в 1994 році продовжував працювати до серпня 2004 року.

Відповідно до частини четвертої статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (у редакції на момент звернення за перерахунком пенсії) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що оскільки позивач після перерахунку пенсії з 01.01.2004 року продовжував працювати менше 2-х років, то він не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

З таким висновком, суд апеляційної інстанції не погодився і задовольнив позов, мотивувавши тим, що частина четверта статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не передбачає таку умову перерахунку пенсії, як наявність стажу роботи не менше, ніж два роки. Вона містить умову, що перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після останнього перерахунку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську провадило перерахунок пенсій пенсіонерам, які мали стаж роботи менший, ніж два роки, при цьому працівники управління давали з цього приводу консультації та роз'яснення про можливість такого перерахунку на підставі Огляду від 28.03.2006 року № 9 Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України. Після відкликання цього Огляду управління припинило перерахунок пенсій даній категорії пенсіонерів.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Огляд від 28.03.2006 року № 9 Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України не був нормативним актом, а носив лише інформативний або рекомендаційних характер, а тому його відкликання не могло вплинути на застосування управлінням Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області статті 42 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії норми закону, яка б встановлювала обов'язкову умову для перерахунку пенсії наявність 2 років страхового стажу після призначення або перерахунку пенсії, не існувало.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Луганської області відхилити.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .