Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії першого заступника начальника Житомирської митниці, -

В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою на неправомірні дії першого заступника начальника Житомирської митниці який, на думку скаржника, безпідставно відмовив у проведенні пільгового митного оформлення придбаного ним поза межами України автомобіля "Ауді А-6" з тих мотивів, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні, як представник дипломатичної установи України у Гвінейській Республіці, а автомобіль ним було придбано у Німеччині після закінчення цього відрядження.

Посилаючись на положення п.13 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 року №268І-ІІІ (2681-14) (далі - Закон №268І-ІІІ), скаржник просив визнати таку відмову неправомірною та зобов'язати суб'єкта оскарження провести пільгове розмитнення ввезеного ним автомобіля.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірною відмову першого заступника начальника Житомирської митниці щодо звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України автомобіля "Ауді А-6", належного скаржнику.

Зобов'язано суб'єкта оскарження забезпечити митне оформлення транспортного засобу без сплати мита, акцизного збору, ПДВ та інших обов'язкових платежів.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2004 року задоволено апеляційну скаргу митниці та скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.08.04.

Листом Верховного Суду України від 10.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 та визнаючи неправомірною відмову суб'єкта оскарження, суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що ОСОБА_1 є працівником дипломатичної служби, який перебуваючи у відрядженні придбав у власність транспортний засіб вартістю не вище 50% від суми, що виплачується йому у зв'язку з перебуванням у цьому відрядженні, і тому, згідно положень п.13 ст. 8 Закону №268І-ІІІ (2681-14) , цей транспортний засіб при ввезенні його на митну територію України повинен звільнятися від оподаткування.

Проте, з таким висновком вірно не погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.13 ст. 8 Закону №268І-ІІІ (2681-14) , працівники дипломатичної служби дійсно звільняються від оподаткування належних їм на праві власності транспортних засобів при ввезенні їх на митну територію України, якщо вартість транспортного засобу не перевищує 50% від суми, яка виплачується цій особі у зв'язку з перебуванням у відрядженні за умови, що при поверненні в Україну після закінчення довготермінового відрядження або проходження дипломатичної служби працівник має бути власником цього транспортного засобу

Такі умови звільнення від оподаткування транспортних засобів, відповідно до ст. 252 Митного кодексу України, застосовуються лише в тому разі - коли товари, що у порядку, передбаченому законодавством України, ввозяться (пересилаються) на митну територію України працівниками дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України, які перебували за кордоном у довготерміновому відрядженні і повертаються в Україну після завершення цього відрядження.

Тобто, законодавець чітко визначив місце та час придбання цих товарів, а саме - під час перебування у відрядженні та за місцем здійснення дипломатичної служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 офіційно повернувся в Україну з Гвінейської Республіки у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження 1 серпня 2004 року (відкликаний в Україну з 31 липня). На той час ОСОБА_1 не був власником вищевказаного легкового автомобіля "Ауді А-6", оскільки придбав його 19.08.2004 р. у Німеччині, куди виїхав 17 серпня 2004 р. Ця поїздка не була пов'язана з його службовим відрядженням у Гвінейську Республіку. На територію України автомобіль ввезено

21 серпня 2004 року.

Оскільки ОСОБА_1 автомобіль було придбано без дотримання визначених законом умов, які надають право на пільгове його розмитнення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій митного органу та відсутність підстав для звільнення від оподаткування ввезеного на територію України автомобіля "Ауді А-6".

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.