К-12769/06 Про спонукання здійснити зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вега" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 р.

у справі № 42/248-05

за позовом Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вега"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про спонукання здійснити зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова в якому позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати недійсним першу податкову вимогу від 15.04.2005р. № 1/198 та другу податкову вимогу від 23.05.2005р. № 2/281 та зобов'язання податковий орган внести зміни до особового рахунку, відобразивши у обліковій картці особового рахунку переплату вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за період з 1 кварталу 2004р. по 1 квартал 2005р. в сумі 26 600,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його вимоги про визнання недійсними податкових вимог та зобов'язання податковий орган внести зміни до особового рахунку є правомірними, з огляду на те, що у підприємства створилася сума переплати за 1-4 квартали 2004 р. і 1 квартал 2005р. з розрахунку 700 грн. за 1 квартал дії патенту. Тоді як, на думку позивача, така оплата мала складати 350 грн. за квартал.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2005р. позов задоволено. Визнано недійсними першу податкову вимогу від 15.04.2005р. № 1/198 та другу податкову вимогу від 23.05.2005р. № 2/281. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа", відобразивши у обліковій картці особового рахунку переплату вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу сплачену за 1 квартал 2004р. по 1 квартал 2005р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2005р. у справі № 42/248-05 скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа" оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

В ході касаційного розгляду від позивача надійшло клопотання від 28.02.2008року про здійснення заміни позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа" на його правонаступника Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вега". Розглянувши доводи вказаного клопотання та додані до нього документи, суд касаційної інстанції вважає його обгрунтованим та таким, що на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підлягає задоволенню. А отже, суд касаційної інстанції здійснює заміну позивача його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надає послуги в сфері грального бізнесу та відповідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) (далі - Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) ) придбав у Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі торгові патенти для використання ігрових автоматів із грошовими виграшами.

При цьому у 2003 році у позивача були наявні торгові патенти у кількості 31 шт., які діяли до 01.04.2004р. з огляду на те, що підприємством подані заяви № 68 від 12.12.2003р. та № 18 від 01.04.2004р. до податкового органу про їх анулювання з вказаної дати. Крім того, підприємством у 2004 р. також було придбано 15 торгових патентів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії Рішення № 4096/10/25-007 від 12.05.2005р. Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та відзиву № 5947/10/10-015 від 01.07.2005р. на позовну заяву, на думку податкового органу, у зв'язку із збільшенням з 01.01.2005р. вартості торгових патентів з надання послуг у сфері грального бізнесу на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-IV (2285-15) у позивача виникла недоїмка по оплаті торгових патентів за 1 квартал 2005р., а тому підлягає донарахуванню плата за торгові патенти в сумі 5204,44 грн. за даний квартал.

Враховуючи викладене, відповідачем були прийняті спірні податкові вимоги № 1/198 від 15.04.2005р. та № 2/281 від 23.05.2005р. про нарахування позивачу 5204,44 грн. плати за придбання торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

В свою чергу, на думку позивача, підприємство має переплату по вказаним торговим патентам за 1-4 квартали 2004р. та 1 квартал 2005р., оскільки ним було сплачено 700 грн. за 1 квартал дії 1 патенту, тоді як така сума оплати мала складати 350 грн. за один патент. При цьому, збільшення вартості патенту було встановлено без дотримання необхідної процедури і термінів внесення змін до відповідних податкових законів

Таким чином, позивач просить як визнати недійсними податкові вимоги № 1/198 від 15.04.2005р. та № 2/281 від 23.05.2005р., так і зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі внести зміни до картки особового рахунку, вказавши в ній переплату вартості торгових патентів за період з 1 квартала 2004р. по 1 квартал 2005р. в сумі 26 600,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) не збільшується вартість торгового патенту у тих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснили попередню оплату вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту, тобто повністю за 5 років по торговому патенту на здійснення операцій з наданням послуг у сфері грального бізнесу, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість. Таким чином, у самому законі передбачена можливість збільшення вартості торгових патентів, а також можливі дії з боку з боку суб'єктів підприємницької діяльності щодо захисту своїх майнових інтересів від такого збільшення. Але, позивач цими можливостями не скористався і умови зазначеної норми не виконав.

Проте суд касаційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових вимог № 1/198 від 15.04.2005р. та № 2/281 від 23.05.2005р. не може погодитися з вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 15 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Як видно з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 08.12.2004р. № 293, позивачем була здійсненна оплата вартості 15 торгових патентів за 1 квартал 2005 в сумі 10500,00 грн., тобто по 700 грн. за кожний патент.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що станом на день оплати позивачем 15 торгових патентів за 1 квартал 2005р., а саме 08.12.2004р., відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) (в редакції Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27.11.2003р. № 1344-IV (1344-15) ) вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу: для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем складала - 2800 грн. на рік, або 700 грн. за один патент в квартал.

I тільки з 01.01.2005р., коли набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік" від 23.12.2004року № 2285-IV (2285-15) , вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу: для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем була збільшена та склала 4200 грн. на рік, або 1050 грн. за один патент в квартал.

Отже, зі сплатою позивачем до 15 грудня 2004 р. вартості торгових патентів за 1 квартал 2005р. у розмірі, встановленому чинним на той момент законодавством, його обов'язок по сплаті даного платежу припинився, і подальше донарахування податковим органом сум до сплати за вказаними платежем є безпідставним.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними спірних податкових вимог, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обгрунтованості підстав для виставлення відповідачем позивачу податкових вимог на неузгоджену суму податкових зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) (далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) ) податкові вимоги направляються платнику податків у разі коли такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки (тобто суму податкового боргу).

Узгодження сум податкових зобов'язань здійснюється двома способами:

1) на підставі самостійно визначених сум податкових зобов'язань за даними декларацій, що подаються платником податків;

2) на підставі даних податкового повідомлення-рішення, що направляється платнику податків контролюючим органом, який здійснював нарахування сум податкових зобов'язань.

В свою чергу, згідно з чинними нормативно-правовим актами, які регламентують порядок нарахування та сплату вартості торгового патенту, платники податків, які придбавають торговий патент, не подають до податкових органів податкові декларації (розрахунки) по цьому виду платежів і такими платникам не направляються податкові повідомлення про нарахування податкового зобов'язання з цього платежу.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання з плати за торговий патент відсутній, а тому дана сума не може вважатися сумою податкового боргу, до якого в подальшому застосовуються приписи ст. 6 Закон України від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) .

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. про відмову в позові в частині визнання недійсними першої податкової вимоги від 15.04.2005р. № 1/198 та другої податкової вимоги від 23.05.2005р. № 2/281 підлягає скасуванню з огляду на те, що вказані податкові вимоги прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без законних на це підстав.

В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання податкового органу внести зміни до особового рахунку, відобразивши у обліковій картці особового рахунку переплату вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за період з 1 кварталу 2004р. по 1 квартал 2005р. в сумі 26 600,00 грн., судова колегія залишає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. без змін з урахуванням наступного.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень, а також даних розрахунку позивача вартості оплати торгових патентів за 1 квартал 2004р., 2, 3, 4 квартали 2004 року та 1 квартал 2005р. вбачається, що підприємством було сплачено за 1 квартал 2004р. 10 850 грн. за 31 патент, тобто 350 грн. за 1 патент, що відповідає вимогам чинній на час здійснення платежу ч. 3 ст. 5 Закону України Закон України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) (в редакції Закону України від 19.10.99 р. N 1160-XIV (1160-14) ), відповідно до якої вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу: для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем склала 1400 грн. на рік або 350 грн. за один патент в квартал.

За 2-4 квартали 2004 року позивачем було сплачено відповідно 10500 грн. за 15 патентів або 700 грн. за один патент в квартал, що також відповідає вимогам чинній на час здійснення платежу ч. 3 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) (в редакції Закону України від 27.11.2003 р. N 1344-IV (1344-15) ), відповідно до якої вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу: для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем була збільшена та склала 2800 грн. на рік або 700 грн. за один патент в квартал.

Щодо 1 кварталу 2005 року, то як вже було вказано вище, позивачем також сплачено відповідну суму коштів, яка передбачена ч. 3 ст. 5 Закону України від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (98/96-ВР) (в редакції Закону від 23.12.2004 р. N 2285-IV (2285-15) ).

Таким чином, позивачем фактично не було здійснено переплату вартості торгових патентів за вказані періоди, а проведена ним оплата за ці періоди відповідає вимогам чинного на час здійснення платежів законодавства, яке встановлює вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу: для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем.

В суду касаційної інстанції відсутні підстави для залишення в силі ухваленого в справі судового рішення судом першої інстанції, оскільки його висновки зроблені з порушенням норм матеріального права, зокрема, Законів України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27.11.2003р. № 1344-IV (1344-15) , "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-IV (2285-15) .

Відповідно до частин 1,3,6 ст.94 КАС України (2747-15) , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вега" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005р у справі № 42/248-05 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною першої податкової вимоги від 15.04.2005р. № 1/198 та другої податкової вимоги від 23.05.2005р. № 2/281 скасувати та задовольнити позовні вимоги в даній частині, визнавши ці податкові вимоги недійсними. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2005р у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вега" витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні п'ятдесят копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн.