Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Цуркана М.І., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі за його касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року,

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі. Свої вимоги мотивував тим, що наказом УМВС України в Луганській області від 14 листопада 2003 року №746 він був звільнений із служби по ст. 64 п. "є" за порушення дисципліни Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом. Вважав, що звільнення є незаконним, оскільки медичний огляд проводився лікарем Луганського обласного наркологічного диспансеру в присутності офіцера служби внутрішньої безпеки з використанням індикаторної трубки "Контроль трезвості". Дане обстеження показало позитиву пробу на алкоголь. Проте він з такими результатами проби не згоден, тому що хворів і приймав препарат, який містив спирт - настойку корня солодки. Крім того, відповідач в порушення п. 26 Дисциплінарного статуту про проходження служби в органах внутрішніх справ не брав у нього пояснень по даному факту, наказ про звільнення йому не було оголошено. Вважає, що дисциплінарне стягнення в виді його звільнення не відповідає його заслугам і фактичним обставинам справи. Просив суд поновити строк звернення до суду, визнати його звільнення та наказ від 14 листопада 2003 року №746 незаконними, поновити його на службі.

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 24 листопада 2005 року строк звернення до суду поновлено, позовні вимоги задоволені.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблена неправильна оцінка обставинам у справі; порушено вимоги п.26 Дисциплінарного статуту та зміст постанови суду не відповідає вимогам ст. 207 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1 квітня 1989 року по 28 листопада 2003 року. Наказом УМВС України в Луганській області від 28 листопада 2003 року №746 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за ст.64 п. "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за систематичне порушення службової дисципліни та ігнорування вимог п,2 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось в перебуванні на робочому місті у стані алкогольного сп'яніння. Підставою для видання даного наказу став висновок за результатами розгляду інформації УВБ в Луганській області про Грубе порушення службової дисципліни співробітником УБНОН УМВС ОСОБА_1 від 14 листопада 2003 року. Відповідно до цього висновку у ОСОБА_1 12 листопада 2003 року встановлено алкоголічне сп'яніння, в ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився. Крім того у зазначеному висновку є зауваження про те, що липні 2003 року співробітниками УВБ в Луганській області був. Виявлений факт грубого порушення вимог транспортної дисципліни з боку ОСОБА_1, який 17.07.03 у стані алкогольного сп'яніння керував власним автомобілем. За даним фактом було проведено службове розслідування, за результатами якого наказом УМВС від 17.07.03 №517 ОСОБА_1 був попереджений про неповну посадову відповідність. Даний висновок позивачем не оскаржувався. Законом України "Про міліцію" (565-12) передбачено, що проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в Україні регулюється Положенням про проходження такої служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 (114-91-п) року.

Відповідно до ст.64 п. "є" зазначеного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни. Порядок застосування накладення і виконання дисциплінарних стягнень для осіб, які проходять службу в УМВС було передбачено Дисциплінарним Статутом внутрішніх справ Української РСР, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.26 зазначеного Статуту дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Перед накладанням стягнення, що оголошується в наказі, від винного береться пояснення (письмове чи усне).

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач було звільнено без порушення його прав, є правильним, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, від надання пояснень позивач відмовився, а при проведенні службового розслідуванні були враховані вимоги ст.26 Статуту.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної існтанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.