ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
Вн. № 7/3936
28.09.2009 р. 15:55 № 2а-3936/09/2670
( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs18895340) )
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кочана В.М. Донця В.А. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі Київ"
до
Державної податкової адміністрації України
Державної податкової адміністрації в м Києві
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про
визнання нечинними рішення №2908/6/25-0215 від 01.04.09р.,№738/10-25-214 від 27.02.09р., №0006972310/2 від 17.03.09р, №11306/10/25-007 від 22.12.08р.
Представники:
від позивача
Мажар Л. С., представник за довіреністю
від відповідача-1
від відповідача-2
від відповідача-3
Мисливий І. Ю., за довіреністю
Мисливий І. Ю., за довіреністю
Буренок І. О., Гучко В. В., за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення від 01.04.09 № 2908/6/25-0215/ від 27.02.09 № 738/10/25-214, податкового повідомлення-рішення № 0006972310/2 від 17.03.09, частково рішення від 22.12.2008 № 11306/10/25-007 винесеного відповідачем за порушення позивачем права на використання місцевої символіки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов невірного висновку про використання позивачем в своїй назві місцевої символіки, а саме слова "Київ", з іншою метою, аніж визначення місцезнаходження підприємства.
У зв’язку з цим позивач просив суд визнати нечинними рішення Державної податкової адміністрації України від 01.04.09 № 2908/6/25-0215, рішення Державної податкової адміністрації в м. Києві від 27.02.09 № 738/10/25-214, податкове повідомлення-рішення № 00069722310/2 від 17.03.09., рішення Державної податкової інспекції у шевченківському районі м. Києва від 22.12.2008 № 11306/10/25-007 в частині податкових зобов’язань зі збору за право на використання місцевої символіки на суму 91 567,16 грн.
Ухвалою суду від 12.05.09 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що використання позивачем місцевої символіки здійснюється не з метою визначення його місця знаходження, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідачі 1 та 2 подали до суду клопотання про закриття провадження по справі у частині визнання недійсним та скасування рішення про результати розгляду скарги ДПА України від 01.04.09 № 2908/6/25-0215.
Ухвалою суду від 28.09.09 клопотання відповідачів 1 та 2 було задоволено та закрито провадження у справі частині скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 01.04.2009 року №2908/6/25-0215, від 27.02.2009 року №738/10/25-214 та рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 22.12.2008 р. № 11306/10/25-007.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
24.08.08 відповідачем було проведено планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої було складено акт № 2435/23-09/31957859.
Перевіркою було встановлено, що позивач завищив скориговані валові витрати на 80 590,12 грн., оскільки позивач відніс до валових втрат видатки за виконані роботи, які за наданими до перевірки документами не підтверджуються як витрати, пов’язані з основною господарською діяльністю.
Також під час перевірки встановлено заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 39 273,46 грн.; заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 1 433,86 грн.; несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб від здавання нерухомого майна в оренду в сумі 4 441,17 грн.
Крім того, під час перевірки встановлено заниження збору за право на використання символіки м. Києва в сумі 67 159,69 грн.
07.10.08 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006972310/0 на суму 101 589,53 грн. за платежем "Збір за право на використання символіки міста Києва".
Позивач оскаржив зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
За результатами розгляду первинної скарги позивача відповідач-3 скасував частково своє рішення в сумі 11865 грн. податкового зобов’язання податку на прибуток, в сумі 6 681,58 грн. податкового зобов’язання винесені податкові повідомлення-рішення від 31.12.08 № 0006972310/1 на суму 91 567,16 грн. та від 17.03.09 №0006972310/2.
Таким чином на момент розгляду справи в суді неузгоджене податкове зобов’язання позивача складає 91 567,16 грн.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) збір за використання місцевої символіки є одним із видів місцевих зборів.
Згідно зі ст. 13 цього Декрету збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з розділом III Положення про збір за право на використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням XII сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 р. N 149/3240 (ra0149023-06) , платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.
Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Положення (ra0149023-06) об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою. Розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є, зокрема:
загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках яких використовується символіка міста у комерційних цілях;
вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва.
Як встановлено під час розгляду справи позивач використовує в своїй назві слово "Київ"виключно з метою визначення місця знаходження позивача: м. Київ, провулок Косогірний, 4, к.27, оскільки до групи підприємств "Провімі"входять зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі", яке зареєстроване у м. Львові (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 367754), Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі Дніпропетровськ"(Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 767912). Використання зазначеної місцевої символіки з іншою, ніж визначення місця знаходження позивача, метою як встановлено в судовому засідання, позивачем не здійснюється.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Зважаючи на те, що рішенням XII сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 р. № 149/3240 (ra0149023-06) встановлені умови, за яких суб’єкти господарювання звільняються від сплати збору за використання місцевої символіки, а також доведення позивачем дотримання таких умов, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дії бухгалтерії ТОВ "Провімі" спрямовані на часткову сплату до місцевого бюджету збору за використання місцевої символіки, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Помилкова сплата того чи іншого виду податку (збору) суб’єктом господарювання не встановлює для нього обов’язку сплачувати в подальшому цей податок (збір) за відсутності для того передбачених законом підстав.
Суд, реалізовуючи положення з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, пов’язані з необхідністю перевірити відповідність оскаржуваного рішення вимогам щодо того чи прийняте (вчинені) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, прийшов до висновку про порушення відповідачем зазначених вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, а отже не виконав вимог щодо доказування.
Суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а також наданих позивачем пояснень прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі Київ" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006972310/2 від 17.03.2009р. та № 0006972310/1 від 31.12.2008 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі Київ" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –01.10.09
Головуючий Суддя
Судді
Арсірій Р.О.
Кочан В.М.
Донець В.А.