Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

участю представників:

від позивача: Аліфанов Т.Ю., Колбасов Ю.О.

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2 Кравчук О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства у зв’язку з його нікчемністю в розмірі 5 760,00 грн.

Представник ДПІ у Святошинському районі м. Києва 03.08.2009 р. подав клопотання про уточнення позовних вимог шляхом виключення п. 4 резолютивної частини позовної заяви щодо судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДПІ у Святошинському районі м. Києва вказує на те, що усний договір про виконання мехобробки накладок ТР –3А, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"недійсним в силу закону, оскільки зазначений право чин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі. А тому, позивач правомірно заявив позов про стягнення в доход держави коштів отриманих за угодою.

Відповідач 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн", в судове засідання не прибуло, своїх представників не направило.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпромп", проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що договір має реальне виконання, так як виконання усного правочину про виконання мехобробки накладок ТР –3А, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"підтверджується документально. На думку відповідача 2, позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі м. Києва про стягнення коштів за угодою в дохід держави не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"(код ЄДРПОУ 35081942) з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"(код ЄДРПОУ 35369920) за період з 01.03.2008 р. по 31.07.2008 р. За результатами перевірки був складений акт від 06.07.2009 р. № 139/23-60/35081942 та встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"(Замовник) 29 лютого 2008 року був укладений усний договір шляхом обміну первинними документами (далі по тексту - Договір) про виконання мехобробки накладок ТР-3А.

За суттєвими умовами договору Виконавець мав виконати мехобробку накладок ТР-3А загальною вартістю із ПДВ 5 760,00 грн., а Замовник прийняти та оплатити.

Виконання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 29 лютого 2008 року та відповідно складеною податковою накладною.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Ремпромп". Видаткові накладні були підписані постачальником - директором ТОВ "ВПФ "Метапродакшн"Юркевичем Г.В. та отримувачем.

Позивач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, вважає даний усний договір недійсну силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"(Замовник) 29 лютого 2008 року був укладений усний договір шляхом обміну первинними документами (далі по тексту - Договір) про виконання мехобробки накладок ТР-3А.

За суттєвими умовами договору Виконавець мав виконати мехобробку накладок ТР-3А загальною вартістю із ПДВ 5 760,00 грн., а Замовник прийняти та оплатити.

Виконання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 29.02.2008 року, рахунком –фактурою від 17.04.2008 р. № СФ-44/0208 та податковою накладною від 29.02.2008 р. № 86 на загальну суму 5 760,00 грн., в т.ч. ПДВ –960,00 грн.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №2а-184\08 (далі - Постанова) від 03.09.2008 року визнано недійсними Свідоцтво та Статут ТОВ "ВПФ Метапродакшн"від 03.05.2007 р., що зареєстровані Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 10721020000020353 з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007 року, також визнати недійсною реєстрацію ТОВ "ВПФ Метапродакшн"платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100049125 від 21.05.2007 р.) від дати внесення до реєстру платників податків податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007 р.

Постановою встановлено наступне, що за результатами податкового розслідування ГВПМ ДПІ У Святошинському районі м. Києва щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "ВПФ Метапродакшн", яке зареєстроване 03.05.2007 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ №10721020000020353. До Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство внесено за кодом 35081942. Статут підприємства зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією реєстраційний № 10721020000020353 від 03.05.2007 року свідчить, що керівником та засновником даного підприємства є громадянин Білорусії Юркевич Г. В. Товариство перебуває на обліку як платник податків ДПІ у Святошинському районі м. Києва та є платником податку на додану вартість, свідоцтво №100041925 від 21.05.2007 р.

За результатами розслідування підрозділу податкової міліції у м. Києві громадянин Юркевич Г.В. надав письмове пояснення, з якого вбачається, що він самостійно ніякої господарської діяльності не здійснював, підприємство на себе зареєстрував за пропозицією невстановлених осіб і здійснював дії тільки щодо, підписання деяких установчих документів не розуміючи їх змісту, фактично Юркевич Г.В. фінансово-господарську діяльність не вів, засновником значився формально і лише поставив свій підпис на підготовлених невстановленими особами реєстраційних документах, з обіцянкою в подальшому отримувати від них за це винагороду. Де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності та печатка підприємства громадянину Юркевичу Г.В. невідомо, та припускав, що його документами могли скористатися невстановлені особи для здійснення протиправної діяльності, переклавши при цьому відповідальність на нього.

Таким чином, громадянин Юркевич Г.В., який згідно установчих документів є засновником та директором товариства, насправді не має будь-якого відношення до створення та господарської діяльності ТОВ "ВПФ Метапродакшн", оскільки реєстрацію його в державних установах не здійснював, волевиявлення здійснювати господарську діяльність не мав, статутний фонд Товариства від не формував та не створював, грошових коштів, або майна до нього не вносив, розрахункових рахунків у банківських установах не відкривав, угод з іншими господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності від імені директора Товариства не укладав.

Здійсненими заходами було виявлено низку підприємств-контрагентів ТОВ "ВПФ Метапродакшн". Аналізуючи їх фінансово-господарську діяльність було встановлено, що вони у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі отриманих від товариства первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт та інше) отримували право на збільшення валових витрат та отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податків у значних розмірах.

На думку суду, укладений договір між відповідачами об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Господарські зобов'язання за договором поставки між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України (436-15) слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХІІ, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У випадку задоволення позову висновок суду про нікчемність договору повинен бути викладений у мотивувальній частині, а не в результативній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення договору, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Згідно змісту ч. І ст. 208 Господарського кодексу України застосування передбачених цією статтею санкцій можливе у випадку виконання умов договору хоча б однією стороною. Відповідно до виписаних платіжних доручень та актів виконаних робіт, можна вважати, що умови даного договору були виконані.

Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) №1251-12 від 25.06.91р., Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладені зазначеного договору відповідачі не могли не усвідомлювати її протиправність і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн"(код ЄДРПОУ 35081942, юридична адреса: 03115, м. Київ, пр-кт Перемоги, 136, к. 34, р/р 26002590031 в ФКД ВАТ "Інпромбанк"м. Київ, МФО 322863) грошові кошти у розмірі 5 760,00 грн. (п’ять тисяч сімсот шістдесят грн.. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромп" (02232, м. Київ, вул.. Милославська, 58, код ЄДРПОУ 35369920) вартість наданих послуг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромп"(02232, м. Київ, вул.. Милославська, 58, код ЄДРПОУ 35369920) на користь державного бюджету вартість наданих послуг в розмірі 5 760,00 грн. (п’ять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.