Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Усковій О.І., за участі представників сторін:

від позивача – Дерев'янко О.М.;

від відповідача – Літовченко І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Красноперекопське відкрите акціонерне товариство "Бром" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000022304/0 від 16.02.2009 року про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 118437,50 грн. та травень 2008 року у сумі 138291,20 грн. Позов мотивовано невірним застосуванням податковим органом вимог Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі – Закон №168).

Ухвалою суду від 06.03.2009 року відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 15.04.2009 року після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 15), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному надходженні цього податку до Державного бюджету України від платника податку-продавця. Продавці, з якими мав правові відносини позивач (ПВКП "Оксаміт" та ТОВ "Пайпхолдінг"), не підтвердили факт взаємовідносин по ланцюгу придбання товарів, у тому числі до виробника, крім того відсутні відомості про нарахування і сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України, тому заявлена позивачем сума податку до відшкодування не може бути відшкодована.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України (2747-15) .

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, травень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2009 року № 203/23-04/05444552/21, згідно із яким встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону №168, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, травень 2008 року у сумі 256764,70 грн., в тому числі за березень 2008 року – 118473,50 грн. за травень 2008 року – 138291,20 грн.

Зазначений висновок податкового органу мотивовано наступними обставинами, встановленими під час перевірки. Податковим органом встановлено, що одними із основних постачальників позивача при формування податкового кредиту з податку на додану вартість є ПВКП "Оксаміт" та ТОВ "Пайпхолдінг". З метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту були направлені запити до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин КВАТ "Бром" з ПВКП "Оксаміт" та до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин КВАТ "Бром" з ТОВ "Пайпхолдінг".

Згідно із довідкою зустрічної перевірки (вих. №51258/7/23-3 від 13.11.2008 року) ПВКП "Оксаміт" є посередником, постачальниками є: ПП "Селена", яке визнано банкрутом за ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2008 року у справі №Б24/152-08, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анулювано 20.05.2008 року, і ТОВ "Марена-2007", яким суми податку на додану вартість не були включені до складу податкових зобов’язань у квітні 2008 року.

Крім того, відповідно до довідки зустрічної перевірки вих. №11122/7/23-4 від 19.09.2008 року ТОВ "Пайпхолдінг" є посередником, постачальниками є ТОВ "М-Інвест Строй", в свою чергу постачальником ТОВ "М-Інвест Строй" є ТОВ "Росстрой". Працівниками ДПІ в м. Сімферополі проведені заходи по встановленню місцезнаходження ТОВ "Росстрой", в результаті чого з’ясовано відсутність товариства за місцем реєстрації. Повідомлення про відсутність юридичної особи (за формою №18-ОПП) направлено державному реєстратору 07.04.2008 року.

На підставі акту перевірки від 11.02.2009 року № 203/23-04/05444552/21 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0000022304/0 від 16.02.2009 року про зменшення суми заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 256764,70 грн.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення відповідно до ст. 5 Закону №2181 в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до преамбули Закону №168 (168/97-ВР) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із п. 1.8 ст. 1 цього Закону бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) . Дана правова норма не може бути порушеною взагалі, так як вона дає тільки загальне поняття "бюджетного відшкодування" (сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку). По суті вона є відсилочною, так як безпосередньо не регулює ні процедуру повернення, ні порядок визначення надмірної сплати податку, а з усіх цих питань відсилає до інших норм закону (у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) ).

Безпосередній порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований п. 7.7 ст. 7 Закону №168.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інших обмежень бюджетного відшкодування законодавство не містить. Навпаки, п.п.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Тобто, бюджетне відшкодування передбачене з загальних доходів бюджету і не пов’язане з фактом сплати ПДВ до бюджету в окремих регіонах України, а тим більше зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Відповідач ці документи перевірив і не має до них ніяких зауважень. Недостовірність жодного з них не встановлена і зустрічними перевірками. Передбачені законодавством для визначення бюджетного відшкодування та обраховані позивачем від'ємні значення та суми сплати податку постачальникам в жодному з перевірених місяців за результатами перевірки відповідачем не коригуються.

Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків в ланцюгу постачання не відносяться до первинних документів позивача, в зв’язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі. Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що посадовим особами органу державної податкової служби України встановлено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи – одного з постачальників в ланцюгу поставки, оскільки зазначена обставина ніяк не впливає на порядок визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, від так не має належного доказового значення для вирішення спору.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку – це особа, яка згідно з цим Законом (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тобто обов’язок внесення податку до бюджету покладається на продавця товару, а не на покупця.

Якщо в ланцюгу постачання контрагент не виконав свого обов’язку по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку на його відшкодування якщо останній виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги про визнання не чинним спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

У зв’язку зі складністю справи судом 23.07.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 28.07.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158- 163 КАС України, суд, -

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції від 16.02.2009 року №0000022304/0 про зменшення Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256764,70 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).