Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Смоковича М.I.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до слідчого відділу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі - слідчий Бєлокопитов I.В.

про визнання дій неправомірними, зобов'язання допущення адвоката до участі в слідчих діях

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 року

та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 2 листопада 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до слідчого відділу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України в м. Севастополі Бєлокопитова I.В. про визнання дій неправомірними, зобов'язання допущення адвоката до участі у слідчих діях.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 2 листопада 2006 року апеляційну скаргу позивача відхилено, ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з ухвалами суду першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

За правилами ч.1 ст.2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд обгрунтовано виходив з того, що відповідно до вимог ст. 109 КАС України (2747-15) зазначену вище заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір не є публічно - правовим.

Позовна заява не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України (2747-15) не відноситься до компетенції адміністративних судів, встановленої ст.17 Кодексу, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зазначених в якості відповідачів.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вимоги ОСОБА_1 зводяться до захисту порушених, на його думку, конституційних прав щодо відмови в присутності адвоката при виконанні слідчих дій.

В ухвалі суд вірно зазначив, що в разі незгоди з діями слідчого, їх належить оскаржувати відповідно до положень КПК України (1001-05) .

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 2 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .