Про визнання недійсною та скасування вимоги - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання недійсною та скасування вимоги,

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною вимогу управління ПФУвід 14 травня 2013 року №Ф-1153 про сплату боргу в розмірі 5766 грн 45 коп. (далі - вимога №Ф-1153) і скасувати її.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він одночасно є пенсіонером за віком та ФОП, що обрала спрощену систему оподаткування, а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 17 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2013 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що ФОП, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування та є пенсіонерами за віком, не зважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ,посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати всі постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано, зокрема, постанову Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року (справа № К/800/33732/13), у якій касаційний суд,вирішуючи спір у подібних правовідносинах, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував одні і ті самі норми матеріального права. Так, касаційний суд виходив із того, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, і не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (1788-12) (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію,передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону (1788-12) , та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI,так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин, висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.