Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Деледивки С.Г.

відповідача: Гончар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 13.03.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.

у справі № 46/88-а

за позовом Державної акціонерної холдінгової компанії "Артем"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 702/23-2 від 06.07.2005 р.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 380-ІV, ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27.11.2002 3р. № 1344-ІV, п.7.8 ст. 7, п. 16.1, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 2897-ВР. Виходячи із приписів ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, приписів п.1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податкова інспекція робить висновок, що такий платіж, як частина прибутку (доходу) господарських організацій, що сплачуються до бюджету, у статутних фондах яких є державна частка, є податком чи збором. Вважає, що ДАХК "Артем", 100% статутного фонду якого перебуває у державній власності, входило до кола платників до загального фонду державного бюджету України частини прибутку (доходу). Оскільки частина прибутку у розмірі 15 % сплачена з порушенням строків та недотриманням положень п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, податкова інспекція обґрунтовано нарахувала позивачеві суму коштів у розмірі 15 % обсягу чистого прибутку (доходу).

ДАХК "Артем" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства № 368/23-2/14307699 від 04.07.2005 р. при перевірці правильності та своєчасності нарахування та сплати відрахувань до загального фонду Держ авного бюджету України до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 52 Закону України "Про Державний бюджету України на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 380-ІV, ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 р. №1344-ІV, п. 7.8 ст. 7 та п. 16.1, 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та недотримання положень п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що зумовило несплату до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за 2002 рік – 1351500грн., за 2003 рік – 433500 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2005 р. № 702/23-2 про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем: відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) державних підприємств у розмірі 2677500 грн., у тому числі 1785000 грн. основного платежу, визначеного у відповідності до п.п. "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, та 892500 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визначених у відповідності до вимог п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002р. № 380-IV установлено, що державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджету України на 2004 рік" від 27.11.2003 р. № 1344-IVустановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо організаційно-правової форми діяльності позивача шляхом аналізу положень постанови Кабінету Міністрів України "Про створення Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" від 28.09.1996 р. № 1181 (1181-96-п) , статуту позивача, листа Фонду державного майна України № 10-25-6583 від 26.05.2003р., довідок про включення підприємства до ЄДРПОУ, в результаті чого достовірно встановлено, що останній має статус відкритого акціонерного товариства, а не державного підприємства. Податкова інспекція не враховує, що підприємство з такою організаційно-правовою формою господарювання, як відкрите акціонерне товариство, не може одночасно мати організаційно-правову форму господарювання державного підприємства. Та обставина, що ДАХК "Артем" засноване відповідно до постанови Кабінету Міністрів України шляхом об’єднання у її статутному фонді майна одного державного підприємства та контрольних пакетів акцій низки відкритих акціонерних товариств (п. 1.4 статуту) не надає йому статусу державного підприємства, яке не може бути одночасно іншим видом підприємства - господарським товариством (акціонерним товариством, в тому числі відкритим акціонерним товариством), правила створення, діяльності якого, визначаються Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-XII (1576-12) із змінами та доповненнями.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач за своїм правовим статусом не належав до кола платників, визначених ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002р. № 380-IV, а відтак не був зобов’язаний сплачувати частину прибутку до загального фонду державного бюджету згідно із приписами цієї норм закону.

Проте, на позивача, як на акціонерну холдінгову компанію, поширювалися вимоги ст. 72 Закону України "Про Державний бюджету України на 2004 рік" від 27.11.2003 р. № 1344-IVщодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету.

Суд касаційної інстанції зазначає про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податкового зобов’язання є порушенням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов’язанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, та визначати позивачеві штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII, викладеного Законом України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР (77/97-ВР) в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб’єктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону (пункт 3 частини першої статті 14 в редакції Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV (349-15) ) прирівняними до податку на прибуток є зобов’язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не було підприємство позивача.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов’язком позивача визначеним п. 3 "Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 (405-2004-п) .

Вказаний порядок розроблений на виконання ст. 72 Законів України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" і його приписи щодо сплати платежу у строки, визначені для сплати податку на прибуток, не наділяють такий платіж статусу податку, збору (обов’язкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає такою, що не відповідає вимогам Закону позицію податкового органу про те, що виплати, які позивач зобов’язаний був здійснювати у відповідності до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) належать до виплат (дивідендів), які законом віднесені до загальнодержавних податків, встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , і на які поширюються вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Податковою інспекцією при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення залишено поза увагою, що позивач не належить до суб’єктів, які зазначені у п. 3 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", не було враховано, що виплати мали бути здійснені на виконання вимог "Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік", а не в наслідок рішень емітента корпоративних прав, мова про які йдеться у п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і виплати на виконання вимог Закону не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 13.03.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.