Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Лєбєдєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1.

до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим

про нарахування надбавки до пенсії і стягнення моральної шкоди.

Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про стягнення з відповідача на її користь заборгованість з щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни" у розмірі 2223,00 грн., моральної шкоди у розмірі 1700,00 грн. та компенсувати їй судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) і має право на пільги, передбачені цим Законом (2195-15) . Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ПФУ. Крім того, позивач просить розглянути справу у її відсутність та відстрочити сплату судового збору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимогиОСОБА_1. не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Справу клопоче розглянути у відсутність представника Управління ПФУ в Родольненському районі АР Крим.

Справу розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1. є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст. 71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення п. 12 статті 71, а також ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) .

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Ст. 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати, як: Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70 грн.: Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.; Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за період з січня по жовтень 2008 року дорівнює 1439,10 грн.: Січень - березень (470,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.; Квітень-червень (481,00 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн; Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн; Жовтень (498 грн. х 30%) = 149,40 грн.

Судом встановлено, що позивач протягом 2007 року не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, у січні - жовтня 2008р. йому було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08р.- 47 грн. х 3 міс.= 141,00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. - 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р.- 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн. з 01.10.2008р.-49,80 грн., разом 479,70 грн.

Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2007 рік в сумі 1439,10 грн. та за 2008 рік 1439,10 - 479,70 = 959,40 грн.

Посилання відповідача на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) не передбачено який орган зобов'язаний здійснювати виплати, за рахунок яких коштів та в якому порядку, суд вважає нікчемники, оскільки зазначені висновки Управління ПФУ не відповідають ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача, що законодавчими актами не передбачено за рахунок яких коштів необхідно здійснювати виплати, тому що кошти Пенсійного фонду являються цільовими, бюджет формується виключно зі страхових внесків, які використовуються виключно на виплату пенсій.

Суд приймає до уваги, що статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) , ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.

Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 5 6, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення щомісячної держаної соціальної допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню у розмірі 735,30 грн. ( липень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 365,40 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за період з січня по жовтень 2008 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з травня по жовтень 2008 року у сумі 581,20 грн. (871,80 грн. (підлягає нарахуванню за період з травня по жовтень 2008 року) - 290,60 грн. ( сума фактично виплачена за період з травня по жовтень 2008 року).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 1316,50 грн., з яких: 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 року.

Крім того, зважаючи на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни", але без нарахування відповідної суми за певний період стягнення з відповідача вищенаведеної допомоги неможлива, суд вважає за необхідне у відповідності з ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача, та зобов'язати Управління ПФУ в Роздольненському районі АР Крим здійснити нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за період з липня по грудень 2007 року та за період з травня по жовтень 2008 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди проводиться з державного бюджету лише у випадках, що передбачені у законі, а саме: статтями 1167, 1174 ЦК України.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"від 31.03.1995 року № 4 (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).

Позивач просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 1700,00 грн. з відповідача, однак жодних доказів у підтвердження даних позовних вимог суду не надав, не достатньо обґрунтував розмір суми шкоди, що є також підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

В силу викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. (v0006700-92) , суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1700,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про компенсацію судових витрат, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, так як докази їх сплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при зверненні до суду не сплатила судовий збір, в той час як відповідно до пунктів "б" і "д" ч. 1 ст. 3 Декрету КМ України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. повинна була сплатити судовий збір на загальну суму 11,90 грн., з яких 3,40 грн. судовий збір з вимоги немайнового характеру та 8,50 грн. з вимоги про стягнення моральної шкоди.

Оскільки позовна заява задоволена частково, згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача у дохід Державного бюджету України судовий збір у частині вимог, в задоволені яких відмовлено у сумі 9,90 грн., з яких 1,4 грн. судовій збір з вимоги немайнового характеру і 8,50 грн. судовий збір з вимоги про стягнення судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.02.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 27.02.09 року.

Керуючись ст. ст. 160- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (96200, АР Крим, смт. Роздольне, пр. 30-річчя Перемоги, б. 6, (інші відомості в матеріалах справи відсутні) нарахувати Щур Вірі Григорівні (АДРЕСА_1(інші відомості в матеріалах справи відсутні)) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 1316,50 грн., з яких: 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 року.

3.Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1(інші відомості в матеріалах справи відсутні))у доход Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 9,90 грн.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А. 6, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення щомісячної держаної соціальної допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню у розмірі 735,30 грн. ( липень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 365,40 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за період з січня по жовтень 2008 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з травня по жовтень 2008 року у сумі 581,20 грн. (871,80 грн. (підлягає нарахуванню за період з травня по жовтень 2008 року) - 290,60 грн. ( сума фактично виплачена за період з травня по жовтень 2008 року).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 1316,50 грн., з яких: 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 року.

Крім того, зважаючи на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни", але без нарахування відповідної суми за певний період стягнення з відповідача вищенаведеної допомоги неможлива, суд вважає за необхідне у відповідності з ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача, та зобов'язати Управління ПФУ в Роздольненському районі АР Крим здійснити нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за період з липня по грудень 2007 року та за період з травня по жовтень 2008 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди проводиться з державного бюджету лише у випадках, що передбачені у законі, а саме: статтями 1167, 1174 ЦК України.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"від 31.03.1995 року № 4 (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).

Позивач просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 1700,00 грн. з відповідача, однак жодних доказів у підтвердження даних позовних вимог суду не надав, не достатньо обґрунтував розмір суми шкоди, що є також підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

В силу викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. (v0006700-92) , суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1700,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про компенсацію судових витрат, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, так як докази їх сплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при зверненні до суду не сплатила судовий збір, в той час як відповідно до пунктів "б" і "д" ч. 1 ст. 3 Декрету КМ України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. повинна була сплатити судовий збір на загальну суму 11,90 грн., з яких 3,40 грн. судовий збір з вимоги немайнового характеру та 8,50 грн. з вимоги про стягнення моральної шкоди.

Оскільки позовна заява задоволена частково, згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача у дохід Державного бюджету України судовий збір у частині вимог, в задоволені яких відмовлено у сумі 9,90 грн., з яких 1,4 грн. судовій збір з вимоги немайнового характеру і 8,50 грн. судовий збір з вимоги про стягнення судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.02.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 27.02.09 року.

Керуючись ст. ст. 160- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (96200, АР Крим, смт. Роздольне, пр. 30-річчя Перемоги, б. 6, (інші відомості в матеріалах справи відсутні) нарахувати Щур Вірі Григорівні (АДРЕСА_1(інші відомості в матеріалах справи відсутні)) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 1316,50 грн., з яких: 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 року.

3.Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1(інші відомості в матеріалах справи відсутні))у доход Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 9,90 грн.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.