Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою фірми "Стивва" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року у справі №2-2/6893-2006А за позовом фірми "Стивва" до Кримської регіональної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень, -

В березні 2006 року фірма "Стивва" звернулася в суд з позовом до Кримської регіональної митниці (правонаступник Кримської митниці), в якому просила визнати недійсними податкове повідомлення №17 від 16.11.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість та податкове повідомлення №18 від 16.11.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання по ввізному миту.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року, у позові відмовлено.

Справа № К-28337/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями фірма "Стивва" звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Кримська регіональна митниця просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами камеральної перевірки оформлення відповідачем вантажних митних декларацій за №60000/3/7160 від 03.11.2003, №600000001/4/5334 від 11.08.2004, №600000001/4/3731 від 29.04.2005р. був складений акт від 26.10.2005р.

Даним актом встановлені методологічні помилки у визначенні коду товару за УКТ ЗЕД, а саме, що при оформленні вантажно митних декларацій товар "декоративні вироби зі скла", опис якого наведено у графі 31 вантажних митних декларацій, помилково задекларовано у товарній підкатегорії 7018 90 90 00.

На підставі акту перевірки та пп.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем були направлені на адресу позивача податкове повідомлення №17 від 16.11.2005р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1310,90 грн. і податкове повідомлення № 18 від 16.11.2005 про визначення суми податкового зобов'язання по ввізному миту в розмірі 6554,20 грн.

Згідно з пп.2.1.1 п.2.1 та пп.2.2.1 п.2.2 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами є митні органи – стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Підпунктом 2.1. пункту 2 "Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України" (затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.2001р. за №109/188 (z0261-01) ) встановлено, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Відповідно до абзацу "в" пп.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявлені арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які привели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Методологія заповнення вантажної митної декларації визначена Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.1997 № 307 (z0443-97) ), згідно якої у графі 31 вантажної митної декларації "Вантажні місця та опис товару" під номером 1 зазначається точний опис товарів, що декларуються: повне найменування; технічні та основні (головні) комерційні характеристики, що визначають основні якісні та кількісні параметри товарів. Відомості про товари, заявлені в зазначеному підрозділі графи, мають містити достатній перелік інформації для їх ідентифікації при митному оформленні та однозначного віднесення до визначеної підкатегорії УКТ ЗЕД згідно з основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.

Судами встановлено, що опис товарів, наведений у графах 31 вантажних митних декларацій №60000/3/7160 від 03.11.2003р., №600000001/4/5334 від 11.08.2004р., №600000001/4/3731 від 29.04.2005р., наданих позивачем, не містить опису технічних характеристик товарів, зокрема, не містить вказівки на виготовлення таких товарів за допомогою склодувної трубки. Вказана обставина є методологічною помилкою та не дозволяє віднести задекларовані товари до товарної позиції 7018 90 90 00 УКТ ЗЕД.

Наведений опис товару та подані до митного оформлення товаросупровідні документи не містять інформації про те, що задекларовані товари вироблені за допомогою склодувної трубки.

Разом з тим, судами встановлено, що ввезені позивачем товари виготовлені не з допомогою склодувної трубки (інструмента), а за допомогою спеціальних скляних трубок або стрижнів (матеріалів).

Таким чином, такі товари мають класифікуватися по товарній позиції за кодом УКТ ЗЕД 7013 99 00 00, опис якої не містить вказівки на спосіб виготовлення товару: "... вироби для оздоблення житла або аналогічні вироби зі скла, крім виробів товарної позиції 7010 або 7018".

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (затверджена Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001р. (2371-14) ) для товарів за кодом 7018 90 90 00 ставка ввізного мита встановлена в розмірі 10% від митної вартості, для товарів за кодом 7013 99 00 00 - 25%.

Згідно п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України базою оподаткування податком на додану вартість є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням ввізного мита.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень, адже невірне зазначення позивачем у деклараціях коду товару призвело до заниження суми податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу фірми "Стивва" – відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.