7/398 Про визнання векселів такими, що підлягають погашенню - 22.12.2008 Прийняття

Позовні вимоги були заявлені позивачем до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таїз", Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами було порушено порядок випуску, обліку та погашення податкових векселів, а також необґрунтовано, на підставі рішення Автозаводського районного суму м. Кременчука від 23.01.2004 та ухвали Автозаводського районного суму м. Кременчука від 23.01.2004 було погашено податкові векселі, а також безпідставно проігноровано припис Генеральної прокуратури України про усунення порушення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) шляхом відновлення у податковому обліку заборгованості ТОВ "Таїз"з податку на додану вартість у сумі 1 488 934 тис. грн.

У зв’язку з цим прокурор позивач просив суд визнати протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Полтаві, якими визнано погашеними 677 податкових векселів, виданих ТОВ "Таїз"на загальну суму 1 488 934 927,50 грн. на підставі рішення Автозаводського районного суму м. Кременчука від 19.01.2004 та ухвали Автозаводського районного суму м. Кременчука від 23.01.2004 та вчинено написи про це на зворотному боці векселів; визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Полтавській області по невиконанню припису заступника Генерального прокурора України від 23.01.2008 № 05/1/1-6606-07; визнати 677 податкових векселів на загальну суму 1 488 934 927,50 грн., виданих ТОВ "Таїз", такими, що не погашені та підлягають погашенню у передбачений чинним законодавством спосіб.

Ухвалою суду від 06.08.08 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 17.09.08 об 11:00.

17.09.08 в попередньому судовому засіданні було оголошено перерву до 03.10.08.

Судом були враховані заперечення, подані представниками відповідачів по справі, у зв’язку з чим були прийняті наступні процесуальні документи.

03.10.08 Ухвалою суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду було закрито провадження по справі в частині позовних вимог, заявлених Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державної податкової адміністрації у м. Полтаві про визнання протиправними дій службових осіб; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАІЗ" (код ЄДРПО 32635669);

2. Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" (код ЄДРПО 20953647);

3. Відкрите акціонере товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПО 00032112).

Ухвалою суду від 03.10.08 було роз'єднано справу № 7/398 та справі за позовом Генерального прокурора України в інтересах Кабінету Міністрів України до Державної податкової адміністрацій України та Державної податкової адміністрацій у Полтавській області по невиконанню припису заступника Генерального прокурора України від 23.01.2008 р. № 05/1/1-6606-07 присвоєно номер 7/526, а справу 7/398 було ухвалено слухати з наступним складом осіб: позивач –Кабінет Міністрів України; відповідач - Державна податкова інспекція у м. Полтаві, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАІЗ" (код ЄДРПО 32635669), Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" (код ЄДРПО 20953647), Відкрите акціонере товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПО 00032112).

Відповідач по справі надав суду заперечення, в яких зазначив, що позивач та прокурор звернулися до суду з порушенням вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Зважаючи на те, що відповідач діяв на підставі вимог чинного законодавства України та виконуючи рішення суду, що є обов’язковим для виконання відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Таїз"під час митного оформлення вантажу було використано податкові векселі на загальну суму 1 488 934 927,50 грн. Вказані векселі були погашені Державною податковою інспекцією в м. Полтаві. Погашення векселів мало місце відповідно до Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004, згідно з яким було передбачено, що до Українсько-польського спільного підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра"та створюваних ним дочірніх підприємств, протягом десяти років застосовувати з дня вимоги інвестора, державні гарантії захисту іноземних інвестицій, у разі зміни законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таїз"є дочірнім підприємством Українсько-польського спільного підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра".

23.01.07 Генеральною прокуратурою України було винесено припис про усунення порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , адресований Голові Державної податкової адміністрації України, шляхом відновлення у податковому обліку заборгованості ТОВ "Таїз"з податку на додану вартість в сумі 1 488 934 тис. грн. Вказаний припис Генерального прокурора України виконано не було.

Вказані обставини були покладені позивачем в основу адміністративного позову.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Спір, у зв’язку з яким заявлено адміністративний позов, стосується реалізації функцій податкового органу, покладеного на нього в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Правовідносини, з приводу яких заявлено позов, склалися між суб’єктом владних повноважень та суб’єктом господарювання та за своєю правовою природою є організаційно-господарськими (ст. 3 Господарського кодексу України).

Зважаючи на те, що вищезгадана стаття Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає виключні випадки, в яких сторонами (позивачем та відповідачем) у адміністративній справі можуть бути суб’єкти владних повноважень, то суд вважає, що Заступник Генерального прокурора України (представник) та Кабінет Міністрів України (позивач) звернулися до суду без належних на те правових підстав.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

В даному випадку прокурор здійснює представницькі функції Кабінету Міністрів України, про що прокурором неодноразово було заявлено в судових засіданнях.

Відповідно до ст.11З Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Виходячи зі змісту ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, ст. 2 та п.3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів не уповноважено на звернення до суду з позовами щодо правомірності здійснення митного оформлення вантажів та справляння податків.

Зважаючи на приписи, закріплені в ч.2 ст. 19 Конституції України, Кабінет Міністрів України має діяти в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Відтак, Кабінет Міністрів України, як позивач у даній справі, та прокурор як його представник, звернулися до суду з позовом поза межами наданих їм повноважень.

У зазначеному випадку, посилання позивача на ст. 125 Конституції України судом до уваги не приймається, оскільки зазначена стаття не може розширювати повноваження органів владних повноважень щодо їх компетенції, встановленої законами України.

Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо погашення податкових векселів, прокурор та позивач, посилалися на вищезгадані рішення та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що вказані судові рішення набрали законної сили, на сьогоднішній час не скасовані, та відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, відповідачем було вчинено дії на підставі закону та на виконання рішення суду. Посилання прокурора на те, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 року (v001p710-02) , судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у ст.4 цього Закону підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону (1457-14) , є необґрунтованими. Виконання рішень суду здійснюється в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Законодавством також передбачено, що у разі, якщо рішення суду є не зрозумілим сторони або державний виконавець можуть звернутися до суду, що виніс рішення за його роз’ясненням. Як вбачається з матеріалів, наданих сторонами, за роз’ясненням рішення суду будь-які особи не зверталися. За таких підстав міркування позивачів щодо часткового виконання зазначеного рішення є особистою думкою та до уваги не приймається.

Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів визначено постановою Кабінету Міністрів України (позивача по справі) від 1 жовтня 1997 р. № 1104 (1104-97-п) , якою затверджено "Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України". Зазначеним Порядком (1104-97-п) встановлені єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання. Відповідно до абз.8 п. 19 Порядку (1104-97-п) передбачено, що не вважається таким, що погашений, податковий вексель, погашення якого здійснюється у спосіб, не передбачений зазначеним пунктом.

Позивачем по справі та прокурором не надано суду доказів того, що відповідачем було порушено спосіб погашення податкових векселів (встановлений позивачем по справі), а також не наведено правих норм, які б передбачали поворот погашення податкових векселів. На запитання головуючого представник позивача не пояснив, чи існує така можливість взагалі.

З аналізу змісту Порядку (1104-97-п) , про який згадується вище, судом не встановлено законодавчо передбаченої можливості здійснювати поворот погашення податкових векселів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність вчинених ним дій щодо погашення податкових векселів. Разом з тим, прокурор та позивач не обгрунтоували суду наявності підстав для звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У позові Заступника Генерального прокурора України в інтересах Кабінету Міністрів України до Державіної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання податкових векселів такими, що не погашені та підлягають погашенню відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.