Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О.Н.,

Суддів - Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Штульмана І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, Дніпропетровської міської організації "Громадський контроль", Дніпропетровської обласної організації "Антифашистський союз Маутхаузен" до Старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3, Заступника прокурора міста Дніпропетровська, Прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська, судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4, третя особа: Дніпропетровська обласна державна адміністрація, про захист конституційних прав, свобод та інтересів громадян України, встановлених, закріплених та охоронюваних Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2006 року, -

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3, Заступника прокурора міста Дніпропетровська, Прокурора Жовтневого району міста Дніпропетровська, судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4 з позовом про визнання незаконними дій щодо невжиття заходів по захисту їх прав, як споживачів послуг з теплопостачання.

Мотивуючи позовні вимоги посилалися на те, що з вини зазначених осіб рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 травня 2005 року на них покладено обов'язок сплатити ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" з виробництва теплової енергії "Теплоенерго" заборгованість в сумі 1502 гривні 17 копійок з неякісних послуг теплопостачання.

Разом з цим, просили забезпечити позов, шляхом зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-315/05, виданим Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, з метою виконання вказаного судового рішення.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2006 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2006 року її апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали судді суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 186 КАС України заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга не ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що питання забезпечення позову вирішувалося судом 23 травня 2006 року за участю сторін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суддя суду апеляційної інстанції виходив з того, що вона пропустила встановлений частиною 4 статті 186 КАС України п'ятиденний строк апеляційного оскарження, оскільки заяву про апеляційне оскарження не подавала, а апеляційну скаргу здала на пошту лише 8 червня 2006 року. З заявою про поновлення пропущеного строку не зверталася.

Однак, як вбачається з додатків до касаційної скарги, заява про апеляційне оскарження судового рішення була подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області 29 травня 2006 року, а апеляційна скарга - 8 червня 2006 року, тобто в строк, встановлений частиною 4 статті 186 КАС України.

Вказана заява в матеріалах справи відсутня.

За таких обставин, ухвалу судді суду апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, у зв'язку з чим касаційна скарга задовольняється частково.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2006 року скасувати, а справу направити до того ж суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.