Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р.

у справі № 19/267 господарського суду Рівненської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662"

до Державної податкової інспекції у Здолбунівському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.09.2006 р. № 0000372340/0, -

Постановою господарського суду Рівненської області від 14.11.2006 р. у справі № 19/267 задоволено позовні вимоги ВАТ "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Здолбунівському районі від 08.09.2006 р. № 0000372340/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 256213,50 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 170809 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, виписаних його контрагентом – НВПП "Метал-Холдінг", про скасування установчих документів якого позивачу не було відомо і, крім того, він не зобов’язаний і не має права перевіряти своїх контрагентів з питань дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. постанову місцевого господарського суду скасовано і прийнято нову постанову, якою в позові ВАТ "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтував свою позицію тим, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних особою, яка не мала права на їх оформлення, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2005 р. у справі № 2-4717/2005 з 23.09.2003 р. визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість НВПП "Метал-Холдінг".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. та залишити в силі постанову господарського суду Рівненської області від 14.11.2006 р.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття ДПІ у Здолбунівському районі податкового повідомлення-рішення від 08.09.2006 р. № 0000372340/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 256213,50 грн., слугували висновки акту від 29.08.2006 р. № 00179/2340/3118469 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2006 р.

Визначаючи позивачу спірну суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податкова інспекція виходила з того, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в період з 31.05.2005 р. по 30.09.2005 р. НВПП "Метал-Холдінг", свідоцтво платника податку на додану вартість та установчі документи якого визнані недійсними з моменту реєстрації рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2005 р. у справі № 2-4717/2005.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо необхідності визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, ВАТ "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" в травні, червні, липні, серпні та вересні 2005 р. задекларувало у відповідних деклараціях з податку на додану вартість та віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 170809 грн., сплачені позивачем при придбанні робіт (послуг) від продавця НВПП "Метал-Холдінг" на підставі виписаних останнім податкових накладних. В подальшому витрати, понесені позивачем у зв’язку з придбанням названих робіт (послуг), були включені ним до валових витрат відповідного періоду.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з позицією податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних НВПП "Метал-Холдінг" в період з 31.05.2005 р. по 30.09.2005 р., послався на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2005 р. у справі № 2-4717/2005, яким визнано недійсними установчі документи з моменту реєстрації (з 16.09.2003 р.) та свідоцтво платника податку на додану вартість НВПП "Метал-Холдінг" з 23.09.2003 р. За висновком апеляційного господарського суду, позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних особою, яка не мала права на їх оформлення.

Однак з обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписи цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків відповідачем не надано.

Таким чином, видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Доказів виключення НВПП "Метал-Холдінг" з державного реєстру відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо правомірності дій позивача при включенні до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 170809 грн. на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентом – НВПП "Метал-Холдінг" узгоджується з обставинами по справі та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Викладеним спростовуються висновки апеляційного господарського суду щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівське автотранспортне підприємство-15662" задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р., а постанову господарського суду Рівненської області від 14.11.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.