Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.I.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: Ярмака М.М., Сороки Ю.Ю., Піскуна I.О.

відповідача: Воробйової О.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 13.11.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р.

у справі №49/279-А

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства "Український кредитно-торговий банк"

про стягнення 1 040 242,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - ДПI у Печерському районі м. Києва, позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Український кредитно-торговий банк" (далі по тексту - ВАТ "Український кредитно-торговий банк", відповідач) про стягнення суми заборгованості, що виникла в результаті непогашення податкових векселів у розмірі 1 040 242,78 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.11.2006 р. у справі №49/279-А, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ДПI у Печерському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 13.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. у справі №49/279-А, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПI у Печерському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватним підприємством "Грейн" при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій надано органам митного контролю 25 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму у розмірі 1 040 242,78 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. №1104 (1104-97-п) затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п.п. 11.5 п. 11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

На виконання п.п. 11.5 п. 11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ВАТ "Український кредитно-торговий банк здійснено гарантійні написи на 23 податкових векселях: №30021604355 від 05.01.06 р. на суму 38 245,15 грн.; №3217234587 від 01.02.06 р. на суму 22 914,38грн.; №3217234588 від 01.02.06 р. на суму 23 632,36 грн.; №3217234589 від 01.02.06 р. на суму 23 632,36 грн.; №3217234590 від 06.02.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №3217234594 від 06.02.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №3217234566 від 09.02.06 р. на суму 50 045,00 грн.; №321723 4595 від 10.02.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №3217234596 від 10.02.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №30021604366 від 13.02.06р. на суму 63 950,06 грн.; №30021604367 від 14.02.06 р. на суму 39 349,35 грн.; №30021604368 від 14.02.06 р. на суму 39 349,35 грн.; №30021604369 від 14.02.06 р. на суму 39 488,34 грн.; №30021604370 від 14.02.06 р. на суму 39 488,34 грн.; №3217234610 від 14.02.06 р. на суму 39 349,35 грн.; №3217234597 від 15.02.06 р. на суму 48 654,96 грн.; №3217234649 від 17.02.06 р. на суму 18 712,87 грн.; №3217234607 від 01.03.06 р. на суму 23 136,58 грн.; №3217234605 від 01.03.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №3217234606 від 01.03.06 р. на суму 47 234,72 грн.; №3217234608 від 03.03.06 р. на суму 48 884,00 грн.; №32172134873 від 10.03.06 р. на суму 47 264,72 грн.; №3217234874 від 10.03.06 р. на суму 50 045,00 грн., що підтверджено підписами посадових осіб та печаткою банківської установи.

Відповідно до п. 2 Порядку аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя.

Згідно з п. 6 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України - векселедержателем є державна податкова інспекція за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 3 п.п. 11.5 п. 5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачем не вжито заходів щодо погашення податкових векселів ПП "Грейн", на момент звернення до суду з позовною заявою, термін погашення податкових векселів минув, податкові зобов'язання ПП "Грейн" шляхом перерахування грошових коштів до бюджету не погашено, перед векселедержателем - ДПI у Печерському районі м. Києва, обліковуються податкові зобов'язання ПП "Грейн" по 25 податкових векселях на загальну суму 1 040 242,78 грн., які воно мало погасити відповідні векселі на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Листами від 25.05.2006 р. та від 16.06.2006 р. ДПI у Печерському районі міста Києва звертався до ВАТ "Український кредитно - торговий банк" з вимогами щодо погашення податкових векселів.

В матеріалах справи відсутні будь які докази реагування відповідача на звернення позивача.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що сума зазначена у непогашених векселях авальованих відповідачем, по своїй правовій природі є податковою заборгованістю, яка має погашатись в порядку передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14) , а ДПI у Печерському районі м. Києва не надано доказів надсилання ВАТ "Український кредитно - торговий банк" податкових вимог у відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14) .

Однак, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Згідно абз. 3 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель лише у разі коли платник податків з будь-яких причин не має можливості погасити заборгованість по податковим векселям, а така заборгованість визнається податковою заборгованістю банку-аваліста з проведенням відповідних процедур для забезпечення її стягнення

Судова колегія звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини неможливості погашення заборгованості по податковим векселям безпосередньо платником податку та стягнення податкової заборгованості за спірними податковими векселями в порядку визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14) , в т.ч. визначення ПП "Грейн", яке на залучено до участі у справі, податкового зобов'язання.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) TOC \t "Заголовок 1;1;Заголовок 2;2;Заголовок 3;3;Заголовок 1.headіng 1;1;Заголовок 2.headіng 2;2;Заголовок 3.headіng 3;3" \h \z судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права можуть призвести до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам врахувавши вищевикладене необхідно всебічно і повно перевірити обставини у справі, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, необхідність при новому розгляді з'ясувати суб'єктний склад спірних правовідносин, з урахуванням всіх осіб права, інтереси та обов'язки яких пов'язані з предметом даного спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 13.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. у справі №49/279-А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.