8/475 Про визнання неправомірними дій в частині стягнення суми податку на додану вартість та ввізного мита - 10.12.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Україна"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Київської регіональної митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій в частині стягнення з позивача податку на додану вартість та ввізного мита в митному режимі тимчасового ввезення та стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями в розмірі: податок на додану вартість в розмірі 61709 грн. 40 коп. та ввізне мито в розмірі 28049 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зауважив, що проводив демонстрацію товару без мети продажу, а також вказує на те, що весь товар було зворотно вивезено у строки передбачені договором № 14/05, що підтверджує митна декларація № 100000007/8/128810. Позивач вважає дії відповідача щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 61709 грн. 40 коп. та ввізного мита в розмірі 28049 грн. 73 коп. такими, що порушують вимоги чинного законодавства України, а також вимоги відповідних міжнародних договорів.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, свою позицію виклав в письмових запереченнях. Відповідач зазначив, що дії посадових осіб Київської регіональної митниці відповідали чинному законодавству та оформлення товару було проведено на підставі Конвенції про тимчасове ввезення (995_472) від 26.06.1990 р., Митного кодексу України (92-15) , Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України від 13.09.201 р. № 2681-ІІІ, (2681-14) Постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 р. № 80 " (80-2006-п) Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", Постанови Кабміну від 12.12.2002 р. № 1855 (1855-2002-п) "Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)", Наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" (z0439-05) , зареєстрований в Мін’юсті України 27.04.2005 р. за № 439/10719, Наказу Державної митної служби України від 28.03.2000 р. № 173 "Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезеня)" (z0250-00) .

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Порядок застосування митного режиму тимчасово ввезення (вивезення) (далі по тексту – Порядок) затверджений Наказом Державної митної служби України від 28.03.2000р. № 173 (z0250-00) та зареєстрований в Мін’юсті України 27.04.2000 р. за № 250/4471.

Цей Порядок (z0250-00) розроблений відповідно до ст. 187 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-ІV з метою встановлення механізму реалізації положень ст. ст. 117, 204 –211 Митного кодексу України (92-15) .

Дія Порядку (z0250-00) поширюється на товари, що переміщуються через митний кордон України підприємствами із застосуванням митного режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Переміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

- подання митному органу документів на товари з обґрунтуванням

підстав для їх тимчасового ввезення на митну територію України

(тимчасового вивезення за межі митної території України);

- надання митному органу зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), у строки, що зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, установлених Митним кодексом України (92-15) ;

- подання митному органу дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Перелік необхідних документів визначений у Постанові Кабміну від 01.02.2006 р. № 80 (80-2006-п) "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України".

До закінчення строку тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) товарів, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

- вивезти (увезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу, або

- заявити про зміну митного режиму з додержанням вимог Митного кодексу України (92-15) та інших законодавчих актів України.

Дозволяється зворотне вивезення (увезення) тимчасово ввезених (вивезених) товарів однією чи кількома партіями.

При зворотному вивезенні за межі митної території України або зворотному ввезенні на цю територію товари можуть бути пропущені через митний кордон України будь-яким митним органом. При цьому митний орган зобов'язаний повідомити про це митницю оформлення.

Для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України з метою тимчасового ввезення на митну територію України (тимчасового вивезення за межі цієї території) чи з метою виконання наданого митному органу зобов'язання про їх зворотне вивезення (увезення), митному органу подається вантажна митна декларація (далі - ВМД) або інший документ, визначений законодавством України.

Митне оформлення партії товарів, митна вартість якої не перевищує суми, еквівалентної 100 євро, здійснюється за листом підприємства без подання ВМД.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 N1855 (1855-2002-п) "Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)".

Допускається надання дозволу на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі цієї території України) під зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) з умовним повним звільненням від оподаткування щодо:

- товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях чи інших подібних заходах;

- професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення (вивезення) яких саме по собі не є комерційною операцією;

- зразків товарів, предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення (вивезення), і їх використання на території України не має комерційного характеру;

- товарів, що ввозяться (вивозяться) з освітніми, науковими чи

культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання,

обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших

товарів, що ввозяться (вивозяться) у рамках навчальної, наукової або

культурної діяльності;

- товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

- матеріалів для реклами та туризму;

- запасних частин і обладнання, призначених для використання в

процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів,

тимчасово ввезених на митну територію України або тимчасово вивезених з

- інших товарів відповідно до Законів України.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Додатку В.1 Конвенції про тимчасове ввезення (995_472) від 26.06.1990 р., термін "захід"означає:

1. Виставку, ярмарок, та подібний показ або демонстрацію в галузях торгівлі, промисловості, сільського господарства або ремісництва;

2. Виставку або зустріч, організовану головним чином у благодійних цілях;

3. Виставку або зустріч, організовану головним чином для сприяння дослідженням, мистецтву, ремісництву, спорту або науковій, освітній чи культурній діяльності, сприяння релігійним знанням або культу, для розвитку туризму або для сприяння дружбі між народами;

4. Зустріч представників будь-якої міжнародної організації або

міжнародної групи організацій, або

5. Представницьку зустріч офіційного чи меморіального характеру.

Винятком, відповідно до законодавства являються виставки, організовані для приватних цілей в магазинах чи торгових приміщеннях з метою продажу іноземних товарів.

Порядком (z0250-00) забороняється надання дозволу на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за її межі) таких товарів:

- заборонених до ввезення (вивезення) згідно із законодавством;

- заборонених до транзиту через митну територію України згідно із законодавством;

- що переміщуються через митний кордон України за договорами

купівлі-продажу, міни, консигнації, фінансового лізингу (оренди),

маркетингу, про спільну діяльність та іншими договорами, якщо на підставі

цих договорів відбувається передання права власності на такі товари.

Строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів зумовлюється метою такого ввезення (вивезення), але не повинен перевищувати строків, установлених Митним кодексом України (92-15) .

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України) товарів.

З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів, а також інших обставин строк тимчасового ввезення (вивезення) може бути продовжений відповідним митним органом на підставі заяви заінтересованої особи, поданої до закінчення цього строку. Заява подається митному органу разом з іншими документами, що обґрунтовують потребу такого продовження.

Порядок прийняття рішення про продовження строку тимчасового ввезення (вивезення) відповідає Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. N1855 (1855-2002-п) .

При цьому обов'язковою умовою продовження строку тимчасового ввезення є проведення перевірки відповідності фактичної кількості, стану тимчасово ввезених товарів відомостям, заявленим у ВМД, а також використання цих товарів з метою, заявленою митному органу при їх ввезенні.

При виявленні митним органом фактів використання тимчасово ввезених (вивезених) товарів з будь-якою іншою метою, крім тієї, що була заявлена митному органу, а також у разі невиконання особою, що надала зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) цих товарів, такого зобов'язання в установлений строк, митний орган розглядає питання наявності в діях цієї особи порушення митних правил.

Товари, що переміщуються через митний кордон України в митному

режимі тимчасового ввезення (вивезення), підлягають контролю відповідно

до ст. 27 Митного кодексу України, в якій зазначено, що товари, які

переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю

можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному,

фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Порядок ввезення товарів громадянами на митну територію України регламентується Законом України від 13.09.01 № 2681-ІП "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) .

Відповідно до договору про співробітництво від 14.05.2008 р. № 14/05 та позовної заяви, товар (мисливський нарізний карабін системи Take Down –VO Abu Dhabi "Kudo"kal.1-416 T № 2067 kal.2 –300 WM № PO53 комплект у кейсі 1 шт. –вартістю 12 000 євро; мисливський нарізний карабін системи Take Down –VO Abu Dhabi "Leopard"kal.1-416 T № 2068 kal.2 –7 mmRM № PO54 комплект у кейсі 1 шт. –вартістю 12 000 євро; мисливський нарізний карабін системи Take Down –VO Abu Dhabi "Lion"kal.1-6,5Х № 2069 kal.2 –9,3Х62 № PO55 комплект у кейсі 1 шт. –вартістю 12 000 євро) був ввезений для демонстрації зразків іноземних товарів в мисливському "салоні". Контракт був укладений за умови комісійного продажу. Отже, знаючи ці факти Митниця не могла оформити товар в режимі тимчасового ввезення з повним звільненням від податків.

В матеріалах справи знаходиться лист від 01.10.07 № 35-1.1 ./33-10113, яким Державна митна служба України надала відповідь ТОВ "Сафарі-Україна", даним листом було у повному обсязі роз'яснено процедуру оформлення в режимі тимчасове ввезення та зазначено про неможливість звільнення від податків у разі використання виставок в магазині для приватних цілей.

З огляду на вищенаведене, позовна вимога щодо стягнення з Київської регіональної митниці на користь ТОВ "Сафарі-Україна"коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями в розмірі: податок на додану вартість в розмірі 61709,40 грн. та ввізне мито в розмірі 28049,73 грн., задоволенню не підлягає, оскільки митний орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій Київської регіональної митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Україна"податку на додану вартість та ввізного мита в митному режимі тимчасового ввезення та стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями в розмірі: податок на додану вартість в розмірі 61709 грн. 40 коп. та ввізне мито в розмірі 28049 грн. 73 коп., задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.