Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Чалого С.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейський експрес" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейський експрес" до Західної регіональної митниці про визнання податкового повідомлення таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2007 року було задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейський експрес" до Західної регіональної митниці про визнання податкового повідомлення №2 від 11 січня 2007 року про визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 78 713, 75 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем було ввезено транспортні засоби у якості внеску до статутного фонду, а Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачав сплати ПДВ у випадку відчуження ввезеного.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято рішення про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивоване тим, що з моменту відчуження транспортні засоби втратили статус іноземної інвестиції, тому відповідачем правомірно прийнято оспорюване рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Східноєвропейський експрес" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року скасувати, постанову Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2007 року залишити в силі.

Касаційна скарга грунтується на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Скаржник стверджує, що зазначеним Законом на нього не покладено обов'язку зі сплати податку на додану вартість при відчуженні внесених у статутний фонд транспортних засобів.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що згідно вантажно - митних декларацій, позивачем було ввезено в якості внеску до статутного фонду підприємства п'ять автомобілів, які в подальшому, після постановки на баланс підприємства, були відчужені останнім, зокрема:

ВМД № 200000001/5/000971 від 4.03.2005р., мито сплачено в сумі 4177, 55 грн. за даною декларацією оскаржуваним рішенням донараховано ПДВ у сумі 9948.67 грн.

ВМД № 20000001/5/001198 від 15.03.2005р., мито сплачено в сумі 4637.56грн за даною декларацією оскаржуваним рішенням донараховано ПДВ в сумі 19472 грн.

ВМД № 20000000/5/0011153 від 11.03.2005р., мито сплачено в сумі 8321.01 грн. за даною декларацією оскаржуваним рішенням донараховано ПДВ в сумі 19472 грн.

ВМД № 20000000/5/001199 від 15.03.2005р., мито сплачено в сумі 4637.30 грн. за даною декларацією оскаржуваним рішенням донараховано ПДВ -11079.99 грн.

ВМД № 200000001/5/000758 від 01.07.2005р. мито сплачено в сумі 4474.30грн., сплачено ПДВ 9066,31 грн. за даною декларацією оскаржуваним рішенням донараховано ПДВ в сумі 894,86 грн.

Порядок оподаткування ПДВ операцій при формуванні статутного фонду підприємства до 31 березня 2005 року регламентувався першим абзацом підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відповідно до якого операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України не були об'єктом оподаткування ПДВ.

Однак згідно із Законом України від 25.03.2005 року №2505-IV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів" зазначену норму підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) скасовано.

Судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, які діяли на момент спірних правовідносин, зокрема норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейський експрес" відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.