Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.І.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю представника відповідача Клімовця С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, –

У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Конвалія" звернулося до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 11.10.2005 року про донарахування податку на прибуток в сумі 21700 грн. та застування штрафних санкцій в сумі 4300 грн. протиправним.

Постановою господарського суду Сумської області від 22.05.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 11.10.2005 року став акт № 1533/23-1/14024122 від 03.10.2005 року про результати виїзної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року, яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: п.п. 4.2.1 п. 4.2. статті 4, п.п. 5.3.3 п. 5.3, п. 5.9 статті 5, п.п. 12.1.1 п.12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 21 700 грн., в тому числі за 2003 рік на суму 15 000 грн., за 1 півріччя 2005 року на суму 6700 грн. внаслідок невірно проведеного коригування суми приросту балансової вартості запасів, яке було здійснено на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань на 2003 рік.

Підприємством позивача 09.11.2003 року і 05.12.2004 року в Шосткінську податкову інспекцію були подані декларації по податку на прибуток підприємства відповідно за 3 квартали 2003 року і 2003 рік. Потім позивач ще до початку проведення перевірки відповідачем самостійно виявив помилку в сумі 50 000 грн., допущену при розрахунку приросту балансової вартості запасів і 29.07.2005 року надав уточнений розрахунок податкових зобов’язань, збільшивши суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на 15 000 грн. та самостійно нарахував 5 % штрафу у сумі 800 грн.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Крім того, судами встановлено, що первісно надана декларація по податку на прибуток підприємства за 2003 рік по рядку приріст (убуток) балансової вартості запасів містила у собі вірні показники, і вже врахувала помилку за 3 квартали 2003 року. У результаті первісно розраховане податкове зобов’язання за 2003 рік у сумі 29 300 грн., було розраховано вже з урахуванням помилки за 3 квартали 2003 року. Уточненню підлягали показники і по інших деклараціях.

Таким чином, у відповідача не було підстав донараховувати позивачу податок на прибуток в сумі 15 000 грн. і штрафні санкції в сумі 3 000 грн., оскільки внаслідок здійснених коригувань будь-яких порушень щодо нарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток, та сплати зобов’язання до бюджету допущено не було.

Стосовно заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2005 року на суму 6700 грн. судами встановлено, що з результаті непогашеної заборгованості з боку філії "Шосткінський райавтодор" державного підприємства "Сумський облавтодор" відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за відвантажений товар та надані послуги товариство з обмеженою відповідальністю "Конвалія" зверталось до господарського суду Сумської області про стягнення заборгованості в примусовому порядку і на підставі його рішень збільшило суму валових витрат на вартість відвантажених товарів з урахуванням податку на додану вартість. У судовому порядку оскаржувались суми боргу, які включали в себе податок на додану вартість, оскільки договірна вартість товарів відповідно до договорів включає в себе податок на додану вартість.

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України від "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку – продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах.

Абзацом 6 підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 цього Закону передбачено, що у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності), якщо продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Таким чином, посилання відповідача на пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими і не можуть братися до уваги, оскільки вказана норма Закону регулює порядок віднесення до валових витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року – без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.